Ми на правильному шляху

4 лютого минув рік роботи Андрія Козюри на посаді генерального директора Хмельницької АЕС. За цей короткий відрізок часу колективом Хмельницької АЕС зроблено багато кроків на покращення виробничих показників. Генеральний директор сповнений ідеями і планами щодо подальшого розвитку нашого підприємства, створення більш комфортних умов для роботи і побуту атомників. Днями з ініціативи редакції газети «Перспектива» відбулось інтерв’ю з Андрієм Ростиславовичем, зміст якого пропонуємо увазі наших читачів.

РІК, ЯК ОДИН ДЕНЬ

– Андрію Ростиславовичу, минув рік вашої роботи на посаді генерального директора Хмельницької АЕС. За вашими оцінками, чи став він роком звершення задумів і планів?

– Рік промайнув, як один день. Правда. Зважаючи на показники, яких досягла Хмельницька АЕС за цей час, він видався для колективу станції і мене, як керівника підприємства, вдалим. Ми виконали річний план з виробництва електроенергії, успішно боролися з викликами, які спіткали у 2020-у і плавно перейшли у рік поточний. Незважаючи на фінансову скруту, яку переживає компанія НАЕК «Енергоатом», виконуємо всі завдання, які стоять перед нашим колективом.

– Фактично з перших днів роботи на посаді генерального директора вам довелося приймати серйозні виклики часу: проблеми з турбогенератором на першому енергоблоці, COVID-19, а ще, як стримуючий фактор нашого розвитку – криза неплатежів за відпущену електроенергію, тарифні «подарунки» під Новий рік… Що із цього вважаєте найбільшим «випробуванням на міцність»?

– Найголовнішим у момент мого призначення на посаду генерального директора Хмельницької АЕС, безумовно, було завдання завершити ремонт на енергоблоці №1 і вивести підприємство зі стану довготривалого, невдалого виходу з ППР, ввімкнути блок в мережу. Адже нашій країні вкрай важливо, щоб ядерні потужності працювали на номінальному рівні потужності і генерували необхідну промисловим і побутовим споживачам електроенергію.

Стою на думці, що атомна електростанція, як і вся наша галузь, не може стагнувати, вона повинна розвиватися. Тому всі зусилля колективу, все, що ми започатковуємо, має увінчатися плідним результатом – поступ вперед, надійна і безпечна робота обох енергоблоків.

– Пригадайте момент, коли вам запропонували очолити колектив ХАЕС. Як сприйняли цю пропозицію?

– Важко назвати це пропозицією в її класичному варіанті з часом на обдумування і зваження всіх нюансів перед прийняттям остаточного рішення. З огляду на ситуацію, яка склалася на ХАЕС в кінці січня минулого року, особливо роздумувати було ніколи. Я – людина команди, і якщо перед нею постають виклики, не можу діяти поза командою.

Якщо відверто, в принципі міг і відмовитися від посади. Але розуміючи складність ситуації, яку потрібно було вирішувати негайно, погодився. На той час, працюючи на Рівненській АЕС, мав доволі хороший досвід проведення аварійних ремонтів турбогенераторів ВВЕР-1000 і вчасного виведення енергоблоків з ППР. Тому було бачення що і як потрібно робити для якнайшвидшого відновлення експлуатації першого мільйонника. Це було єдине завдання і єдина мета – завершити ремонт у якомога коротші строки, не думаючи при цьому про якісь особисті інтереси. Хоча дискомфорт відчувався через переїзд з обжитого місця, від сім’ї.

Але… нам все вдалося! Попереду ще багато роботи, чітко окреслених планів і завдань. Впевнений, що з колективом, який сформувався на під­приємстві, здатні здолати будь які виклики і йти вперед.

– Назвіть, будь ласка, найбільш вдале рішення, прийняте вами як керівником підприємства і найбільше розчарування у році минулому.

– Рішень багато, вони приймаються щодня, і виокремити з них якесь одне важко. Бо всі стосуються організації безпечної експлуатації підприємства, господарської діяльності на електростанції, забезпечення персоналу спец­одягом, спецвзуттям, засобами індивідуального захисту, створення необхідних санітарно-побутових умов тощо. Ми дуже багато працюємо задля отримання хорошого результату.

Чи були розчарування? Як у людини з критичним підходом до своєї роботи, запитань дуже багато. Вважаю, минулий рік міг бути більш вдалим у питаннях закупівлі для забезпечення персоналу, ремонтних робіт та експлуатаційних потреб усім необхідним. Ситуація суттєво змінилася через введення в дію 19 квітня 2020 року нової редакції Закону України «Про публічні закупівлі». Відтак, зіштовхнулися з певними проблемами і викликами. Робимо з цього висновки, коригуємо свою діяльність. А тому переконаний, що 2021 рік стане більш успішним, ніж був попередній. За умови покращення фінансової ситуації, ми на це сподіваємося.

– Чи відчуваєте ви підтримку колективу, керівників структурних підрозділів у втіленні ідей, з якими прийшли на посаду генерального директора?

– Так, звичайно. Бачу, що поставлені завдання і вектор розвитку нашого підприємства колективом підтримується, відчуваю це кожного дня. Те, що у своїй діяльності досягаємо певних результатів, переконує кожного у правильності обраного шляху. Але всі маємо розумі­ти, що конкретні здобутки можливі тільки за повної віддачі роботі, а не пошуку причин як обійти виконання доручень і поставлених завдань.

НЕПРОСТА СИТУАЦІЯ ПОТРЕБУЄ КАРДИНАЛЬНИХ РІШЕНЬ

– Нещодавно журналісти спілкувалися з вами на тему пільг на сплату за електроенергію для населення 30-км зони, яких люди позбавлені через відповідне рішення уряду. Пільги – один з вагомих козирів атомників у діалозі з населенням в рамках громадських слухань з питань продовження терміну експлуатації першого енергоблока і добудови 3-го і 4-го. Тепер його вибито з рук, і навіть якщо вдасться відстояти попередні законодавчо унормовані пільги, вести подальший діалог всеодно буде непросто. Зневіру посіяно, на її відновлення потрібно багато часу і сил.

– На мою думку, маємо йти кількома шляхами. Найперше, намагатися на всіх рівнях добиватися відновлення прописаних у відповідних законодавчих актах пільг. Нагадаю, що і Нетішинська міська рада, і Хмельницька обласна схвалили і направили відповідні звернення Президенту України, Верховній Раді і Кабінету Міністрів. На цьому зупинятися не можна допоки пільги не будуть відновлені, люди перестануть піддаватися подібним стресам і відчують торжество справедливості.

Та як би не розвивалася ситуація, у що б не вилилися наші зусилля, маємо пояснювати жителям Хмельниччини, особливо тим, хто мешкає у 30-км зоні розташування АЕС, що наявність такого потужного підприємства у краї – це вже великий здобуток. Адже від цього маємо стабільне надходження в бюджет області, успішне місто, вчасну виплату зарплат як працівникам станції, так і колективам багатьох підрядних організацій.

Нікому не секрет, що атомна галузь активно підтримує навчальні заклади, спеціалізовані інститути, організації, які надають аналітичні послуги. А це тисячі людей, праця на державу яких затребувана.

Ми є свідками того, як успішні держави розвивають у себе ядерну енергетику, будуючи нові енерго­блоки. Такий світовий тренд повинен бути підтриманий в Україні.

Важко оцінити чисто фінансово і таке, без сумніву, велике надбання нашої галузі як наявність висококваліфікованого персоналу. Втратити його безглуздо і безвідповідально, бо це не тільки колосальні збитки у грошовому вимірі, а й великий крок назад. Можна сказати, на цілі десятиліття. Тому альтернативи подальшого розвитку в країні атомної енергетики як запоруки стабільності, добробуту і, зрештою, нашої незалежності, я не бачу.

І надалі потрібно працювати над стабілізацією ситуації в електроенергетичній галузі України, недопущенням ситуацій, від яких би люди переживали справжній шок і створенням умов за яких би державна компанія Енергоатом отримувала достатньо коштів за відпущену електроенергію для можливості успішно і безпечно експлуатувати свої енергоблоки і розвивати атомну енергетику.

– Зовсім недавно, Андрію Ростиславовичу, ви стали депутатом Хмельницької обласної ради. Депутатський корпус багатопартійний, у ньому люди з різними поглядами і підходами до вирішення назрілих проблем. Наскільки готові колеги чути один одного, аналізувати, приймати конструктивні рішення? Які пропозиції вноситимете особисто ви на розгляд сесії обласної ради?

– Думаю, що будь-які ініціативи, пов’язані зі стабілізацією стану справ і покращенням життя людей, повинні бути підтримані депутатами. Адже це їх прямий обов’язок перед тими, хто довірив представляти інтереси громади в обласній раді. Надіюсь, що спільну мову знаходитимемо.

Я вперше обраний до обласної ради і поки що досвід мого депутатства невеликий, але він доволі цікавий. Як керівник найбільшого під­приємства Хмельниччини, яке забезпечує за рахунок сплати податків приблизно 15% обласного бюджету, зацікавлений у тому аби кошти спрямовувалися на розвиток краю. І буду пропонувати для розгляду депутатами ті питання, які сприятимуть економічному, соці­аль­ному та культурному зростанню області. Переконуватиму колег у доцільності голосування за прийняття таких рішень, сподіваюся, що матиму підтримку.

– Притчею во язицех стала тарифна політика в країні, борги «Енергоринку», а тепер і «Гарантованого покупця» перед генерацією за відпущену електроенергію. Заходи, яких вживають для врегулювання ситуації, малоефективні. Відтак складаються непрості стосунки в енергокомпанії з профільним міністерством, урядом, а тепер і парламентом через ініціативу народних депутатів прийняти Закон з приводу випуску облігацій внутрішньої державної позики, що дозволить вирі­шити проблему заборгованості перед Енергоатомом за відпущену електроенергію, який уже перевищив 24 мільярди гривень. Яким вам бачиться вихід із цього замкненого кола?

– У цьому питанні маємо керуватися реальним станом справ із заборгованістю. Наразі компанія має перехідний (з липня 2019 р.) борг від «Енергоринку» приблизно 11,6 мільярда гривень, вже напрацьований впродовж минулого і початку цього року борг від «Гарантованого покупця» в сумі приблизно 8,1 млрд грн, та ще 4,3 мільярда гривень від НЕК «Укренерго». І «НАЕК «Енергоатом», і всі, хто заборгував перед нею за товарну продукцію, є державними підприємствами. Ось такі вони, реалії.

Як бачимо, загалом компанія недоотримала за відпущену електроенергію колосальну суму, яка сягає майже 25 мільярдів гривень. Це ті кошти, які не були спрямовані на нашу експлуатаційну діяльність, відтак змушені оформляти кредити і платити за це чималі кошти.

Думаю, необхідно приймати жорсткі кардинальні рішення, в іншому випадку ще довго ходитимемо по цьому замкненому колу. Атомна електроенергія найдешевша в нашій країні, доцільно було б забезпечити нею всіх побутових споживачів, отримавши можливість працювати з ними напряму, без будь якого посередництва. Решту маємо продавати на ринку на загальних, а не дискримінаційних умовах.

Напевно варто змінити підходи до «зеленого» тарифу в Україні і виробників «зеленої» електро­енергії, яка, на мою думку, розвивається неконтрольовано. Якщо не станемо нічого міняти, держава й надалі платитиме великі суми за дорогу електроенергію, вироблену сонячними електростанціями.

Варіанти виходу з ситуації є, зокрема створення спеціальних фондів, через які можна було б дотувати альтернативну енергетику. Але аж ніяк не робити цього через накопичення боргів перед державною компанією НАЕК «Енергоатом».

– Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль заявив про мету Кабміну передати Енергоатом під управління уряду і його подальшу корпоратизацію. Таке перепідпорядкування відбулося, воно на часі?

– Думаю, цей крок вимушений через складні стосунки між Енергоатомом і Міністерством енергетики. Пряме підпорядкування нашої компанії уряду, вважаю, посилює її позиції на даному етапі, коли триває боротьба за виживання Енергоатома.

– Працівники ХАЕС – патріоти свого підприємства і хочуть бачити його успішним тепер і в майбутньому. Але добрі перспективи ніяк не стають реальністю, з моменту пуску другого енерго­блока б’ємося над продовженням будівництва 3-го і 4-го, реалізацією проекту «Енергоміст «Україна-ЄС». На ваше переконання, 2021-й рік стане в цьому плані стартовим?

– Я дуже цього хочу, повірте. Щоб інвестиційні проекти, які стосуються розвитку нашої станції і компанії в цілому, були реалізовані і 2021 рік у цьому сенсі став дуже вдалим. Колектив ХАЕС принаймні, і «НАЕК «Енергоатом» робить все для того, аби добудова нових енергоблоків розпочалася. Є певні проекти, які вже можемо робити і докладаємо зусиль для якомога швидшого початку їх реалізації і успішного завершення. Є для цього фаховий потенціал, бажання, очікуємо на підтримку у вигляді прийняття відповідних законів і вирішення фінансової ситуації на енергетичному ринку країни.

– Яких заходів варто вжити на рівні підприємства і галузі, аби фаховий потенціал поповнювався молодими силами?

– Над питанням кадрового забезпечення фахівців відповідного профілю активно працюють на кожному майданчику, є багато програм, в рамках яких знайомимо молодих людей з виробництвом. Думаю, нам все вдасться. Для того, щоб люди йшли працювати в атомну енергетику, має бути віра в її майбутнє. Запевняю, майбутнє у галузі є!

– Андрію Ростиславовичу, ви – успішна людина?

– Ой, ніколи насправді над цим не задумувався. Хоча, зважаючи на те, що в певному віці став керівником такого великого енергетичного підприємства, напевне про успішність можна відповісти ствердно.

– А ким мріяли стати в юні роки?

– Думок було багато. І військовим себе бачив, і медицина вабила, маю навіть досвід невдалого вступу після 9 класів у медичне училище. Але зрештою сталося так, що напередодні закінчення середньої школи у Старокостянтинові я вже був студентом Київського політехнічного інституту. Отож, вибір шляху було зроблено, і всі інші варіанти відпали.

– Ваше життєве кредо.

– Шукати можливості як зробити, а не причину, як цього уникнути.

– Чому віддаєте перевагу у вільний від роботи час?

– Його практично немає, особливо зараз, на етапі пуску 2-го енергоблока після завершення планового ремонту. А взагалі хочеться більше уваги приділяти сім’ї, провідувати рідних – і в мене, і в дружини є мами, намагаємося знаходити час аби з’їздити. Допомогти, поспілкуватися.

Хочу найближчим часом зайнятися спортивними справами, як це було раніше. У планах відвідувати наш басейн, у якому зробили хоча б косметичний ремонт. Є інші прекрасні спортивні споруди, де можна провести певний час із користю для здоров’я.

Ольга Сокол