…Мелодія вальсу зринає у піднебесся. Здається, ще мить – і затанцюють зорі. Легенький вітерець ледь-ледь торкається бальної сукні, яка нагадує неприборканий вогонь, що поглинув пульсуюче тіло. А потім зазвучали ритми танго, що змусили партнерів підкоритися стихії часу...
Подібні асоціації в уяві Оксани Астапенкової народжувались досить часто. Дівчина мріяла навчитись танцювати. Але у Томську, куди направили її тата Івана Хмілевського, військового офіцера, до хореографії було прохолодне ставлення. Там більше уваги зверталось на вирішення промислово-стратегічних завдань, тому захоплення тамтешніх жителів залишались на задвірках.
Коли Оксана Іванівна влаштувалась на роботу в хімічний цех ХАЕС (зараз обіймає посаду інженера з підготовки виробництва), у Нетішині вже повноцінно працювали гуртки та студії, в яких можна було навчитись танцям. Але вони були орієнтовані на підростаюче покоління. Все кардинально змінилося, коли на телеекрани вийшов проект «Танці із зірками». Це дало поштовх для занять танцями людям різних вікових груп. Тоді й Оксана Астапенкова відважилась записатись у гурток бальних танців при міському Палаці культури. Саме тут змогла реалізувати свою давню мрію.
Коли випадає вільна хвилина, пані Оксана береться за голку, щоб на полотні у візерунках втілити свої фантазії. Вона переконана, що у витворах на довгі роки залишаються позитивні емоції, з якими робляться тільки добрі справи. Цим премудростям намагається навчити дітей Настю та Дмитра.
Оксана Астапенкова добре знається на кондитерських виробах. Коли цеховий комітет хімічного цеху організував конкурс «солодке диво», вона взяла активну участь. Після дегустації торта «Фантазія» члени журі довго обговорювали смакові якості виробу.
На свій день народження, який припадає саме на 8 березня, вона неодмінно приготує багато смачних страв. Серед побажань, які будуть адресовані іменинниці, пролунає: «Хай збуваються мрії».
Олександр Шустерук
