Він належить до покоління поліграфістів, які не з книжок знають, що таке ручний набір заголовків, лінотип, строкомір, які функції метранпажу, що з себе уявляє високий друк. Анатолій Михайлович Переятенець, як мовиться, з числа «аборигенів» поліграфічної справи. Не дивно, що саме цю професію облюбував юний острожанин наприкінці вісімдесятих минулого століття. Рідне місто нашого нинішнього ювіляра відоме виданням унікальної «Острозької Біблії», ряду середньовічних підручників, філософських трактатів тощо. Внутрішній голос підказав йому, що у цій професії він буде почуватись, як риба у воді. Особливо, коли прийшов працювати у Острозьку районну друкарню, відчув, як відповідальність за доручену ділянку роботи, так і гордість, що газетний листок поширився в масах і прийшовся до душі багатьом землякам. Без відриву від виробництва Анатолій закінчив Львівський поліграфічний інститут, отримав диплом і згодом був запрошений на Хмельницьку АЕС, де фахівці такого плану також були затребувані. Посади «першодрукаря» ще не було, тому рахувався редактором радіомовлення. Підбирав колектив, опановував комп’ютерну верстку разом із першими працівниками майбутнього підрозділу, готував макети Інформаційних бюлетенів ХАЕС, які з 1991 року перетворились на періодичне видання - газету під назвою «Хмельницька АЕС», що згодом стала називатись «Перспективою». Чималий відрізок часу у редакції газети і поліграфістів був спільний невеличкий кабінет на другому поверсі АБК, «півтора стола» для написання матеріалів, набору тексту, макетування і видачі плівок під офсетний друк. Чимало труднощів пережили разом, спільно відповідаючи за продукцію.
У лютому 1995-го, на базі дільниці поліграфічних послуг відділу зовнішніх зв’язків та інформації і дільниці розмножувальної техніки цеху ТАВ було створено відділ друку і розмножувальних процесів. Журналісти і поліграфісти змінили адреси - солідніший кабінет отримала редакція, окреме приміщення виділили відділу друку. Із першого придбаного обладнання, призначеного для виготовлення та розмноження друкованої продукції, ще дотепер задіяна офсетна друкарська машина ПОЛ-35. Ветерану поки що немає заміни, бо Анатолій Михайлович разом із друкарями вміє «підлампічити» так, щоб вона через силу, з потугами і тяжким відчуттям неминучості виконання поставленого завдання, видала черговий номер газети. А у вільний від цієї роботи час друкарську машину «заставляють» відтворювати бланкову продукцію, талони на харчування і таке інше.
Звичайно ж, на сьогодні поліграфісти мають у своєму розпорядженні сучасні копіювальні та тиражувальні машини – ксерокси, різографи, ламінатори тощо. Сьогодні тут випускають усю потрібну ХАЕС нормативну, виробничо-технічну і бланкову продукцію, друкують буклети, календарі, візитівки і поздоровчі листівки, грамоти та телефонні довідники. Проблемою залишається вчасне постачання паперу, фарб, лідерину, картону, інших палітурних матеріалів.
Анатолій Михайлович щедро ділиться знаннями з фахової дисципліни. Він вимогливий до макетування, шрифтів, фотографій, кольороподілу, якості продукції. Часом вступаємо в полеміку. Це теж одна з особливостей його світосприйняття. Важливо, що після дебатів людина не стає ворогом. Як мовиться, якщо у кожного є по одній думці, то при обміні кожен має два погляди.
За життя Анатолій Михайлович підняв на крило двох синів, які є працівниками ХАЕС. Він оптиміст по життю і скромна людина, що робить справу професійно, спокійно, виважено. Побажаємо ювіляру, якому нині виповнилось 60 здоров’я, успіхів в усіх починаннях, родинного затишку.
Віктор Гусаров