Макс Кідрук у пошуках Бога
Макс Кідрук вдруге за останні два роки завітав у Нетішин, аби представити щойно видрукований у харківському видавництві «Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля» роман «Там, де немає Бога». У післяслові автора є подяка Нетішинській центральній міській бібліотеці за попередню зустріч, за прихильність читача до автора низки попередніх романів, зокрема «Не озирайся і мовчи», «Жорстоке небо».
«Я не раз казав, що минулорічний мегатур Україною на підтримку роману «Не озирайся і мовчи», не буде одноразовою акцією. Ще тоді ми з командою були заряджені на щонайменше ще одну подібну божевільну авантюру. Вважайте, рік тому ми лише знайомилися з читачами. Цього року ми їдемо нібито до добрих знайомих. Я з нетерпінням чекаю зустрічей, щоби розповісти про свій новий роман», - зазначив під час презентації твору Макс Кідрук.
На це зібрання прийшло багато нетішинців, в числі яких товариші і знайомі по навчанню і роботі. Макс за освітою теплоенергетик. Закінчив механіко-енергетичний факультет Рівненського університету водного господарста та навчався у аспірантурі НТУУ «КПІ» за названою спеціальністю. 2007 року наш земляк з Володимирця, (поруч РАЕС) виграв грант на навчання за кордоном і виїхав на проживання до Стокгольма (Швеція), де вступив до аспірантури Королівського технологічного інституту. Мандрував, пробував себе у письменництві, яке й зробив професєю, принаймні на даному етапі.
Представляючи роман, Макс зазначив, що зробив певне відхилення від концепцій, що панували у попередніх творах. У даному випадку це драматична історія, психологічний роман з елементами невеликої кількості технотрилеру. Роман є спробою збагнути, що є такого всередині нас, що втримує від перетворення на звірів у місцях, де, образно кажучи, немає Бога, - де безслідно зникають як вплив релігійних догматів, так і тиск соціальних норм».
Доведена до відчаю українка з великою сумою грошей, яка ігнорує дзвінки від чоловіка. Росіянин-пілот, який намагається приборкати аерофобію після загибелі коханки в катастрофі рейсу MH17. Найвідоміший політик Баварії на пікові кар’єри, який ненавидить свою роботу. Гравець американської Національної футбольної ліги, життя якого розвалилося після одного невдалого розіграшу. Таємний папський кардинал, який прямує до країни, де офіційно не існує Католицької церкви... Вони на терезах між добром і злом. Між пеклом і раєм є одне місце, що стає виміром Людини – це Земля. І вона може бути прихильною до людини і надзвичайно суворою. У кожного з героїв було своє життя із різновимірними інструментами. Наскільки ці інструменти годні привести до просвітлення чи замінити Бога?..
Чи відповів автор на дане питання? Гадаю, кожен дасть свою відповідь. Як людина технократична, Макс краще розбирається у «житті» алюмінієвих, чи сталевих заклепок, шпангоутів, у льотних справах, тиску в салоні літака під час польоту і таке інше. Можна знайти паралель між романом Артура Хейлі «Аеропорт», де схожа ситуація за сюжетом і за динамікою подій. Стверджують, що свого часу авіадиспетчери вивчали ази і складності цієї служби за описом подій в романі. Ми відішлемо читача самим слідувати за думками і характерами героїв, перипетіями їх стосунків між собою та іншими людьми. Макс говорив під час презентації, що йому довго не давався лист Брентона сину Тому, бо насправді у ньому велика емоційна напруга. Не думаю, що автор досяг належної висоти у цій частині історії. Як на мене, лист простуватий, не узагальнюючий земне життя такої особи. На пам’яті справжній шедевр цього жанру лист великого американського коміка Чарлі Чапліна до дочки Джеральдіни.
«Я чимало провів часу у цирку. І завжди дуже хвилювався за канатохідців. Але мушу сказати тобі, що люди частіше падають на твердій землі, ніж канатохідці з ненадійного каната…
…Заради мистецтва можна з’явитися на сцені і оголеним, але повернутися звідти треба не тільки одягненим, але і чистішим. Я старий, і може бути, мої слова звучать смішно. Але, по-моєму, твоє оголене тіло повинно належати тому, хто полюбить твою оголену душу»…
Зважаючи на продуктивність Макса Кідрука, його прагнення до удосконалення, поступове зміщення у світ психології людських стосунків, сподіваюсь, автор знайде золоту середину між чуттєвим і технократичним, слов’янська жилка вплете у прозахідну схематичність і спрощеність більшу задушевність, нюансність стосунків і почуттів, аби піднести здобутки земляка на щабель високої прози.
Віктор Гусаров
Фото автора
