Хранителі скарбів духовних і матеріальних

Mіський краєзнавчий музей в числі найважливіших культурно-мистецьких закладів Нетішина. Від дня урочистого відкриття його експозиції, яке  відбулося 27 вересня 2001 року, проведено надзвичайно велику роботу по збереженню історії краю.

У вісімнадцяти експозиційних залах зібрано свідчення етнографії та природи регіону, пласт історичних діянь людини в краї. Предмети побуту, одяг, знаряддя праці, посуд тощо відображають культурний розвиток людності краю у минулому та на сучасному етапі.  Про недалеке минуле нашого міста й атомної електростанції розповідає зал «Істо­рія міста Нетішина та Хмельницької АЕС», в центрі якого – модель ядерного енергоблока типу ВВЕР – 1000, що експлуатуються на ХАЕС.

Результати діяльності музею відобразилися в статтях у спеціальних виданнях, конференційних збірниках, регіональній пресі. Вийшли п’ять томів «Вісника Нетішин­ського краєзнавчого музею», який став важливим кроком на шляху розвитку локального та загальноукраїнського краєзнавства. Опублі­ковано ряд книг з історії регіону.

Коли і як виникло поняття «музей»? Вва­жається, що саме поняття­ «колекціонуван­ня» запровадив біль­­­­­ше двох тисяч років тому дав­ньо­­римський оратор Марк Тулій Ціцерон. На думку істо­риків, першими колекціонерами були пра­вителі Пер­гамського царства, які жили за тисячу років до нашої ери. До сучасників дійшли відомості про великий гербарій давньогрецького філософа­ Арістотеля, який жив у 384-322 роках­ до н.е. Його по­слі­дов­никами були Юлій Цезар, Марк Антоній, патриції Риму...

Дім давньогрецького філософа Платона на­звали «храмом муз», або Мусейоном (йому су­дилося стати прообразом всіх музеїв). Кожно­го­, хто йшов із Афін в платонівську Академію, охоплював трепет, тому що вся дорога була обрамлена кам’я­ними стелами на честь ге­роїв. Серед олив, тополь і густих в’язів виднілись статуї муз і жертовники. У самому «храмі муз» було встанов­лено зображення харит - благочес­тивих богинь, які втілювали добрий, радісний і вічно юний початок життя­.

З тих пір пройшло багато часу, і тепер існу­ють найрізноманітніші музеї. Наприклад, у за­лах природничого музею в Кувейті проводять навчальні заняття з біології, астрономії, історії. Для відвідувачів він відкритий тільки у після­обідню пору, коли його зали залишають шко­лярі і студенти. Є і музей-вокзал (м.Орсе у Франції), і музей речових доказів (у Єгипті), і музей-скала (м.Плімут в США), і міжнародний музей війни і миру (м.Люцерн у Швейцарії).

Поряд з перлинами світової величини - пер­линки не менш цікаві. Біля Парижа, в старо­му млині, розташу­вався музей хліба, в якому представлена модель древньо­єгипет­ського зерносховища, зразки старовинних форм для хліба та випі­чки з різних країн. Є музей бджоли на Рязанщині, шоколаду - в Кельні, вина - в Пари­жі, і ляльок із твердого сиру в україн­сь­кому селі Брустури. Існує музей чортів! Створений він в 1966 році у ли­товському місті Каунас. «Чорти» зібралися у цей музей із 23 країн світу, серед них є і «наші» - українські витинанки з паперу та зеленень­кий чортик, що вискакує із пивного кухля.­..­

Музеї зберігають історію, дух часу, зразки матеріальної культури. І тому вони залишаються затребуваними сучасниками.

Обговорили роль парків та музеїв в екологічній освіті

До Дня екологічної освіти у Нетішинському міському краєзнавчому музеї відбувся семінар-презентація «Національні парки,  музеї  Малого Полісся та їх роль в екологічній освіті». Свою діяльність презентували представники природних парків Малого Полісся. Присутніх привітали директор музею Оксана Кононюк і методист управління культури Нетішинської міської ради Тетяна Костіна.

Національний природний парк «Дермансько-Острозький» представляли двоє учасників семінару: начальник відділу наукової, еколого-освітньої роботи та рекреації Оксана Головко та начальник служби охорони природно-заповідного фонду Валентин Лисюк. Виступи доповідачів були проілюстровані слайд-презентаціями, що дозволило здійснити своєрідну віртуальну екскурсію мальовничими куточками краю. Особливе зацікавлення у присутніх на зустрічі вчителів біології загальноосвітніх шкіл міста викликали екологічні туристичні маршрути, розроблені працівниками парку і облаштовані ними спільно зі студентською молоддю. Працівники парку налагодили співпрацю із знаним у Нетішині фахівцем-орнітологом Віктором Бондарцем. Під час семінару пан Віктор закликав усіх небайдужих до співпраці з метою вивчення і популяризації птахознавства у краї.

Національний природний парк «Мале Поліс­ся» об’єднує частину земель Славутського та Ізяславського районів. Його діяльність в напрямі екологічної освіти населення презентував старший науковий співробітник Олександр Нюх.

У ході зустрічі був представлений також Нетішинський музей. Світлана Головко, старший науковий співробітник музею говорила про науково-освітні природничі проекти та екологічні акції, які проводились музейниками. Вона акцентувала, що найбільш вдячними відвідувачами природничих залів музею є дошкільнята. Пані Світлана представила також фахові наукові видання, в яких висвітлено результати напрацювань музейників в галузі природознавства.

На завершення зустрічі присутні обмінялися контактами, а Світлана Головко провела для гостей оглядову екскурсію музеєм.

Підсумком семінару-презентації слід вважати  знання про певні наслідки діяльності людини у заповідних зонах та шляхи уникнення антропогенної напруги. Зокрема перебування людини на заповідних територіях часто призводить до порушення трав’яного та грунтового покриву, турбування та порушення репродуктивного процесу диких тварин та рослин. Надзвичайно згубно позначаються на флорофауні пожежі, що також часто спричиняються людиною. Розробка надр, водогосподарська, сільськогосподарська та рибогосподарська діяльність завдають шкоди заповідним територіям. І наше завдання знайти гармонію у стосунках з природою.

Приміром, неподалік Нетішина у лісі  розмістилось дивне й загадкове озеро під назвою «Святе». Територія, де розкинулось озеро, належить Міхельському лісництву Ізяславського держ­лісгоспу. Площа складає 8,2 га. Глибина - 3-4 м, а в так званих «ямах» до 9 м. Більшість досліджувачів природи краю сходяться на тому, що воно вулканічного походження. Живиться озеро за рахунок власних донних джерел поверхневого стоку. А ще багато води вливається в нього під час сильних злив, танення снігу.

Рівень води протягом року лишається однаковим. Його регулюють болотисті береги, які, наче губка, вбирають, а потім відпускають воду назад в озеро. Вода в озері тепла. Воно прогрівається добре, бо витоку з нього немає і тепло нікому віддавати. До того ж з усіх сторін прикрите лісом. Жодна річка не впадає в озеро і не витікає з нього. Вода в озері чиста і прозора, за що його і нарекли «Святим». Посеред озера - острів, на якому збереглися старі дерева: берези та сосни, кілька видів кущів і трав’яна рослинність.

В озері розвелося чимало дикої риби, зокрема, є карась, лин, окунь, що між іншим є однією із загадок для науки: якщо озеро - замкнута водойма, то звідки в ньому взялась риба?

Хто зна, може озеро відіграє роль сенсибілізатора води в даному регіоні. Є здогадки про його зв’язок з басейном річки Горинь. Та й сам генезис озера чекає на свого дослідника в майбут­ньому. Загадковим тут залишається і тваринний світ, зокрема водоплавних птахів. І хоч озеро має статус заповідності, але природоохоронний режим­ його вимагає бути значно кращим.

Озеро стало об’єктом інтенсивного туризму. «Дикі» туристи засмічують його береги, розводять вогнища. Водойма засмічується банками, пляшками, сміттям.

Отже, озеро постійно вимагає до себе дбайливості і господарського ставлення. Як і багато інших територій навколо Нетішина та інших міст краю. Зазначимо, що саме на цій території багато ендеміків, червонокнижних рослин.

Віктор Павлов

Фото Віктора Гусарова