Маленьке мiсто великих можливостей

Старі світлини шкода викидати.

В них неповторні обриси і дати,

В них небуденні навіть наші будні,

З них дивляться забуті незабутні…

Міста, як і люди: у кожного своя історія, своя доля. Нетішину було призначено  стати енергетичним світочем Поділля. Його народження, становлення і розвиток нерозривно пов’язані із підприємством, яке стало життєстверджуючим для маленького села.

Літопис молодого міста енергетиків розпочався наприкінці сімдесятих років минулого століття. Більше чотирьох десятків років тому, далекого лютневого дня провісником нової атомної ери для невеликого поселення став забитий кілочок на місці спорудження майбутньої електростанції. Лише людина з багатою уявою могла зрозуміти: як звичний для цього місця побут може кардинально змінитись на інший – стрімкий, пульсуючий, діловий.

Сьогодні Нетішин став рідним і для багатьох корінних жителів, і для тих, хто колись приїхав працювати на Хмельницьку АЕС. Тут переплелася та об’єдналася доля людей різних національностей, яких покликала романтика великих звершень у цю чарівну подільську перлину з мальовничими куточками. Наразі це сучасне місто, флагманом якого є найпотужніше енергетичне підприємство регіону – Хмельницька атомна електростанція.

Рівно сорок років тому травневого дня село Нетішин отримало статус селища міського типу, а через три роки стало повноцінним містом. У 1993-му Постановою Верховної Ради України Нетішин змінив статус і став містом обласного підпорядкування.

Нині він є центром міської територіальної громади. Але які б статуси, регалії чи звання не отримував населений пункт, його обличчя, шарм та неповторність визначають люди. Він об’єднав навколо себе тих, які ідуть в ногу з часом, а подекуди і випереджають його. Він народив і людей-світочів, які своїми талантами прославляють рідну землю у багатьох куточках світу. Музиканти, співаки, науковці, олімпійські чемпіони – усі ці відомі нетішинці розвивали свої таланти у маленькому рідному гнізді: родина Штурбабіних, Галина Пундик, Ольга Жовнір, Вікторія Ткачук, Аліна Комащук, Олена Панасюк, Денис Смірнов, Олена Лукашова, Віталій Косовський, Юлія Троценко – прізвища можна продовжувати ще довго. Це і плеяда будівельників та енергетиків, які дали йому життя та розвиток, багатьох, на жаль, уже немає на цьому світі…Це кожен із нас, який любить і дбає за рідне місто.

Його називають по-різному: «острівець соціального благополуччя», «комунальний рай», «місто молодих мам», «маленьке місто великих можливостей». І це насправді важливо, адже кожен хоче жити затишно, комфортно і безпечно. Тут у пішохідній доступності знаходиться усе необхідне, час міряється по-іншому, ніж у великих урбанізованих містах, з, можливо, у рази більшими можливостями. Проте важко чимось замінити просте людське спілкування, яке по-іншому цінується саме в маленьких містах. І дихається тут легше і вільніше, бо очі бачать безкрайні обрії мальовничих околиць. Лише в порівнянні цінуєш і розумієш це. Надихнувшись новим щемливим шедевром Святослава Вакарчука «Місто весни», хочеться побажати, аби Нетішин для багатьох поколінь ставав містом весни і був справжньою домівкою в будь-який період життя: літнього розквіту, багатої осені і спокійної мудрої зими. І нехай кожен у ньому буде щасливий!

Святкує іменини рідне місто,

І навкруги усе квітує і дзвенить.

Нетішине! Який же ти прекрасний

У цю святкову незабутню мить!

Затишний, квітучий, рідний Нетішине, зі святом тебе!

Тетяна Степанюк