Душу зiгрiвали вiзерунки  та щирi слова для матерiв

Минулої неділі на Театральному майдані міста Луцька відбувся X Всеукраїнський фестиваль “Вишиті обереги єднання”.

Десять років поспіль у травні старовинний Луцьк перетворюється у великий етнографічний музей просто неба, демонструючи велику палітру візерунків, якими, зазвичай, прикрашаються вишиті рушники. Багато рушників оздоблені у класичному волинському стилі, а також чимало вигаптуваних витворів, які уособлюють традиції вишивання  різних регіонів України.

 Що змусило багатьох людей одночасно прибути до замку Любарта із своїми родинними та сімейними реліквіями? Коли попередньо було оголошено програму проведення Х Всеукраїнського фестивалю «Вишиті обереги єднання», одним із пунктів проведення заходу було встановлення  рекорду під егідою Національного проекту «Кни­га рекордів України» - «Подзвони своїй мамі, привітай її через SMS».

На таку пропозицію Луцьк відгукнувся.

Біля замку Любарта велелюддя. Зібрались великі групи представників навчальних закладів, організацій, до акції приєдналися  семінаристи місцевого релігійного навчального закладу. У кожного у руках незмінний атрибут фестивалю – вишитий рушник. Саме з ними жителі і гості міста під звуки військового оркестру попрямували до Театрального майдану. Загальна колона сформувалась завдовжки понад кілометр. Не часто можна зустріти таку кількість людей,  одержимих спільною ідеєю та помислами -  вишиті рушники мають сакральну силу об’єднувати людей.

- Чудову погоду подарував нам Всевишній, - не приховує захоплення організатор фестивалю заслужений діяч мистецтв України Віталій Іваницький, -  наше дійство благословили святі отці. Вони моляться за всіх учасників дійства, а особливо за наших мам, сестер, бабусь, яким судилось стати берегинями роду. Основна мета  фестивалю закладена в його назві – «Вишиті обереги єднання». Ми прагнемо об’єднати різних за віком, полі­тичними уподобаннями людей не тільки на Волині, а й по всій  державі.  Вишиті рушники є оберегами нашого народу, ними прокладається шлях до справжнього об’єднання. Нам ділити нічого, ми ж українці, наша держава є рідною і для представників інших національностей. Ми повинні жити у мирі та злагоді. Цьогоріч фестиваль має ще й благодійну місію – збір коштів на завершення будівництва храму у місті Волноваха, де під час бойових дій полягли військовослужбовці із Волинської області.

Фестиваль продовжується. Його організатори представляють почесних гостей. Серед них - заслужений діяч мистецтв України відомий поет-пісняр Степан Галябарда.

Автор цих рядків до Луцька прибув не випадково, а з відповідальною місією фіксування чергового рекорду під егідою Національного проекту «Книга рекордів України». Цього разу - найбі­льшої кількості «SMSесок», які відправлять учасники фестивалю своїм мамам, сестрам, внучкам, бабусям. Раніше лучани прославились встановленням рекорду на найбільший вишитий рушник, продемонструвавши полотняну смугу завдовжки один кілометр 610 метрів. Були й рекорди, пов’язані із проведенням фестивалю «З любов’ю до… сала». Загалом унікальних рекордів цього спрямування під егідою Національного проекту «Книга рекордів України» зафіксовано вже дванадцять.

В ході дійства було сказано багато зворушливих слів на адресу матерів, - берегинь сім’ї та роду. Саме вони створюють неповторні  рушники, яким пишається і буде  пишатись не одне покоління. А рушники можуть об’єднувати та оберігати від підступних ворогів.

- Організатор фестивалів «Вишиті обереги єднання» Віталій Іваницький запевняє, що встановлення рекордів – не самоціль. Вони засвідчують, що люди прагнуть постійного вдосконалення. Хай кожне місто, село прославиться своїм ексклюзивним рекордом, тоді життя буде цікавим та різнобарвним. Він пригадав  два візити до Нетішина, де  довелось засвідчити досягнення місцевих жителів, які розмінними монетами виклали восьмиметровий герб – Тризуб. Зібрані кошти були передані на лікування хворої дитини. А також - «Найбільший автограф у світі», який створили працівники Хмельницької АЕС.

Багато нетішинців люблять і шанують старовинне місто Луцьк. У день проведення фестивалю вишитих рушників автор цих рядків у центрі старовинного міста зустрів своєрідну делегацію з міста енергетиків Нетішина у складі начальників зміни електро­станції Віктора Третяка та Анатолія Новака, які були зі своїми дружинами Людмилою та Раїсою.

- Для мене Луцьк - найкраще місто у Всесвіті, - не приховує свого захоплення Людмила Михалєвська, - тут своєрідна позитивна аура, яка спонукає до гарних помислів та справ.

Про те, що Нетішин знають і пам’я­тають учасники різних фестивалів, які організовує Віталій Іваницький, можна було переконатися й під час зустрічі із заслуженим діячем мистецтв України, відомим поетом-піснярем Степаном Галябардою та його дружиною Тетяною. Вони  пам’ятають як на одному із фестивалів сала у Луцьку представники Хмельницької АЕС продемонстрували макет електростанції,  виготовлений із сала. Вони були приємно здивованими, що саме такий гастрономічний «енергетичний витвір» народився завдяки ентузіазму колишньої жительки Луцька Оксани Крук, яка багато років поспіль очолює їдальню №9 Хмельницької АЕС.

Віталій Іваницький завдяки своїй режисерській діяльності має можливість  зустрічати у різних куточках нашої держави хороших людей. Свого часу відкрив для себе такі міста як Острог, Нетішин, Славута. Раніше він про Нетішин знав лише, що там є діюча АЕС. «Мені випала нагода переконатись, що тамтешні люди живуть, як мовиться, не хлібом єдиним. Коли у 2006 році готувався до проведення першого фестивалю у Луцьку «З любов’ю до… сала», то довідався, що на Хмельницькій АЕС під час планово-попереджувальних ремонтів використовується свинячий смалець. Це мене зацікавило. Згодом  учасникам  фестивалю випала нагода стати свідками і науково-практичної конференції, де були заявлені різноманітні доповіді, серед яких - «Використання продуктів переробки сала під час планово-попереджувальних ремонтів на Хмельницькій АЕС».

Для багатьох стало відкриттям, що на електростанції в Нетішині під час ремонтів двигунів головних циркуляційних насосів використовують свинячий смалець, який попередньо змішується із графітом. Це практикує  більше двадцяти років дільниця з ремонту та технологічного обслуговування насосів реакторного відділення енергоремонтного під­розділу. Показовим є те, що цією темою зацікавився відомий кінорежисер, автор представлених на номінацію «Оскара» фільмів «Мамай» та «Поводир» Олесь Санін, який взявся за створення документального фільму про сало.

Під час проведення ювілейного фестивалю вишитих рушників його учасники мали можливість взяти участь у різних театралізованих акціях, пов’язаних із демонстрацією вишитих рушників. Сотні охочих також стали свідками авторського концерту Степана Галябарди,  присвяченого матерям загиблих на сході України військовослужбовців. Його відома пісня із словами «На могилі моїй посадіть яворину…» змусила учасників концерту стоячи вшанувати пам'ять полеглих на полі борні.

Олександр Шустерук

Фото автора