Коли були з першим мiльярдом

Минулого року ми відсвяткували 30-річчя пуску першого енергоблока. 1 квітня цього року залишилась непоміченою ще одна цікава дата. Саме тридцять років тому перший енергоблок видав свій перший мільярд кіловат-годин електроенергії. Наш кореспондент зустрівся із свідками цієї події і попросив поділитись спогадами про пусконалагоджувальні роботи на першому енергоблоці та перші місяці його експлуатації.

Старший начальник зміни стан­ції Олександр Василик:

- Під час пуску першого енерго­блока я працював обхідником зміни турбінного відділення. Той період мені запам’ятався частими огріхами у роботі турбінного обладнання. Регулярно фіксувалось протікання різного мастила. Я і колеги постійно були задіяні у прибиранні території турбінного відділення. Як відомо, мастило практично неможливо зібрати з поверхні без застосування спеціальних миючих засобів. Нам доводилось проявляти кмітливість – щоб зменшити територію забруднення, під проблемні системи підставляли різні посудини. Турбіна вже працювала, і в один із моментів до нас завітав начальник зміни станції та привітав із під’єднанням першого енергоблока до електричної мережі. Перші місяці його роботи супроводжувались простійним налагодженням механізмів. Показовим було те, що на реакторі практично не було відмов обладнання. Перший енергоблок поступово набирав свою оптимальну потужність.

Начальник відділу контролю металів Дмитро Шматько:

- У ході пусконалагоджувальних робіт на першому енергоблоці свої виробничі завдання виконували працівники лабораторії контролю металів. Я на той час працював на посаді дефектоскопіста 5 розряду. Після його пуску довелось стикатись із окремими технологічними відхиленнями у технології поперед­нього виготовлення вузлів, деталей, систем. Ремонтні служби на це реагували оперативно, нам доводилось за допомогою різних методів контролю металу засвідчувати якість проведення ремонтних операцій. В архіві відділу зберігається документація за всі роки діяльності нашого відділу. Якщо проаналізувати перші місяці роботи першого енергоблока, то можна звернути увагу на поодинокі відхилення в роботі обладнання. У реакторному відділені було зафі­ксовано протікання через ущі­льнюючу по­верхню фільтра СВО-1. Із проблемою ремо­нту спра­вились, а спеціалісти лабораторії металів засвідчили якість виконання робіт. Були також дефекти на окремих ділянках зварних з’єднань. Вони також були успішно усунені.

У турбінному відділенні також виявлені нещільності у зварних з’єднаннях допоміжних трубопроводів. За результатами виконаного ремонту і контролю стану металу дані трубопроводи допущені для подальшої експлуатації. Майстер ремонтно-механічного цеху енергоремонтного підрозділу Леонід Русаков:

- Мені спорудження Хмельницької АЕС запам’яталось ще з 1983 року. Тоді працював водієм і доставляв для будівельників різні матеріали. Згодом почала створюватись ремонтно-механічна майстерня, одним із перших я поповнив її штат. Спочатку різні токарні верстати знаходились за межами проммайданчика. Перед пуском першого енергоблока вони перевозились у приміщення, яке стало основою для створення виробничої бази зі всіма циклами виготовлення запасних де­­­­талей. Зараз це – ремонтно-механічний цех енергоремоного підрозді­лу. Багато зусиль у формуванні цеху доклали мої колеги М.Карауш, О.Богуш, В.Супрунюк, М.Стачук, О.Кулик, О.Окорський. Розслаблятись не було коли, бо надходило багато замовлень від різних підрозділів, підрядних організацій для виготовлення деталей, необхідних у ході пусконалагоджувальних операцій на першому енергоблоці. Цей процес не зупинявся і після його пуску. На території майстерні було сконцентровано багато труб великого діаметру, які потрібно було довести до потрібних кондицій і передати службам, які займались монтажем, здій­снювали зварювальні роботи.



Начальник гідротехнічного цеху Віктор Турицький:

- Перед пуском першого енергоблока ряд підрозділів було залучено до створення інженерних комуні­кацій. Я брав участь у прийманні мережі трубопроводів від різних підрядних організацій, підписував акти виконаних робіт, проводив ви­пробовування обладнання та слідкував за введенням його у експлуатацію. На пам’яті постійний візуальний контроль трубопроводів, які протягнулись до бризкальних басейнів. Відтоді пройшло тридцять років. Нещодавно ми провели чергове їх обстеження і зробили висновок, що вони перебувають у хорошому технічному стані та придатні до подальшої експлуатації.

Для надійної роботи енергоблока важлива наявність пуско-резервної котельні. У ході передпускових операцій ми здійснили великий об’єм робіт, щоб всі її системи були відрегульо­вані та синхронізовані. Для пуску першого енергоблока встановлені об’єми пару подавались безперебійно.


Заступник начальника цеху вентиляції та кондиціювання з ремонту Йосип Сідлецький:

- На початку 1987 року на першому енергоблоці майже всі роботи з монтажу вентиляційних систем були завершені. Після аварії на Чорнобильській АЕС виникла необхідність залучення спеціалістів, які мають досвід у створенні нормальних умов для роботи ліквідаторів. Від Хмельницької АЕС було направлено нас двох. Після завершення запланованих заходів продовжилась робота, пов’язана із пусконалагоджувальними роботами на нашій електро­станції. Тривала гаряча обкатка, в ході якої аналізувались температурні режими. Після пуску першого енергоблока цех вентиляції та кондиці­ювання займався підтриманням оптимальних температур у примі­щеннях, в яких обслуговувались електронно-обчислювальні машини.

Інженер технічного відділу управління капітального будівництва Раїса Іванова:

- Основним моїм завданням перед пуском першого енергоблока було ведення нагляду за спорудженням гідротехнічних споруд – дамби, ложа майбутнього водосховища, різного типу каналів, бризкальних басейнів тощо. Коли запрацював перший енергоблок, вони були повністю готові, тобто відповідали усім встановленим нормам. Вже прогайнуло три десятки років, гідротехнічні споруди й досі визначаються наді­й­ністю. Водосховище нашої електростанції виконує не тільки функції забезпечення оптимальної роботи теплообмінного обладнання, а й стало окрасою регіону. Тут комфортно почувають себе різні види птахів та й риби є вдосталь. Навіть бобри стали постійними мешканцями. А вони, як відомо, на забруднених територіях не приживаються.

Підготував Олександр Шустерук

Фото автора