31 травня – День хіміка

«Кожному в житті дається вибір: свій я зробила вірний»

Для інженера з експлуатації групи корозії і фільтруючих матеріалів водно-хімічної лабораторії хімцеху Хмельницької АЕС Тетяни Бернацької нинішнє професійне свято ювілейне, бо зробила свій вибір 30 років тому.

Любов до предмета «хімія» прищепила  Тетяні вчителька Острозької ЗОШ №3 Катерина Романівна Шпичук. На одній із численних районних олімпіад з хімії я познайомилася з тодішнею старшокласницею Тетяною Бернацькою. Ми були призерами (кожний у своїй віковій групі) районних та учасниками обласних змагань із цієї природничої дисципліни. 1990 року вчорашня випускниця-медалістка стала студенткою хімічного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка.

- Хімія мене завжди захоплювала, я з вдячністю пригадую уроки Катерини Романівни, саме моя перша вчителька із цього предмету дала мені міцні та ґрунтовні знання. Пізніше на цьому фундаменті я з легкістю вибудовувала все ширшу і ширшу базу знань. Мені поталанило з викладачами: усі були педагогами та професіоналами з високої літери і надзвичайно любили свій предмет. А ми любили своїх наставників. Правду кажуть: нелюбов до вчителя поширюється і на його предмет. В моєму випадку, усе було взаємно, - пригадує Тетяна шкільні та інститутські роки.

Сьогодні вона з легкістю може розв’язати будь-яку задачу з хімії, не відкриваючи довідники, адже  в її арсеналі знань - низка фундаментально проштудійованих напрямків цієї науки, таких як неорганічна та органічна хімія, кристалохімія, квантова, аналітична, хімія елементів, хімія якісного та кількісного аналізу, колоїдна, органічна хімія низькомолекулярних та високомолекулярних сполук. Студентка вивчала навіть склодувну справу: на лабораторних та практичних заняттях вправно видувала колби та пробірки.

- Коли вивчала курс органічної хімії високомолекулярних сполук, не здогадувалась, що саме це спрямування буде превалювати у роботі. Наразі ж з іонообмінними смолами стикаюся щодня. Усі методи аналізу, які ми використовуємо на практиці, опановувала, як спеціалізацію на кафедрі аналітичної хімії. Фотометричний, електрохімічний, тетраметричний методи дослідження, атомна абсорбція та адсорбція... Проте наука не стоїть на місці, вчитися доводиться постійно, - стверджує Тетяна Бернацька.

Знання не бувають зайвими. Закінчивши  1995 року вуз за фахом хіміка-аналітика з правом викладання, вона вступила до аспірантури. Перебуваючи у декретній відпустці, заочно закінчила правничий факультет Острозької Академії і здобула освіту юриста.

Кар’єра молодого спеціаліста розпочалася у 1999 році. Першим місцем роботи дівчини стала медико-санітарна частина Нетішина, де вона шість років працювала лікарем-лаборантом клініко-діагностичної біохімічної лабораторії.

- Досліджуючи 0,1 мл сироватки крові,  не підозрювала, що невдовзі  працюватиму з літрами масла на атомній електростанції, - жартує Тетяна.

Трудову біографію хіміка на Хмельницькій АЕС вона розпочала у 2005 році. Спочатку працювала лаборантом хімічного аналізу 4 розряду у газо-масляній лабораторії, згодом обіймала посаду інженера з охорони праці, а останні чотири роки працює інженером з експлуатації групи корозії і фільтруючих матеріалів хімцеху. В обов’язки фахівця входить обстеження обладнання на предмет корозії. Зазвичай, це роблять під час ремонтних кампаній. Фахівці групи корозії водно-хімічної лабораторії аналізують усі фільтруючі матеріали, які надходять на ХАЕС, - іонообмінні смоли, антрацит, березове активоване вугілля, виконують вхідний контроль ряду реагентів, зокрема амоніяку, гідроксиду калію та борної кислоти. А при експлуатаційному контролі досліджують іонообмінні смоли, які використовуються у фільтрах спецводоочищення, хімводоочищення та блочної знесолюючої установки. Тетяна та колеги формують статистику, досліджуючи теплоносій 1 контуру, кількісно визначаючи у ньому сурму та срібло.

- В основному ми використовуємо такі методи досліджень як візуальний, тетраметричний, фотометричний за допомогою фотоколориметрів. З минулого року почали експлуатувати надсучасний спектрометр елементного аналізу з індуктивно-зв’язаною плазмою. Протягом одного вимірювання одночасно можна виконати аналіз 20-30 елементів. За допомогою цього приладу ми маємо змогу визначити вміст олова у бронзі. Раніше одне дослідження тривало кілька годин, наразі ми протягом 30 хвилин можемо зробити до 30 аналізів зі значно нижчим рівнем похибки. Працювати на цьому новітньому приладі – велике задоволення.

- Важко було розібратися із роботою спектромента?

- Дякуючи сервісним інженерам компанії «ІNTERTECH Corporation», які  поставляли та монтували прилад, ми мали змогу навчитися роботі на ньому. Під час пусконалагоджувальних робіт було проведене двотижневе навчання. Особисто для мене – це великий прорив. Прилад розширив наші технічні можливості. Хочу подякувати  керівництву ХАЕС за проведений семінар на базі нашої станції для вітчизняних хіміків-атомників, який був присвячений саме роботі на високотехнологічних спектрометрах. Ми мали змогу поспілкуватися та отримати знання від світових гуру за цим напрямком.

Співрозмовниця зазначає, що одночасно із спектрометром на ХАЕС отримали ще й прилад мікрохвильового розкладу зразків. Якщо раніше спеціалісти розчиняли відкладення у так званій «царській водці» і це займало багато часу, то на приладі мікрохвильового розкладу робити це значно скоріше, простіше і безпечніше.

Тетяна Михайлівна має педагогічний талант. Чимало підопічних, закінчили медичні та технічні вищі навчальні заклади, працюють хірургами, стоматологами, фармацевтами. Особливо наставниця пишається студентом, який нині навчається в Ягеллонському університеті (входить до трійки лідерів медичних вузів світу).

  • - В чому ще знаходиш натхнення?
  • - Саме життя і є натхненням. Я щаслива, бо бачу, чую, відчуваю і можу займатися тим, що люблю. Люблю готувати смаколики, чекаючи сина Стаса додому з Києва. Обожнюю книги, причому паперові, які пахнуть фарбою, або з потертими сторінками у «зморшках» - так я відчуваю, що вони живі. Знову і знову перечитую українську класику: захоплююся Павлом Загребельним, із сучасних українських авторів люблю Люко Дашвар та Ніну Фіалко.

Рукоділля – ще одне хобі Тетяни. Стіни її квартири прикрашають власноруч вишиті картини бісером та нитками. А ще вона любить подорожувати, мабуть, це передалося від тата, Михайла Івановича, який служив моряком далекого плавання і обійшов чи не всю земну кулю. Швеція, Литва, Латвія, Естонія, Словенія, Польща, Чехія, Угорщина, Австрія, Грузія – усі ці країни викликають захоплення в моєї співрозмовниці, а ще вона закохана у наше рідне Закарпаття.

  • - Ти знайшла себе у житті?

- Так, я себе не уявляю в іншій іпостасі. В лабораторії мені подобається усе: беру в руки колбу з піпеткою і знаю – це моє. Мені пощастило працювати в такому гарному  дружньому колективі, як наш хімічний цех, за 15 років він став мені справжньою сім’єю. Завжди пам’ятатиму мудрі поради нашого керівника Миколи Замфіракі. Багато чому навчилася поряд зі своїми безпосередніми друзями-колегами Іриною Івановою, Тетяною Присяжнюк, Володимиром Ковальчуком, Наталією Кропивою. А ще у мене є взірець та ангел-охоронець – моя мама Евеліна Людвіковна, яка теж працювала хіміком-технологом на Острозькому цукровому заводі. Впевнена, вона на небесах тішиться тим, якою я сьогодні є.  Кожному на землі дається вибір – свій я зробила вірний.

Тетяна Степанюк