Кажуть, що подекуди рибалки уві сні завжди бачать неймовірні улови. Минулої суботи для багатьох членів «Клубу рибалок – аматорів ВП ХАЕС» довго спати не довелось, бо виїзд на водойму було заплановано о п’ятій годині. Автобус нагадував рибальський магазин із різноманіттям вудок та обладунків. А в речових мішках майже кожен припас набори прикормлювань, секрети приготування яких, як правило, не розголошуються. Без кількох видів наживок також не обійшлось. Коли вервечка рибалок попрямувала до місця проведення жеребкування, майже кожен кидав погляд на небо, по якому з півночі пробігали клубки темних хмар. - Хай буде спека, тільки б не дощ. Справжня рибна юшка повинна бути концентрованою, - зауважив один рибалка. Дощ не тільки не сприятливий для ухи. Коли руки стають мокрими, то важкувато справитись із слизьким черв’яком. А що вже казати про суміші на основі тіста, чи про традиційну мастирку – вони при першому дотику із водою просто зриваються із гачка. Та й надмірна вологість завжди позбавляє певного комфорту. Коли завершилось жеребкування, рибалки до кишень поклали паперові номерки секторів сухими. Після звукового сиг¬налу над поверхнею водосховища здійнялися різнокольорові поплавки, які злегка погойдувала хвилька. Очікувати довго не довелось, судді зафіксували перші впій¬мані рибини. Але вудлища почали вигинатись не тільки під їх вагою: у водоймі розвелось багато різної рослинності, яка постійно зустрічалась на шляху просування гачка. Обривання повідків стали досить частими. Але це не засмучувало досвідчених рибалок, бо вони вже звикли до таких сюр¬-призів і вміють швидко відновлювати «боєздатність» вудок. Береговою лінією пройшов поголос, що в ряді секторів добре ловиться риба. Це додало оптимізму і вселяло надію, що заплановане змагання стане результативним. Автору цих рядків випав сектор за номером 24. Він співпав із цифрами мого дня народження. Задумуватись над тим, чи є він «щасливим», не було часу, бо загорівся бажанням позмагатись, як мовиться, по-справжньому. Але поплавок так і залишався непорушним. «Невже повториться багаторічна традиція – на спортивній риболовлі нічого не впіймати?». Коли волосінь підводив до берега, щоб замінити наживку, на черв’яка стрімко кинувся «бичок», який після легкого підсікання опинився в руках. Це підштовхнуло на виловлювання саме таких риб. Достатньо опустити неподалік берега гачка з наживкою – і через мить відчувається легке посмикування малого «водяного ненажери». Хоч і мала риба, але активне клювання просто радує. Але не всі рибалки «спокусилися» бичками. У працівника нав¬чально-тренувального центу Олександра Єсіна, якому дістався тридцятий сектор, на гачок щораз потрапляють уклейки. Він просто збився з рахунку. Інші рибалки все ще розраховують на більш солідніші трофеї, тому експериментують із зміною наживки, методів прикормлювання. Декому це приносить успіх. Принаймні працівнику електроцеху Кадиму Каржау нудьгувати на березі не доводиться, він досить часто знімає із гачка впійману рибу. Як потім з’ясувалось, цей рибалка виріс на Волзі. Жартуючи каже, що рибалить із пелюшок. Нетішин та околиці йому подобаються не тільки через неповторні краєвиди, а й наявністю поряд багатьох водойм. Тут рибалити можна будь-якої пори року. На спортивних змаганнях з риболовлі на поплавкову вудку бере участь «ветеран» риболовлі, колишній працівник метрологічної служби електростанції Михайло Воскобійник. До переїзду в Нетішин він часто бував на Дніпрі і там відточував вправність поводження із рибальськими обладунками. Надовго Михайло Михайлович запам’ятав «двобій» із коропом вагою сімнадцять кілограмів. А про пристрасть захоплюватися краєвидами красивих місць свідчить те, що М.Воскобойнік є майстром спорту зі спортивного орієнтування. Непомітно збігло чотири години спортивної риболовлі. Ось пролунав і відповідний звуковий сигнал про закінчення змагань. Секретар змагань Віктор Жебель та судді Олександр Косік, Ігор Прокопенко, Павло Наумук, Євген Стасюк, Петро Ваник налаштовують рибалок на впорядкування своїх уловів. Настав кульмінаційний момент – зважування. На електронні ваги лягають рибальські трофеї у целофанових мішечках. Працівник навчально-тренувального центру Степан Смолій зумів упіймати 901 грам риби. Це досягнення на 48 грамів перевершив Кадим Каржау. А всіх приємно здивував Олександр Єсін. На вазі було зафіксовано – 1 кілограм 819 грамів. Це 133 уклейки. Такий результат допоміг йому стати не тільки чемпіоном літньої спортивної риболовлі, а й переможцем у номінації «Найбільша кількість впійманої риби». Най¬більшу рибину – карася вагою 175 грамів упіймав Петро Гончар. Цікавою виглядала процедура визначення найменшої риби. Кандидатом на перемогу у цій номінації виступив і автор цих рядків. Мій «бичок» заважив так само – 3 грами – як і рибинка працівника електроцеху Василя Тихолаза. Голова «Клубу рибалок-аматорів ВП ХАЕС» Сергій Онищук запропонував улови переміряти. І тут все збігається. Тоді Сергій виніс остаточний вердикт – один з бичків дещо худіший. Переможцем став Василь Тихолаз. Голові профкому ВП ХАЕС Михайлу Гуку було приємно тиснути руку і вручати призи мужнім, витривалим і вправним рибалкам. Не став осторонь процедури нагоро¬дження підприємець Ігор Борійчук. Він надав корисні рибальські аксесуари. А потім на всіх чекала смачна рибна юшка. Після закінчення змагань випала нагода поспілкуватись із Сергієм Онищуком. - Тепер вже ніхто не скаже, що у проведенні спортивних змагань зі спортивної риболовлі ми є дилетантами. Вже можна гордитися й усталеною традицією. Такі заходи об’єднують працівників ХАЕС. Навіть в організації змагання сприяли не тільки адміністрація та профком нашого підприємства, а й кері¬вництво гідротехнічного цеху, цеху господарського забезпечення, які налаштували своїх працівників на допомогу в проведенні своєрідного свята рибальства. Я вдячний за це. А уха вдалася на славу. До зустрічі на водоймі. Олександр Шустерук Фото автора
