Робочий кабінет гідролога гідротехнічного цеху Хмельницької АЕС Ольги Кушнерук знаходиться у приміщенні залізничної діль­ниці. Саме тут здійснюються під­рахунки на основі статистичних даних обліку показників про стан водойм, розташованих неподалік електростанції, складаються звіти та інша важлива у роботі документація. Але своїм основним місцем роботи Ольга Леонтіївна вважає водомірні пости, що облаштовані у зоні спостереження.

Вперше Нетішин Ольга Кушнерук побачила у 1985 році. Саме сюди вона прибула після закінчення Рівненського інституту ін­же­нерів водного госпо­дарст­ва. Перед пуском пер­шо­го­ енергоблока на електро­станції зароджувалась низка основних підрозділів, молодій жінці була запропонована робота у турбінному цеху. Згодом було сформовано і цех ГТПК, який об’єднав фахівців у царині гідротехнічних споруд, підземних і наземних комунікацій. У 1990 році Ользі Леонтіївні довірили посаду гідролога. Це саме той напрямок діяльності, премудростям якого Ольгу Кушнерук навчали протягом п’яти років у Рівному.

Місто енергетиків молодому спе­ціалісту не видалось якоюсь чужою територією. Прилеглі ліси їй нагадали свої рідні, що неподалік рідного села Забуяння на Київщині. Там протікає і річка. Звичайно, не така повноводна як Горинь, але красива, з розлогими верболозами. Один із краєзнавців минувшини П.Похилевич про рідне село Ольги Кушнерук написав так: «Забуяння розташоване за 20 верст від м. Макарів на північному заході, серед великих лісів, при болоті, названому Буян, яке в минулому було широким озером, що також мало назву Буян. Болото це збирає воду із околишніх лісів і струмка Гульви та починається за с. Ніжиловичі, має ширину при Забуянні 1 версту, довжина цього болота до 10 верст. Вода з його стікає у річку Кодру. Селище лежить на північній стороні болота; населене переселенцями з південної, або радомишльської сторони».

Про малу батьківщину Ольга Леонтіїївна згадує часто. Там, на Київщині мешкає її мама, Любов Броніславівна, яка своє життя присвятила вихованню учнів молодших класів. Тепер жінка на пенсії, тому віддається повністю селянській праці у домашньому господарстві.

Потім знову виробничі будні на одному із найбільших підприємств Хмельниччини. Виробнича дія­ль­ність ХАЕС визначається багатьма напрямками і регламен­ту­ється низкою документів, на основі яких здійснюються основні технологічні процеси. Важливими факторами є надійність та безпечна експлуатація обладнання, систем, агрегатів. Одним із них є  забезпечення повно­цінного їх функціонування у тур­бінному і реактор­ному відділеннях. Для охоло­дження устаткування використовується водосховище електростанції, яке має плесо­ водойми майже у 22 квадратних кілометри і оптимальний об’єм – 120 мільйонів кубометрів води. Спосте­реження за його гідроло­гічним режимом службою експлуатації гідротехнічного цеху ведеться на водомірних постах на річках Гнилий Ріг біля села Білотин, Горинь – біля Нетішина та на самому ставку-охоло­джувачі.

 - Згідно із технологічними умовами експлуатації водосховища ХАЕС, його рівень має становити 203 метри над рівнем Балтій­ського моря, – зазначає Ольга Кушнерук.

- А який зараз його рівень?

- Ось останні дані, - гідролог перегорнула аркуші звіту. -  Сьогод­ні він зафіксований на рівні 202 метри 56 сантиметр. Це свідчить, що ми маємо своєрідний «запас» до спрацювання аварійного водоскиду.

Основне наповнення водосховища Хмельницької АЕС забезпечується за рахунок води річки Гнилий­ Ріг. Води Горині використовуються, коли є нагальна потреба. На це видаються  відповідні дозволи Державного агентства водних ресурсів України у Хмельницькій облас­ті, Державного управління охорони навколишнього середовища у Хмельницькій області, Міні­с­терства охорони природного се­редовища України. Хмельницька АЕС має право проводити відбір води поетапно протягом року лише у першому, другому та четвертому кварталах.

- Для ХАЕС наповнення водою водосховища є звичним технологічним процесом, - продовжує свою розповідь Ольга Кушнерук, - у історії її експлуатації були роки, коли забір води із річки Горинь зовсім не здійснювався, бо вистачало стоку від річки Гнилий Ріг. Був випадок, коли до керівництва електростанції звертались представники владних структур північних райо­нів Рівненської області, щоб було здійснено максимальний відбір річкових повеневих вод для зменшення за­грози затоплення значних територій Полісся.

За словами станційного гідролога, технологічні па­ра­метри водосховища регу­люються не тільки відбором води із Горині. Тут під особливим контролем її раціона­льне використання, зокрема, увага звертається на фільтрацію води через тіло дамби. Річна її кількість не перевищує 32 мільйони кубометрів, коли згідно із нормативними документами, граничний показник може сягати до 52 міль­йонів кубометрів. Вода, яка опинилася поза межами дамби, збирається у каналі філь­т­ра­ційної води і перекачується знову до водосховища. Максимальне наповнення водосховища можливе до від­мітки 203 метри над рівнем моря. Вся так звана «зайва вода» по­вернеться до річки Вілія через повеневий водоскид. Важливим для забез­печення оптимального гідрологічного режиму на водосховищі також є контроль за замуленням, заростанням, температурою води на водоймі. У весняну пору – льодовим режимом. Як показує практика,  спеціалісти гідротехнічного цеху завжди готові до надзвичайних ситу­ацій під час весняних повеней. Щорічно перед імовірністю виникнення повені у нашому регіоні на Хмельницькій АЕС створюється паводкова комісія під керівництвом головного інженера, яка розробляє заходи з пропуску паводкової води та захисту гідротех­нічних споруд від можливих руйнувань.

Після ознайомлення із роботою гідролога мимоволі розмова зайшла про те, що не хлібом єдиним живе людина. Для Ольги Кушнерук най­більшою цінністю є сім’я, родина. Це той тил, без якого важко уявити наше життя. Вона з чоловіком виростили двох дітей. Вони також­ одержали вищу освіту та утвердились у житті. 

У біографії Ольги Леонтіївни є цікава обставина. Вона з’явилась на світ у той день, коли чоловіки поспішають додому із букетами та різними солодощами, щоб привітати із жіночим святом своїх коханих, подруг. Нинішнє 8 березня для неї – ювілейне. Отож є нагода вкотре почути щирі слова прихильності.

- Я щаслива від того, що мене постійно оточують хороші люди, а найкращими подарунками є любов, повага, взаєморозуміння. - каже Ольга Кушнерук.

…Піниться вода, вдаряючись об береги станційного водосховища. То там, то тут видно зграйки різних птахів, що вважають цю місцину своєю до­мівкою. Біля Нетішина неповторні краєвиди. Все налаштовує на позитивні емоції. Життя триває…

Олександр Шустерук

Фото автора