Люстрації не підлягає

Богдан Фединчук відзначає  45-річчя. Крім сімейних надбань, значного трудового стажу на різних роботах, він підійшов до своєрідного ювілею з двома збірками віршів, що відображають душевний стан поета.

«Діти місячного світла» (Косів, 2005) та «Люстрація любов’ю» («Волинські обереги», 2015) – книги-сповіді переживань і мрій поета. Їх внутрішній зміст завжди на грані фолу, в орбітах навколоінтимних, цнотливих.

«На те й гріхи, напевно, щоб не почувалися святим…», - зауважує автор.

В його творчості багато роздумів про стосунки між чоловіком і жінкою - здебільшого грайливо-райдужні, гумористичні, часом філософські, подекуди громадян­ські і пафосні. Як на мене, кращого за Богдана «вітальника» з  нагоди і без неї, в нашому краї немає. Це знають студійці місцевого літературного об’єднання «Натхнення» при міській бібліотеці, які мають можливість з перших вуст послухати­ «оду», або ж ремінісценцію на ту чи іншу подію, проголошену авто­ром­. Дотепність, гумористичний гума­ністичний настрій панує зде­бі­ль­шого у творах Богдана Феденчука.  

«Я теж прокляв амурні луки!//Я теж боюся, бо живий!// А ти не йдеш із голови -//Якої ще потрібно муки?// Коли життя, як дикі хмари// В уламках диму й децибел,// Знайти і втратити Тебе!// Якої ще потрібно кари?!! – запитує поет.

У спробі автобіографії Богдан Фединчук зауважує, що народився у мальовничому краї художників і поетів, народних умільців на Косів­щині. Там залишились незабутні, щемливі роки, там з’явились перші поетичні рядки. Згодом навчався у  Кам’янець-Подільському педаго­гічному інституті.  Під час навчання одній з його муз присвятив сто сонетів та стільки ж поетичних рядків інших форм. Ще у життєвому багажі учительська та журналістська нива, спроби банківської діяльності, творчо­-канцелярська робота у Нетіши­нському міськвиконкомі, де й дотепер він побутоописувач діяльності державних мужів. Це поєднання сухого, скромного на метафори та літературні тропи, письма із за­хмарними пориваннями думок, поетичним світосприйняттям буденності ставлять його у коло людей, які не підлягають люстрації, ні цивільної, ні любовної.

Нехай нові книги збільшують скарбницю його творчого доробку і будуть непідвладні плину років.

Віктор Гусаров,

 голова літературної студії «Натхнення»