Хімічний фах у міцних руках

Першим робочим місцем  Маргарити Коберник на Хмельницькій АЕС стала загальностанційна компресорна уста­новка, якою молодий фахівець з 2015 року опікувалась у якості машиніста. Це відповідальна робота, пов’язана із постійним контролем за роботою технологічного обладнання, відповідністю його параметрів. Відтак  працівниця прийшла до усвідомлення значення хімічного цеху у загальному циклі роботи електростанції, де всі процеси синхронізовано на досягнення головної мети – безпечного виробництва електроенергії. Тут кожен пра­цівник має власні специфічні завдання та функції.

Початок трудової діяльності Маргарити Коберник на ХАЕС  був позначений великими обсягами робіт з реконструкції та модернізації. Колеги переймалися покращенням  хімічного контролю середо­вищ: теплоносіїв, енергетичних масел, газів тощо,  корозійним обстеженням обладнання хімічного та інших цехів,  допоміжних систем турбінного, реакторного відділення, пускорезервної котельні, хімічної- та спецводоочистки, тепломережі. Для полегшення проведення цих параметрів суттєво вдосконалювалась робота водно-хімічної лабораторії, для чого було закуплено необхідне сучасне обла­д­нання.

Паралельно із оновленням обладнання та підтриманням його у працездатному стані колектив хімічного цеху працював над зменшенням споживання хімічно знесоленої води, реагентів та фільтруючих матеріалів. Відбулася  реалізація низки заходів, спрямованих на зменшення кількості рідких радіоактивних відходів шляхом їх кондиціювання до стану, придатного для подальшого тимчасового зберігання.

Згодом Маргариту Коберник переводять апаратником блочної знесолювальної установки. На цій ділянці роботи фахівець успішно працює останні п’ять років. Вона контролює такі технологічні процеси, як  глибоке знесолення турбінного конденсату, очищення від продуктів корозії та підтримку найбільш сприятливих умов водно-хімічного режиму ІІ контуру, при яких максимально знижені корозійні процеси на поверхнях трубопроводів і обладнання пароводяного тракту першого та другого енергоблоків.

Устаткування відноситься до систем важливих для безпеки, тому основними рисами людей, які  працюють тут, має бути компетентність, дисциплінованість, відповідальність. Потрібно завжди бути готовим до перемикань обладнання, до­сконало знати технологічні процеси і схеми, вміти поводитися із шкідливими речовинами.

За словами колег по роботі, Маргарита Коберник з роботою справляється успішно.Для того, щоб одержати довіру в обслуговуванні складного обладнання, Маргариті Коберник довелось здобути дві вищі освіти. Спочатку вона опанувала премудрості спеціаліста з екології та природокористування у Рівному, а згодом у Львівському політехнічному – атомні електричні установки.

Нещодавно працівники електростанції та жителі міста Нетішина із приємністю довідались, що під час проведення відкритого Кубка міста з армспорту Маргарита Коберник посіла друге місце.

– Маргарито, пересічні люди зазвичай вважають армспорт прерогативою чоловіків. Вам вдалося спростувати цей стереотип.

– А чому тільки армспорт? Існує чимало видів спорту, де жінки зарекомендували себе не гірше чоловіків, навіть у грі мільйонів – футболі. Взагалі для себе рукоборство відкрила випадково. Мої батьки завдяки сприянню профкому електростанції під час літніх шкільних канікул влаштовували мені відпочинок у оздо­ровчих таборах. Там і спробувала задля розваги перевірити свою силу в рукоборстві. Сподобалось, бо легко розправлялась навіть із самовпевненими хлопцями. У моєму класі ЗОШ №4 навіть з’явилась мода під час перерви змагатись на руках. Згодом це дещо призабулось.

Коли вступила до Рівненського інституту, на перших заняттях із фізичної підготовки до нас завітав місцевий тренер з армспорту Олександр Комаревич, щоб виявити бажаючих займатись рукоборством. На загальний подив групи з трьох десятків студентів бажання висловила тільки я. Заняття не пройшли марно, згодом мене було включено до складу збірної команди міста. Приємними стали сходження на п’єдестал переможців, вдалося виконати норматив кандидата у майстри спорту.

У житті Маргарити склалося так, що й супутника по життю вона знайшла саме під час занять у спортзалі. Антон родом із Клевані, де знаходиться  природна диковинка, відома під назвою «Тунель кохання». Саме у такому романтичному місці він скористався нагодою розповісти про свої почуття. Життєва стежина привела молодят до Хмельницької АЕС. Чоловік працює слюсарем у енергоремонтному підрозділі. Батьки Маргарити також трудяться на електростанції.

– Як виникло бажання взяти участь у змаганнях?

– Про їх проведення повідомили знайомі. Спочатку вагалась, бо дещо втратила спортивну форму. Два роки тому народила донечку Аню, за якою доглядаю під час декретної відпустки. Та й арм­спорт в числі травматичних видів спорту. Проте відважилась…

Під час відкритого Кубка міста вона зустріла давнього знайомого – титулованого на світовому та європейському рівнях рукоборця Олега Жоха, якого було запрошено на змагання в якості почесного гостя. У неї і відомого атлета спільний тренер – Олександр Комаревич. Випала, як мовиться, нагода пригадати багато приємних спортивних моментів, які вже стали історією.

Маргарита Коберник переконана, що спорт формує силу волі, сприяє досягненню цілей.Олександр ШустерукФото автора