Хранителі скарбів духовних і матеріальних
Mіський краєзнавчий музей в числі найважливіших культурно-мистецьких закладів Нетішина. Від дня урочистого відкриття його експозиції, яке відбулося 27 вересня 2001 року, проведено надзвичайно велику роботу по збереженню історії краю.
У вісімнадцяти експозиційних залах зібрано свідчення етнографії та природи регіону, пласт історичних діянь людини в краї. Предмети побуту, одяг, знаряддя праці, посуд тощо відображають культурний розвиток людності краю у минулому та на сучасному етапі. Про недалеке минуле нашого міста й атомної електростанції розповідає зал «Історія міста Нетішина та Хмельницької АЕС», в центрі якого – модель ядерного енергоблока типу ВВЕР – 1000, що експлуатуються на ХАЕС.
Результати діяльності музею відобразилися в статтях у спеціальних виданнях, конференційних збірниках, регіональній пресі. Вийшли п’ять томів «Вісника Нетішинського краєзнавчого музею», який став важливим кроком на шляху розвитку локального та загальноукраїнського краєзнавства. Опубліковано ряд книг з історії регіону.
Коли і як виникло поняття «музей»? Вважається, що саме поняття «колекціонування» запровадив більше двох тисяч років тому давньоримський оратор Марк Тулій Ціцерон. На думку істориків, першими колекціонерами були правителі Пергамського царства, які жили за тисячу років до нашої ери. До сучасників дійшли відомості про великий гербарій давньогрецького філософа Арістотеля, який жив у 384-322 роках до н.е. Його послідовниками були Юлій Цезар, Марк Антоній, патриції Риму...
Дім давньогрецького філософа Платона назвали «храмом муз», або Мусейоном (йому судилося стати прообразом всіх музеїв). Кожного, хто йшов із Афін в платонівську Академію, охоплював трепет, тому що вся дорога була обрамлена кам’яними стелами на честь героїв. Серед олив, тополь і густих в’язів виднілись статуї муз і жертовники. У самому «храмі муз» було встановлено зображення харит - благочестивих богинь, які втілювали добрий, радісний і вічно юний початок життя.
З тих пір пройшло багато часу, і тепер існують найрізноманітніші музеї. Наприклад, у залах природничого музею в Кувейті проводять навчальні заняття з біології, астрономії, історії. Для відвідувачів він відкритий тільки у післяобідню пору, коли його зали залишають школярі і студенти. Є і музей-вокзал (м.Орсе у Франції), і музей речових доказів (у Єгипті), і музей-скала (м.Плімут в США), і міжнародний музей війни і миру (м.Люцерн у Швейцарії).
Поряд з перлинами світової величини - перлинки не менш цікаві. Біля Парижа, в старому млині, розташувався музей хліба, в якому представлена модель древньоєгипетського зерносховища, зразки старовинних форм для хліба та випічки з різних країн. Є музей бджоли на Рязанщині, шоколаду - в Кельні, вина - в Парижі, і ляльок із твердого сиру в українському селі Брустури. Існує музей чортів! Створений він в 1966 році у литовському місті Каунас. «Чорти» зібралися у цей музей із 23 країн світу, серед них є і «наші» - українські витинанки з паперу та зелененький чортик, що вискакує із пивного кухля...
Музеї зберігають історію, дух часу, зразки матеріальної культури. І тому вони залишаються затребуваними сучасниками.
Обговорили роль парків та музеїв в екологічній освіті
До Дня екологічної освіти у Нетішинському міському краєзнавчому музеї відбувся семінар-презентація «Національні парки, музеї Малого Полісся та їх роль в екологічній освіті». Свою діяльність презентували представники природних парків Малого Полісся. Присутніх привітали директор музею Оксана Кононюк і методист управління культури Нетішинської міської ради Тетяна Костіна.
Національний природний парк «Дермансько-Острозький» представляли двоє учасників семінару: начальник відділу наукової, еколого-освітньої роботи та рекреації Оксана Головко та начальник служби охорони природно-заповідного фонду Валентин Лисюк. Виступи доповідачів були проілюстровані слайд-презентаціями, що дозволило здійснити своєрідну віртуальну екскурсію мальовничими куточками краю. Особливе зацікавлення у присутніх на зустрічі вчителів біології загальноосвітніх шкіл міста викликали екологічні туристичні маршрути, розроблені працівниками парку і облаштовані ними спільно зі студентською молоддю. Працівники парку налагодили співпрацю із знаним у Нетішині фахівцем-орнітологом Віктором Бондарцем. Під час семінару пан Віктор закликав усіх небайдужих до співпраці з метою вивчення і популяризації птахознавства у краї.
Національний природний парк «Мале Полісся» об’єднує частину земель Славутського та Ізяславського районів. Його діяльність в напрямі екологічної освіти населення презентував старший науковий співробітник Олександр Нюх.
У ході зустрічі був представлений також Нетішинський музей. Світлана Головко, старший науковий співробітник музею говорила про науково-освітні природничі проекти та екологічні акції, які проводились музейниками. Вона акцентувала, що найбільш вдячними відвідувачами природничих залів музею є дошкільнята. Пані Світлана представила також фахові наукові видання, в яких висвітлено результати напрацювань музейників в галузі природознавства.
На завершення зустрічі присутні обмінялися контактами, а Світлана Головко провела для гостей оглядову екскурсію музеєм.
Підсумком семінару-презентації слід вважати знання про певні наслідки діяльності людини у заповідних зонах та шляхи уникнення антропогенної напруги. Зокрема перебування людини на заповідних територіях часто призводить до порушення трав’яного та грунтового покриву, турбування та порушення репродуктивного процесу диких тварин та рослин. Надзвичайно згубно позначаються на флорофауні пожежі, що також часто спричиняються людиною. Розробка надр, водогосподарська, сільськогосподарська та рибогосподарська діяльність завдають шкоди заповідним територіям. І наше завдання знайти гармонію у стосунках з природою.
Приміром, неподалік Нетішина у лісі розмістилось дивне й загадкове озеро під назвою «Святе». Територія, де розкинулось озеро, належить Міхельському лісництву Ізяславського держлісгоспу. Площа складає 8,2 га. Глибина - 3-4 м, а в так званих «ямах» до 9 м. Більшість досліджувачів природи краю сходяться на тому, що воно вулканічного походження. Живиться озеро за рахунок власних донних джерел поверхневого стоку. А ще багато води вливається в нього під час сильних злив, танення снігу.
Рівень води протягом року лишається однаковим. Його регулюють болотисті береги, які, наче губка, вбирають, а потім відпускають воду назад в озеро. Вода в озері тепла. Воно прогрівається добре, бо витоку з нього немає і тепло нікому віддавати. До того ж з усіх сторін прикрите лісом. Жодна річка не впадає в озеро і не витікає з нього. Вода в озері чиста і прозора, за що його і нарекли «Святим». Посеред озера - острів, на якому збереглися старі дерева: берези та сосни, кілька видів кущів і трав’яна рослинність.
В озері розвелося чимало дикої риби, зокрема, є карась, лин, окунь, що між іншим є однією із загадок для науки: якщо озеро - замкнута водойма, то звідки в ньому взялась риба?
Хто зна, може озеро відіграє роль сенсибілізатора води в даному регіоні. Є здогадки про його зв’язок з басейном річки Горинь. Та й сам генезис озера чекає на свого дослідника в майбутньому. Загадковим тут залишається і тваринний світ, зокрема водоплавних птахів. І хоч озеро має статус заповідності, але природоохоронний режим його вимагає бути значно кращим.
Озеро стало об’єктом інтенсивного туризму. «Дикі» туристи засмічують його береги, розводять вогнища. Водойма засмічується банками, пляшками, сміттям.
Отже, озеро постійно вимагає до себе дбайливості і господарського ставлення. Як і багато інших територій навколо Нетішина та інших міст краю. Зазначимо, що саме на цій території багато ендеміків, червонокнижних рослин.
Віктор Павлов
Фото Віктора Гусарова