Холера, служба, розсип слIв
22 листопада виповнюється 215 років від дня народження видатного російського та українського лексикографа, етнографа, письменника, лікаря Володимира Івановича Даля (1801-1872), автора знаменитого "Тлумачного словника живої великоруської мови".
Родина Далів має датське походження – його батько Йоган Христіан Даль приїхав у Росію з Данії у 1790 році на запрошення імператриці Катерини II, яка запропонувала надзвичайно освіченому датчанину (знав вісім мов) обійняти посаду придворного бібліотекаря. Пізніше Йоган отримав медичну освіту і з 1799 року, ставши російським підданим під іменем Івана Матвійовича, почав службу на посаді міського лікаря в промисловому містечку Луганський завод (нині – Луганськ).
22 (10 за новим стилем) листопада 1802 року в родині лікаря народився син Володимир. В 13 років він вступає до Петербурзького морського кадетського корпусу, закінчивши який дістав офіцерський чин і близько шести років прослужив на Чорному і Балтійському морях. Але служба на морі Володимиру Далю не сподобалась, і він залишає флот і вступає на медичний факультет Дерптського університету. Склавши іспит на звання доктора медицини, Даль пішов служити у діючу армію (тривала російсько-турецька війна 1828-29 р.р.) військовим лікарем. Наступна сторінка в біографії молодого лікаря була пов'язана вже з нашим краєм. У січні 1831 року Володимира відряджають з групою військових лікарів на Поділля для боротьби з епідемією холери, яка почалась в липні 1830 року .
24 січня 1831 року Даль був призначений завідуючим однією з карантинних зон Кам'янця-Подільського. Штаб боротьби з хворобою Володимир Іванович розмістив у військовому шпиталі гарнізонних казарм. Вже наступного дня лікар розпочав планове лікування та обхід помешкань городян. У район, яким опікувався Даль, входила й приміська слобідка – там траплялись хати, де холера не залишила жодної живої душі.
Енергійна діяльність В.Даля з ліквідації пошесті дала певні результати, хоча медицина на той час мало чим могла допомогти хворим. Справа в тому, що до 1817 року холера була мало відома в Європі, бо до цього часу не виходила за кордони своєї "батьківщини" – Індії. Але у 1817-1823 роках спалахнула перша пандемія холери, яка поширилася до Аравії, Персії та частково зачепила Закавказзя. У 1826-1837 роках по світу розповсюдилася друга пандемія холери, саме під час якої вірус був занесений в Україну та Росію, пройшовши потім Західною Європою. Лише в межах Російської імперії епідемія забрала життя 243 тисяч людей. На Поділлі холера лютувала у 1830-1831 роках, коли захворіли близько 26 тисяч чоловік, з яких 12 тисяч померли. Єдине, що на той час могли зробити лікарі – організувати карантини, холерні шпиталі та бараки, стежити за дотриманням санітарних умов у містах та селах, організовувати правильне поховання мерців.
Ближче до осені 1831 року епідемія в Кам'янці-Подільському пішла на спад, і незабаром Володимира Даля відкликали з міста над Смотричем. Менше року Володимир Іванович перебував на Поділлі, але встиг, крім ретельного виконання обов'язків лікаря, приділити час своєму захопленню етнографією та мовознавством. Він побував у багатьох містечках і селах Кам'янеччини – в Чемерівцях, Смотричі, Залуччі, Черче, Голенищеві, Чорнокозинцях, збирав в них легенди та повір'я, поповнював свої записи народної лексики і фразеології. Записані на Поділлі народні пісні В.Даль включив до п’ятого тому своїх "Вибраних творів", виданих згодом в Петербурзі під псевдонімом Козака Луганського. До того ж, незабутні враження про перебування в Кам'янці лягли в основу його повісті "Подолянка".
Сергій Єсюнін
Три місяці на боротьбу з холерою
22 листопада виповнюється 215 років від дня народження видатного російського та українського лексикографа, етнографа, письменника, лікаря Володимира Івановича Даля (1801-1872), автора знаменитого "Тлумачного словника живої великоруської мови".
Родина Далів має датське походження – його батько Йоган Христіан Даль приїхав у Росію з Данії у 1790 році на запрошення імператриці Катерини II, яка запропонувала надзвичайно освіченому датчанину (знав вісім мов) обійняти посаду придворного бібліотекаря. Пізніше Йоган отримав медичну освіту і з 1799 року, ставши російським підданим під іменем Івана Матвійовича, почав службу на посаді міського лікаря в промисловому містечку Луганський завод (нині – Луганськ).
22 (10 за новим стилем) листопада 1802 року в родині лікаря народився син Володимир. В 13 років він вступає до Петербурзького морського кадетського корпусу, закінчивши який дістав офіцерський чин і близько шести років прослужив на Чорному і Балтійському морях. Але служба на морі Володимиру Далю не сподобалась, і він залишає флот і вступає на медичний факультет Дерптського університету. Склавши іспит на звання доктора медицини, Даль пішов служити у діючу армію (тривала російсько-турецька війна 1828-29 р.р.) військовим лікарем. Наступна сторінка в біографії молодого лікаря була пов'язана вже з нашим краєм. У січні 1831 року Володимира відряджають з групою військових лікарів на Поділля для боротьби з епідемією холери, яка почалась в липні 1830 року .
24 січня 1831 року Даль був призначений завідуючим однією з карантинних зон Кам'янця-Подільського. Штаб боротьби з хворобою Володимир Іванович розмістив у військовому шпиталі гарнізонних казарм. Вже наступного дня лікар розпочав планове лікування та обхід помешкань городян. У район, яким опікувався Даль, входила й приміська слобідка – там траплялись хати, де холера не залишила жодної живої душі.
Енергійна діяльність В.Даля з ліквідації пошесті дала певні результати, хоча медицина на той час мало чим могла допомогти хворим. Справа в тому, що до 1817 року холера була мало відома в Європі, бо до цього часу не виходила за кордони своєї "батьківщини" – Індії. Але у 1817-1823 роках спалахнула перша пандемія холери, яка поширилася до Аравії, Персії та частково зачепила Закавказзя. У 1826-1837 роках по світу розповсюдилася друга пандемія холери, саме під час якої вірус був занесений в Україну та Росію, пройшовши потім Західною Європою. Лише в межах Російської імперії епідемія забрала життя 243 тисяч людей. На Поділлі холера лютувала у 1830-1831 роках, коли захворіли близько 26 тисяч чоловік, з яких 12 тисяч померли. Єдине, що на той час могли зробити лікарі – організувати карантини, холерні шпиталі та бараки, стежити за дотриманням санітарних умов у містах та селах, організовувати правильне поховання мерців.
Ближче до осені 1831 року епідемія в Кам'янці-Подільському пішла на спад, і незабаром Володимира Даля відкликали з міста над Смотричем. Менше року Володимир Іванович перебував на Поділлі, але встиг, крім ретельного виконання обов'язків лікаря, приділити час своєму захопленню етнографією та мовознавством. Він побував у багатьох містечках і селах Кам'янеччини – в Чемерівцях, Смотричі, Залуччі, Черче, Голенищеві, Чорнокозинцях, збирав в них легенди та повір'я, поповнював свої записи народної лексики і фразеології. Записані на Поділлі народні пісні В.Даль включив до п’ятого тому своїх "Вибраних творів", виданих згодом в Петербурзі під псевдонімом Козака Луганського. До того ж, незабутні враження про перебування в Кам'янці лягли в основу його повісті "Подолянка".