Квітневі здобутки Богуша

Цьогоріч у особистому житті Олександра Богуша квітень – місяць особливий: 22 квітня він від­значатиме 60-річчя. Святкова дата – нагода пригадати миттєвості, які трапились у житті ювіляра.

Спогадами про прожиті роки Олександр Богуш не раз ділився із колегами. Перед приходом у колектив ХАЕС Олександр не мав достат­нього професійного досвіду, адже перед призовом  до Збройних Сил тільки-но за­кін­чив Кам’янець-­По­ді­ль­-­ський індустріальний технікум за спеціальністю «гірничий майстер» і кілька місяців попрацював за спеціальністю. Довелось починати практично з нуля, опановувати складові спеціальності та й людських стосунків.

У колективі атомників Олександра Богуша характеризують як професіонала високого рангу, зауважують, що при цьому це щира гармонійна особистість. Йому притаманні риси товариськості, вміння прийти на виручку.

Робота О.Богуша пов’язана із великою відповідальністю і надзвичайною прискіпли­вістю. І саме такий він під час виконання покладених на нього завдань.

Але не тільки трудовим процесом живе спеці­аліст. Організаторський хист Олек­сандра Миколайовича допомагає відстоювати інтереси колективу у якості профспілкового лідера підрозділу. Його не­одноразово обирали головою цехового комітету. Пра­цівники підрозділу схвально відгукуються про організовані ним екскурсійні поїздки у Київ, Умань, сприяння в одержанні путівок на санаторно-курорт­не лікування, мате­ріальної допомоги у зв’язку із сімейними обставинами. Діяль­ність важлива, бо забезпечує позитивний настрій – неабиякий важіль у виробництві.

Олександр Мико­ла­йович у дев’яностих роках обирався депу­татом міськради­, був членом Цент­рального Комітету Атомпрофспілки. Протягом 37 років  своєї виробничої ді­яльності Олександр Богуш під­готував чи­мало спе­ці­аліс­тів, які повноцінно влились у виробничий процес і вже самі практикують наставництво          та опіку над молодими пра­цівниками.

Він переконаний, що життя – це  не лише  виробничі досягнення, важливо мати надій­ний «тил», цінувати людей, з якими зростав і хто формував твою свідомість. Тільки за таких умов можливо по-справжньому осягнути своє коріння, просякнутись любов’ю до рідної землі, яку нині намагаються сплюндрувати негідні російські покидьки. Вони вже встигли осквернити малу батьківщину Олександра Миколайовича, завдавши ракетних ударів по летовищу у Старокостянтинові.

- У дитинстві у колі моїх друзів була популярною гра у війну, - пригадує Олександр Богуш, - ми самотужки робили муляжі зброї з дерева і віддавали захопленню багато часу. Ніхто гадки не мав, що доведеться бути свід­ками та учасниками подій, які із художніх фільмів про Другу світову війну прийшли у нашу реальність. Зараз у нас іншого виходу немає, як вистояти та зламати підступного ворога.

У атомників у цьому сенсі також відповідальна місія – забезпечити надійне та безперебійне постачання електроенергії для потреб держави в умовах воєнного стану. І ця місія буде виконана.

Олександр Шустерук