Мікробіологічні технології допомагають високим технологіям
На території берегової лінії водосховища, яка знаходиться біля насосної станції промислової води, представників преси електростанції гостинно зустріла начальник дільниці біомеліорації гідротехнічного цеху Хмельницької АЕС Світлана Авєріна.
- Зверніть увагу, який у нас каскад ставків для вирощування малька. Зараз там наші працівники видаляють зайву рослинність, щоб не було перешкод у роботі рибників та тамтешня «місцевість» відповідала встановленим вимогам, - роз’яснила Світлана Юріївна.
Працівники встигли виконати багато роботи, бо більшість території набула ошатного вигляду.
Подумалось: усе у кращих традиціях підготовки до Великодня, коли будь-якого господаря оцінюють за станом території біля оселі.
Потім начальник дільниці запропонувала навідатись у інкубаційний цех, де завершується процес заготівлі гіпофізу ляща для того, щоб робити ін’єкції плідникам риб для отримання статевих продуктів. Інтер’єр приміщення специфічний – металеві ванни, підготовлені до роботи інкубаційні апарати.
- Після завершення відбору гіпофізу та його спеціальної обробки, - продовжує розповідь Світлана Юріївна, - ми приступимо до організації так званого штучного нересту, коли статевозрілі самки за допомогою ін’єкцій певної дози гормонів почнуть виділяти ікру. Вона запліднюється молоками самців та буде знаходиться у інкубаційних апаратах до викльову личинок. Згодом ними зариблюються ставки. Утримання малька та дорощування триватиме у спеціальних ставках аж до осені.
Під час ознайомлення із технологією вирощування риб мимоволі склалась думка, що перед нами не просто фахівець у галузі іхтіології, а закохана у свою справу жінка. Про технологобіологічні процеси вона розповідала із використанням епітетів, порівнянь, роблячи розповідь цікавою та пізнавальною. Світлана Юріївна інкубаційний цех називає «пологовим відділенням», а личинок - дітками. А потім все як у реальному житті: ці дітки повинні підрости, щоб продовжити своє існування у світі широкому, тобто – великому водосховищі.
- У станційній водоймі не всі риби можуть нереститись, - коментує фахівець, - зокрема товстолоб, білий та чорний амур. Їх батьківщиною і сприятливим природним середовищем є Далекий Схід…
Світлана Авєріна приступила до обов’язків начальника дільниці біомеліорації минулого року. Попереднім місцем її роботи була Ладижинська ДРЕС, де вона протягом багатьох років займалась поліпшенням фізикохімічного складу води у місцевому водосховищі за рахунок розведення прісноводних риб. Серед них - чорний амур, який допомагає боротись із неконтрольованим розмноженням різних видів молюсків, зокрема дрейсени. Ця позиція є актуальною для Хмельницької АЕС протягом останніх п’ятнадцяти років. Спеціалістам ХАЕС довелось пройти складний шлях, щоб згодом довести, що недостатня кількість природного меліоратора ставить під загрозу безпеку експлуатації діючих енергоблоків. Своєрідним маркером стало запровадження 20 грудня 2005 року «Режиму рибогосподарської експлуатації ставка-охолоджувача Хмельницької АЕС», розробленого Інститутом рибного господарства Академії Наук України і погодженого із Подільським державним басейновим управлінням охорони водних живих ресурсів та Державним управлінням екології та природних ресурсів у Хмельницькій області. «Режим…» був затверджений начальником Державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства. Саме тоді на дільницю біомеліорації із Ладижинської ДРЕС була завезена личинка чорного амура. З того часу цей вид риби прижився на водоймі електростанції і допоміг урегулювати чисельність молюсків, які створюють біологічні перешкоди у роботі обладнання. Велике значення мали компетентні поради та настанови Світлани Авєріної, яка тоді не здогадувалась, що продовжить свою благородну справу із примноження водних біоресурсів на Хмельницькій атомній електростанції.
Олександр Шустерук
На знімку: процес відбору гіпофізу
