Він належить до покоління полі­графістів, які не з книжок знають, що таке ручний набір заголовків, лінотип, строкомір, які фун­к­ції метранпа­жу, що з себе уявляє високий друк. Анатолій Михайлович Переятенець, як мовиться, з числа «аборигенів» поліграфічної справи. Не дивно, що саме цю професію облюбував юний острожанин наприкінці вісім­десятих минулого століття. Рідне місто нашого­ ниніш­нього ювіля­ра відоме виданням унікальн­ої «Острозької Бі­блії», ряду середн­ьовічних підручників, філософських трактатів тощо. Внутрішній голос під­казав йому, що у цій професії він буде почуватись, як риба у воді. Особливо, коли при­йшов працювати у Острозьку ра­йонну друкарню, відчув, як відповідальність за доручену ділянку роботи, так і гор­дість, що газетний листок по­ширився­ в масах­ і прийшовся до душі багатьом землякам. Без відриву від виробництва Анатолій закінчив Львівський поліграфічний інститут, отримав диплом і згодом був запрошений на Хмельницьку АЕС, де фахівці такого плану також були затребувані. Посади «першодрукаря» ще не було, тому рахувався редактором радіомовлення. Підбирав колектив, опановував комп’ютерну верстку разом із першими працівниками майбутнього підрозділу, готував макети Інформаційних бю­летенів ХАЕС, які з 1991 року перетворились на пері­одичне видання - газету під назвою «Хмельницька АЕС», що згодом стала називатись «Перспективою». Чималий відрізок часу у редакції га­зе­ти і полі­графістів був спільний невеличкий кабінет на другому поверсі АБК, «півтора стола» для написання матеріалів, набору тексту, макетування і видачі плівок під офсетний друк. Чимал­о труднощів пережили разом­, спільно від­повідаючи за продукцію.

У лютому 1995-го, на базі дільниці поліграфічних послуг відділу зовнішніх зв’язків та інформації і дільниці роз­множувальної техніки цеху ТАВ було створено відділ дру­ку­ і розмнож­увальних проце­сів. Журналісти і полі­графісти змінили адреси - солідніший кабінет отримала редакція, окреме приміщення виділили відділу друку. Із першого придбаного обладнання, призначеного для виготовлення та розмноження друкованої продукції, ще дотепер задіяна офсетна друкарська машина ПОЛ-35. Ветерану поки що немає заміни, бо Анатолій Михайлович разом із друкарями вміє «під­лам­пі­чити» так, щоб вона через силу, з потугами і тяжким відчуттям неминучості виконання поставленого завдання, видала­ черговий номер газети. А у вільний від цієї роботи час друкар­ську машину «заставля­ють» відтворювати бланкову продукцію, талони на харчування і таке інше.

Звичайно ж, на сьогодні полі­графісти мають у своєму розпоря­дженні сучасні копіювальні та ти­ражувальні машини – ксерокси, різо­графи, ламінатори тощо. Сьогодні тут випускають усю потрібну ХАЕС нормативну, виробничо-тех­нічну і бланкову продукцію, друкують буклети, календарі, візитівки і поздоровчі листівки, грамоти та телефонні довідники. Проблемою залишаєт­ься вчасне постачання паперу, фарб, лідерину, картону, інших палі­турних матеріалів.

Анатолій Михайлович щедро ділиться знаннями з фахової дисципліни. Він вимогливий до макетування, шрифтів, фотографій, кольо­роподілу, якості продукції. Часом вступаємо в полеміку. Це теж одна з особливостей його світосприй­няття. Важливо, що після дебатів людина не стає ворогом. Як мовиться, якщо у кожного є по одній думці, то при обміні кожен має два по­гляди.

За життя Анатолій Михайлович підняв на крило двох синів, які є працівниками ХАЕС. Він оптиміст по життю і скромна людина, що робить справу професійно, спокійно, виважено. Побажаємо ювіляру, якому нині виповнилось 60 здоров’я, успіхів в усіх починаннях, родинного за­тишку.

Віктор Гусаров