Кам’янецький слід турецької султанші
Ні, мова піде зовсім не про Роксолану, ім’я котрої стало широко відомим завдяки однойменному роману Павла Загребельного і телевізійним серіалам. А про іншу українку - Надію, котра увійшла до турецьких підручників з історії під ім’ям Турхан Хатідже, але зовсім невідома на своїй історичній батьківщині. Проте її ім’я виявилося увічненим в історії Кам’янця-Подільського - єдиного українського міста, де це стало можливим, оскільки саме Кам’янець був столицею турецького еялета у 1672-1699 роках.
У дослідженні «Сакральна архітектура Кам’янця на Поділлі» автор Ольга Пламеницька згадує про те, що «матері султана (мається на увазі султан Мехмед IV - авт.), Турхан Хатідже, була присвячена мечеть, яку джерела не ідентифікують, хоча її існування не викликає сумнівів. За рахунками на будівництво відомо, що у 1680 році до неї був прибудований мінарет». Ольга Пламеницька припускає, що «цією мечеттю був францисканський костел Успіння Діви Марії».
Нині важко сказати, з яких міркувань виходив султан Мехмед IV, переобладнуючи костел під мечеть імені своєї матері. Чи то у такий спосіб намагався віддати данину її батьківщині, чи бажав увічнити її ім’я у єдиному за всю історію Туреччини українському місті, яке було у складі Османської імперії? Чи просто зробив ось такий оригінальний подарунок матері, знаючи, що родом вона з України? Та які б мотиви не були визначальними у його вчинку, але у такий спосіб він таки увічнив ім’я матері на її рідній землі.
Про український період життя Надії - Турхан Хатідже відомо дуже мало. Народилася вона у 1627 році, а у 12- річному віці її захопили у полон татари під час одного із набігів. Мати турецького султана Ібрагіма І подарувала Надію як бранку у його гарем. 2 січня 1642 року 15-річна Надія, яка вже мала турецьке ім’я Турхан, народила сина - майбутнього султана Мехмеда IV. Коли йому виповнилося шість років, помер батько Ібрагім І. Як регентша, Турхан правила Османською імперією до повноліття сина.
В історію Туреччини Турхан увійшла як великий «будівельник». Її перший проект почався у 1658 році, коли Турхан Валіде (мати султана) побудувала дві фортеці - одну на європейському боці, другу - на азіатському - поблизу входу до протоки Дарданелли. Вони збереглися й донині. Реалізація цього проекту поставила її на одну сходинку із Мехмедом Завойовником та іншими султанами, які побудували фортеці у тому ж районі. Однак найбільшу славу Турхан Валіде здобула, добудувавши у Стамбулі «Нову мечеть Валіде», спорудження якої розпочала і її попередниця, султанша Сафіай.
Та найзначнішою справою Турхан Хатідже вважається ліквідація жіночої диктатури: саме вона зуміла запровадити закон, згідно з яким жінкам заборонялося втручатися у державні справи. Отож період жіночого султанування в Османській імперії починали і закінчили дві українки - Настя Роксолана та Надія Турхан. А Пантелеймон Куліш свого часу чомусь вважав її навіть прототипом фольклорної Марусі Богуславки.
Олексій Тимощук