Моя Україно, у твій ювілей…

З ВІДТІНКОМ ЗОЛОТА Й БЛАКИТІ

Атрибутами кожної незалежної держави є державний прапор та гімн. Святкування Дня нашої незалежності вже традиційно розпочинається з урочистої пошани до цих державних символів.

Сотні й сотні жителів Нетішина об’єд­налися у велику шеренгу, щоб доторкнутись до національної святині – синьо-жовтого прапора – та пронести її центральною вулицею міста, яка нині гордо називається проспектом Незалежності. У серці кожного українця серпнева блакить неба і жовтогарячий зерновий лан зливаються барвами української державності у символ свободи і праці. Так, Нетішин місто працьовитих людей. У святковій колоні можна побачити багатьох працівників одного з найбільших підприємств Хмельнич­чини – Хмельницької АЕС. Її продукція допомагає нашій державі розвивати економіку, дає світло й тепло в кожну оселю.

На урочистостях присутні багато пенсіонерів. Вони мимоволі пригадують, як зароджувалось місто енергетиків, як зводились на проммайданчику енергоблоки. Таким людям є про що розповісти молодому поколінню. Сьогодні вони йдуть пліч-о-пліч з тими, кому доведеться продовжувати славні традиції міста, яке гордо височить на березі красуні Горині.

Урочисте підняття прапора в Нетішині переплітається з багатьма історичними фактами, які відбулися на зламі тоталітарної системи на початку дев’яностих років вже минулого століття. Дослідниками минувшини Хмельниччини достеменно доведено, що вперше в області національний прапор було піднято у лютому 1990 року. Це місце одержало пості­йну «прописку» для офіційного місця державного прапора. Про ті часи багато можуть розповісти очевидці та й учасники несанкціонованого під­няття націона­льної святині двадцять шість років тому в Нетішині. Серед­ них – Микола Руцький, Олек­сій Соловей, Микола Панасюк­, Віталій Гаркавий,  Володим­ир Казмірчук, Борис Петрук.

В урочистому піднятті державного прапора взяли участь очільники найбільших підпри­ємств міста – генеральний дире­ктор ВП «Хмельницька АЕС» Микола Панащенко, голова ПАТ «УБ ХАЕС» Дмитро Оцабрика. З промовою до членів територіальної громади звернувся й міський голова Нетішина Олександр Супрунюк.

ВИГАПТУВАНІ

ВІЗЕРУНКИ – КОД НАЦІЇ

Національний одяг ніколи не виходить з моди. У цьому можна було переконатись під час параду вишиванок, з якого розпочалися урочистості з нагоди 25-ї річниці Незалежності України.

Учасники святкової ходи зібрались біля Нетішинського міського краєзнавчого музею, урочиста колона немовби наповнилася тисячами веселок. Просто важко описати ту гаму кольорів, майже у кожного учасника своєрідний етнографі­чний ексклюзив. Тут можна побачити вишиванки, які притаманні Поліссю, більше блакитних відтінків на роботах поді­льських майстринь. Своєрідними мотивами відрізняються вишиті сорочки та блузи із Закарпаття, отож, без перебільшення географію нашої держави можна вивчати й за особливостями національного одягу. До речі, до його по­пуляризації оригінально пі­дій­шли у Хмельницькому. Напередодні святкування ювілею незалежності України місцева влада повідомила, що під час урочистостей кожен житель чи гість міста, який буде одягнутий у вишиванку, матиме право на безкоштовний проїзд у громадському транспорті.

На міському майдані учасники параду вишиванок приєднались до великої когорти жителів міста, які своєю присутністю продемонстрували віру в Україну, її благополучне майбутнє.

Виставка біля міського Палацу культури стала своє­рід­ним продовженням етно­графічної тематики. Тут свої вироби розмістили викладачі Нетішинської художньої школи: оригінальні портрети, натюр­морти, пейзажі. Викладач художньо-графічного від­ділення Клавдія Тарарук на загальний огляд представила композиції, вигаптувані  акриловими нитками на лляному полотні.

Самобутній талант у виготовленні сувенірної продукції вже вкотре доводить пості­й­на учасниця різних міських заходів Тетяна Ходак. Вона вправно працює у таких техніках, як декупаж, плетення з паперових трубочок, лялька-мотанка.

Щоб представити для земляків свої вироби із соломи майстер декоративного мистецтва Валентина Сірук поспішала із Хмельницького, де взяла участь в обласному фестивалі народної творчості «Ода Україні». Повернулась, як мовиться, не з порожніми руками, а переможцем у номінації «За високий художній виконавський рівень».

Крім Валентини Сі­рук того дня жителів обласного центру змо­гли здивувати й порадувати викладачі Нетішинської художньої школи Тетяна Погуральська, Алла Блінова, Алла Макарик, які виготовили одну з найбільших на Хмельниччині ляльку-мотанку заввишки два метри. З такою «диковинкою» охоче позувала перед об’єктивами малеча. Неповторним виявився й герб Нетішина, у створенні якого проявив  ініціативу Тарас Поліщук. Відтворити графічний символ міста енергетиків йому допомогли колеги Клавдія Тарарук, Тетяна Забара, Віта Ляхно, Олена Данилицька, Тетяна Павлюк.

БЛАГОДІЙНІ ВАРЕНИКИ З КРИВИНА

Під час святкування Дня незалежності учасники міського дійства мали можливість почастуватись різними стравами, напоями. Але найбільший інтерес викликав своєрідний майстер-клас із виготовлення вареників, який провели гості із Кривина. Вони не тільки цікаво розповідали про одну із національних українських страв, а й пригощали своїми витворами. Кожен зміг віддячити за смачні вареники пожертвою на потреби військових в зоні АТО.

- У Кривині від початку війни на Донбасі, - розповідає кривинська активістка, колишній заступник начальника Нетішинського пенсійного фонду Наталія Закацюра, - при місцевому храмі було організовано центр з продуктового постачання українських військових в зоні АТО. Нас на таку благородну місію благословив отець Василь. На жаль, його вже немає з нами, пастирські обов’язки в приході виконує інший священик, він також патріот України. Ми спі­льно готуємо ва­реники, голубці, котле­ти, борщові заправки, які в кон­сервованому вигляді постачаються на передову. Тут не обходиться без допомоги нетішинських під­приємців, працівників Хмельницької АЕС.

Не приховував свого за­хоплення від кухарської майстерності жительок Кривина старший машиніст пуско-резервної котельні Хмельницької АЕС Валерій Кажгалієв.

- Допомагати рідній армії – справа благородна. Низький уклін за це працьовитим жіночкам. На їх прикладі патріотами України повинні стати всі її жителі. Моя мама за національ­ністю полька, а тато – казах. Україна - моя батьківщина. Не дамо ніяким зайдам топтати її святу землю! – сказав атомник.