Генеральний директор ХАЕС Андрій Козюра:
«Весь колектив відпрацював як єдиний організм, як єдине ціле»
Минулого тижня журналісти ВРГіЗМІ Хмельницької АЕС зустрілися із генеральним директором ХАЕС Андрієм Козюрою. Темою розмови стало підключення до об’єднаної енергомережі України після ремонтної кампанії другого мільйонника атомної електростанції.
– Андрію Ростиславовичу, навколо ситуації, яка склалася у березні цього року на другому енергоблоці Хмельницької АЕС, виникло чимало інсинуацій. Що відбулося в той час насправді і чому доводиться деяку інформацію тримати в таємниці?
– В кінці березня, а саме 30 числа, ми проводили штатні пускові операції задля того, аби підключити другий енергоблок у мережу. На останньому етапі (а це вже третій етап випробувань системи регулювання) сталася експлуатаційна подія, яка унеможливила продовження робіт із синхронізації енергоблока до мережі. Відповідно, враховуючи нормативні документи та регламентні вимоги, ми розпочали процедуру із з’ясування причин того, що сталося з турбоагрегатом. Комісія за участі представників дирекції компанії НАЕК «Енергоатом», Енергонагляду, працівників СБУ з’ясувала причини виникнення експлуатаційної події. Було виявлено пошкодження лопаткового вузла 5 ступеня ротора високого тиску.
Це виключило можливість продовження роботи щодо виведення другого енергоблока із планового ремонту і підключення до мережі. Комісійно, відповідно з галузевими процедурами, ми провели розслідування даної події. Складено відповідні звіти та акти. Аби визначити причини, що призвели до даної експлуатаційної події, були залучені науковці і «вузькі» фахівці підприємств, які спеціалізуються на виробництві подібного обладнання в Україні. Комісія встановила, що причиною виходу з ладу п’ятого ступеня ротора високого тиску є конструктивні недоліки, які були допущені заводом-виробником під час виготовлення даного механізму.
Він відпрацював на обладнанні другого мільйонника трохи менше 20-ти років, відповідно, з часом регресійні процеси призвели до того, що сталося. Відтак, слід володіти актуальною та професійною інформацією, а не свідченнями незрозумілих експертів у соціальних мережах. Адже одразу через тиждень після даної події в інтернет-просторі деякі посадові особи, громадські діячі почали розповсюджувати інформацію, яка абсолютно не відповідає дійсності та дискредитує енергетичну галузь, а в умовах воєнного стану не можна цього робити, це, фактично, підриває цілісність нашого енергетичного комплексу.
– Минуло 72 години (на час бесіди – ред.) з моменту синхронізації другого енергоблока ХАЕС з об’єднаною енергосистемою України, наразі блок працює стабільно?
– Так, ми синхронізували другий енергоблок з об’єднаною енергосистемою України. Щодо зазначеного часу, то це свідчить про те, що блок відпрацював експлуатаційний регламентний термін з точки зору підтвердження якості виконання ремонтних робіт. Ми несемо добове навантаження у відповідності з графіком, блок працює стабільно. Це велике досягнення нашого колективу – в таких умовах відновити працездатність мільйонника.
– Андрію Ростиславовичу, деталізуйте, в чому полягали складнощі з ремонтом другого енергоблока ХАЕС?
– Насправді, основні складнощі заключалися у тому, що відсутність резерву роторів високого тиску не давала нам можливість швидко відновити працездатність турбоагрегата. Необхідно було прийняти рішення, які б забезпечили відновлення працездатності енергоблока. Ми проаналізували особливості роботи енергетичної галузі в умовах воєнного стану і прийняли рішення, що ремонтні роботи мають проводитись тільки в межах Хмельницької АЕС. Адже перевезення ротора на інші виробничі майданчики могло бути під загрозою, в країні – війна, активні ракетні обстріли – це реальні ризики для атомних електростанцій та їх обладнання. Зважимо, що в Україні підприємства, які можуть виконати подібні роботи, знаходяться на території, поблизу якої ведуться активні бойові дії. Тому було прийнято рішення, що найбезпечніше і найшвидше – здійснити ремонт у себе на промисловому майданчику, у машзалі другого енергоблока ХАЕС. На специфічні роботи, на які немає необхідної кваліфікації персоналу, а також матеріально-технічної бази, ми залучили вітчизняні підрядні організації.
Щоденно організовували проведення нарад штабу з ремонту: там формувалися стратегічні завдання, які виконувалися персоналом ХАЕС (великий обсяг робіт було проведено ремонтним персоналом атомної електростанції безпосередньо на корпусах циліндрів високого тиску). Ремонтом ротора, який зазнав найбільшого пошкодження, займалися фахівці спеціалізованих організацій, зокрема «Харківенергоремонту», технічне супроводження здійснював «Турбоенергосервіс», великий внесок в успіх даної справи зробили фахівці «Українських енергетичних машин».
Також був залучений персонал «Ременерго», який проводив роботи на майданчику ХАЕС: ми привезли балансувальний верстат, розмістили його в машзалі, аби здійснити індивідуальне підбалансування ротора високого тиску вже після закінчення ремонтних робіт. Це дало можливість отримати гарні параметри і відсутність необхідності підбалансовувати увесь валопровід під час проведення пусконалагоджувальних робіт.
– Ви говорите, що для українських атомників нинішні ремонтні роботи на ХАЕС-2 були унікальними. Які висновки вже вдалося зробити, і чи стане в нагоді цей досвід у майбутньому для Хмельницької АЕС та інших атомних електростанцій?
– Мені б хотілося, щоб ми такий досвід більше не використовували, хоча він, насправді, колосальний з точки зору інженерії, а також підвищення кваліфікації персоналу. Але усування таких недоліків, з якими стикнулася ХАЕС, – це дуже важка і непроста робота, яку не хотілось би бажати іншим АЕС. Однак вона дійсно унікальна, тому що в умовах атомних електростанцій подібні заходи саме з ремонту роторів високого тиску не проводились. Нестандартним став і підхід до проведення цього ремонту: робота була організована безпосередньо на майданчику електростанції, адже він нині є найбезпечнішим місцем, яке б можна було обрати. Звичайно, були пропозиції та розглядалися варіанти щодо відправлення його за кордон: в Польщу або в Чехію, але ми розуміли, що однією із складностей цього задуму є логістична складова.
По-перше, ротор важить 30 тонн і його не так просто перевезти, по-друге, дорога – це ризики, тому ми на ці ризики не пішли.
– Ремонтна кампанія уже завершилася. Чи застосовувалися під час неї новітні технології? Можливо, якісь підрозділи себе проявили, чи окремі працівники? Яку дасте оцінку?
– Звичайно, весь колектив відпрацював як єдиний організм, як єдине ціле. Мені це надзвичайно приємно. Хмельницька АЕС вкотре довела, що ми впораємося з будь-якими викликами. Керівництво атомної електростанції проводило щоденні наради, планувало свою роботу так, аби забезпечити ремонтний персонал усім необхідним. Відповідно, щоденні завдання формувалися на цих нарадах. Так, деякі речі ми, дійсно, використовували вперше, тому що нам необхідно було виготовити деякі складові елементи циліндру високого тиску. Також ми мали отримати вихідні дані для того, щоб у майбутньому замовити ротор високого тиску. Адже ми йдемо шляхом підвищення потужності, і той ротор, який нам буде виготовлений, даватиме можливість підвищити потужність турбоагрегата в цілому. Для цього ми використовували 3D-виміри, і це було вперше не тільки у нас, а й в атомній галузі України в цілому. До виконання цих робіт залучили харківський інженерно-технічний центр «КОРО», спеціалісти якого приїхали зі своїм обладнанням. Фактично, ми отримали 3D-модель ротора, а також діафрагм, які необхідно буде в майбутньому замовити. Крім того, були проведені деякі метрологічні виміри.
Насправді, коли персонал Хмельницької АЕС бачить такі новітні технологічні підходи, у нього з’являється бажання мати подібне обладнання, для того, щоб використовувати надалі. Крім того, ми використовували специфічне ремонтне обладнання, для того, щоб провести розлопачування і облопачування третього, четвертого ступенів. Балансування на проммайданчику ХАЕС роторів подібного типу не проводилось індивідуально, тобто це також для нашого майданчика ноу-хау.
Для того, щоб забезпечити ремонтні потреби необхідними матеріалами (а це виготовлення відповідних елементів за допомогою верстатного парку, який у нас є), ми також використовували те обладнання, яке нещодавно купили. Ми оновили наш виробничий парк, зокрема, верстатами ЧПУ, верстатами для різки металу на основі лазерних технологій, тобто ці всі напрацювання ми також використовували. Для персоналу Хмельницької АЕС це цінний та унікальний досвід. Звичайно, хочу відмітити злагоджену і хорошу роботу енергоремонтного підрозділу, інших служб, які були залучені для того, щоб правильно і коректно провести розслідування, бо це надзвичайно важливо. Колектив відпрацював «на дванадцять» за 12-бальною шкалою.
– Колектив нашого енергопідприємства вкотре довів, що може виконувати складні завдання. Скажіть, будь ласка, на вашу думку, що чекає Хмельницьку АЕС у майбутньому через призму планів НАЕК «Енергоатом»?
– Найголовніше завдання нашого колективу – це безпечна експлуатація генеруючих потужностей, а також виробництво електроенергії для потреб України. Ми над цим працюємо щоденно, кожен працівник ХАЕС забезпечує своєю працею досягнення цієї мети. Після перемоги (а вона буде найближчим часом, я вірю і знаю, що буде!), перспективи для галузі – просто колосальні. Потреби в енергоносіях, які з’являться в Україні, а також і в Європейському Союзі, будуть такі, що вимагатимуть уведення нових енергетичних потужностей, а також підвищення потужності на діючих енергоблоках. Тому завдання усім зрозумілі, і НАЕК «Енергоатом» планує найближчим часом будівництво нових генеруючих потужностей. Два енергоблоки з дев’яти, які прийняті відповідними угодами між національною енергокомпанією та Westinghouse Electric, мають бути збудовані у нас на майданчику.
ХАЕС буде пілотною в частині введення нових сучасних блоків типу АР1000. Ми готуємося в плані інженерної підготовки персоналу для роботи з фахівцями зі США. Тому, насправді, перспективи надзвичайно великі.
Зараз колектив Хмельницької атомної електростанції спільно із НАЕК «Енергоатом» активно працює в частині введення нових ліній електропередач, а саме лінії ХАЕС-Жешув (Польща). Уже розпочаті передпроєктні роботи. Це найближча перспектива, і ми повинні в короткий час реалізувати даний проєкт для того, щоб мати додатковий шлях для передачі електроенергії, яка виробляється в ОЕС України в континентальну систему Європи. Це додаткове підсилення міждержавних зв’язків і підсилення взагалі надійності загальноєвропейської енергосистеми спільно із нашою країною.
– Сьогодні ми говоримо про атомну енергетику як про екологічно чисті технології, безпечні для людини та довкілля. На вашу думку, чи збільшиться частка атомної генерації у загальному енергетичному балансі України та Європи? Якщо так, то як реагуватимуть інші галузі економіки на розвиток атомної енергетики?
– Безумовно, розвиток атомної енергетики, як високотехнологічної, що включає у себе всі галузі науки і техніки, – це розвиток загальний, особливо для тих держав, у яких безпосередньо будуються енергоблоки за технологією вироблення електроенергії або теплової енергії шляхом використання ядерного палива. Тому – це розвиток науково-технічної бази, це розвиток інженерії, розвиток промисловості. Насправді, це така синергія, яка надзвичайно потужно розвиває економіку будь-якої країни. Враховуючи те, що у нас є колосальний досвід експлуатації атомних енергоблоків, їх будівництва, необхідно підтримувати те, що ми маємо, розвивати. В України – величезні перспективи. Це стосується і будь-якої іншої країни. Ми маємо розуміти, що усі розвинуті країни зараз ставлять в пріоритеті розвитку атомну енергетику. А ми у цьому процесі маємо бути лідерами.
– Чи змінила війна ваші особисті погляди на життя? Що зараз вважаєте важливим для себе особисто і для підприємства, яке очолюєте?
– Звичайно, ніхто не вірив, що 24 лютого так вплине на ситуацію у нашій державі. У кожного з нас час розділився на «до» і «після», хоча усі розуміємо, що війна триває із 2014 року. Надзвичайно важливою є довіра один до одного, робота на один результат, державницька позиція і підтримка взагалі. Бачимо, що суспільство починає потроху заспокоюватись, проте з’являються певні громадські діячі, які розхитують ситуацію. А це послаблює позицію нашої держави як єдиного цілого. Ми ж, навпаки, маємо нині гуртуватися і працювати на перемогу.
Працівники атомної енергетики, зокрема і ХАЕС, гідно виконують завдання на енергетичному фронті, тому що він важливий для забезпечення ресурсу в боротьбі із рашистськими загарбниками. І раніше, і зараз для мене важливими є людські якості порядності та відповідальності, того, як людина тримає дане слово, відповідає за свої вчинки, як вона вміє працювати в команді. Тому зараз, у цей складний час, це стає ще більш актуальним. Необхідно керівникам, лідерам показувати приклад допомоги ЗСУ. Адже надихаємо інших на добрі справи ми власним прикладом. Маємо бути єдиною міцною українською родиною, адже так будемо протистояти геноциду і терору. Наша сила – в єдності.
Тетяна Степанюк, Віктор Гусаров
Фото Олени Веселової
