Їх покликання – частувати людей
На оновленій до Дня енергетика Дошці Пошани працівників ХАЕС, що на 2 поверсі адміністративно-побутового корпусу, портрети відразу двох представниць станційної їдальні №9. Що прикметно, обидві цілковиті тезки за ім’ям та по батькові, тільки одна з них присвятила себе кухарській справі, інша кондитерській.
Ніна Миколаївна Нікітчук – кондитер зі стажем. Юним дівчам вона подалася з рідної Гути на Славутчині у Рівне, де в одному з тамтешніх професійно-технічних училищ, йменованих у народі кулінарним, здобула професію, якій не зрадила дотепер. І не втомлюється повторювати як любить свою роботу, а віддано їй не мало, не багато – понад при десятки літ.
Вже у 1986 році почала працювати у відділі робітничого постачання ХАЕС, а у 1996-му перейшла в кондитерський цех їдальні №9. Та так і осіла тут. Провела на заслужений відпочинок двох колег, з якими тривалий час готували смачну випічку до столу атомників. Підтримували одна одну в хвилини радості і смутку, залюбки відвідували басейн, відновлюючи сили і заряджаючись енергією.
Зараз у кондитерському цеху працює п’ять чоловік, Ніна Миколаївна з-поміж них найстарша і найдосвідченіша. Не нахвалиться колегами, каже, що їх маленький колектив згуртований і дружній. А якщо й скаже спересердя хто яке гнівне слово, вміють попросити один в одного пробачення і вміють пробачати. Бо ще ніколи й нікому затаєні образи не йшли на користь, не об’єднували, відтак не працювали на результат. А результат станційних кондитерів мовою цифр – це понад 1000 штук виробів з дріжджового тіста за зміну, не набагато менше з пісочного. А ще кремові вироби – тістечка, вершкові рулети.
- А ви з яким тістом любите більше працювати?
- Мені все до душі, з однаковою любов’ю та відповідальністю беруся за дріжджове, пісочне, бісквіт. Подобається все – від замішування до декорування, дуже люблю милуватися вже готовою продукцією. Ніколи не розчаровувалася й жодного разу не пошкодувала, що обрала саме цю професію. Скажу, як є: «На роботу я йду із задоволенням».
Їх робоча зміна розпочинається о 6.00, а вже через півтори години готова перша партія дріжджової випічки, любителям ранкової кави наші майстри солодких страв пропонують смачні тістечка. Варто зазначити, що продукція місцевих кондитерів не грішить екзотичними складниками й сумнівними добавками, розходиться миттєво. Готують випічку в цеху не відступаючи від технологічної картки, де чітко прописано кількість використовуваних продуктів, покрокове приготування виробів, вимоги до їх якості.
- А вдома допускаєте експерименти, додаєте до пропонованих рецептів щось своє? – цікавлюся у співрозмовниці.
- Не без того. Як і кожна господиня, цікавлюся новинками в інтернеті. Щоправда, треба добре фільтрувати різноманіття роликів, щоб не втрапити у халепу і не бути розчарованим.
- Усі ми в очікуванні різдвяно-новорічних свят, якими смаколиками радуватимете родину?
- У нашій сім’ї люблять «Празький торт», за класичним рецептом. Отож, він обов’язково буде на новорічному столі.
Готується, як і кожна господиня, до різдвяних свят інша моя співрозмовниця кухар Ніна Миколаївна Самойлюк. На свят-вечір за традицією до неї прийдуть донька та син зі своїми сім’ями. Королевою столу, звісно ж, буде кутя. А серед пісних страв обов’язково одна, вінницька, як каже жінка. Бо ж звідси вона родом. На її батьківщині ця страва має назву «риба холодна», як правило, це заливний короп, або товстолоб.
- Я рибу обожнюю з дитинства, поруч з нашим будинком ставок, була можливість навудити, - розповідає. - Та й взагалі, у нас чи не в кожному селі став, отож річкова риба ніколи не була дефіцитом.
У Нетішині Ніна Самойлюк з 1984 року, добре пам’ятає як виростало місто, не один рік готувала обіди будівельникам. Про тодішні умови роботи краще й не згадувати: їдальня у вагончику, довкола грузьке місиво під ногами, часто пропадало електропостачання… Після комфорту у великій їдальні в російській Пензі, куди Ніна приїхала за направленням Херсонського технікуму радянської торгівлі, і через півроку стала завідувачкою шикарного закладу громадського харчування, було не по собі. Але молоді швидко призвичаюються, вона також не опустила руки. Будівництво йшло шаленими темпами, перспектива більш зручного облаштування була очевидною. Так воно і сталося, після заміжжя і двох декретних відпусток підряд вона повернулася вже в типову їдальню, в якій з 1990 року і залишилася. Нема вже на кухні такої роботи, яку б вона не виконувала: спеціалізувалася на приготуванні перших страв, холодних закусок, зараз за нею м’ясні вироби «з духовки».
У себе вдома любить урізноманітнювати страви, додаючи до усталеного рецепту щось своє. І ота «родзинка» робить приготовлені закуски й десерти особливими. Дотепер у її родині в пошані смаколики, рецепти яких передаються з покоління в покоління. Мама Ніни Миколаївни, котрій у січні виповниться 90 років, частенько подавала до столу овочеве рагу, яке на її рідній Гайсинщині має назву «бадзьоня». Уже від того, з якою любов’ю переповідає жінка про покрокове приготування «бадзьоні», слина котиться, хочеться скуштувати. Як і пирогами з гарбузом за її рецептом поласувати. Незвична в них начинка: подрібнений, як скажімо на салат «Олів’є» сирий гарбуз, приправлений до смаку сіллю, перцем та підсмаженою на олії цибулею. Смак, стверджує жінка, неперевершений. До речі, про олію. Вдома моя співрозмовниця з усього різноманіття цього продукту, використовує ніжну на смак горіхову. Та ще соняшникову.
Майже чотири десятки живе й працює Ніна Самойлюк у Нетішині, хоча в молоді роки перед нею відкривалася зовсім інша перспектива. Беручку до роботи дівчину, яка добре зналася на технології приготування страв, вміла працювати з документацією, ніяк не хотіли відпускати з Пензи. Благали залишитися, обіцяли надати окреме житло. Але туга за батьківським домом переважила, повернулася, тут знайшла свою долю, пустила коріння. Миловидна, комунікабельна, турботлива мама й бабуся чотирьох онуків, вдячна донька. Терпляче й з любов’ю доглядає за немічною мамою, благаючи у небес сил і здоров’я найріднішій людині. Нехай ваші, Ніно, молитви будуть почуті.
