Покликання стало професією
Правду кажуть, що в музеях працюють ентузіасти. Жити музеєм, переживати за музей, дбати про те, щоб він ішов в ногу з часом, може лише людина самовіддана, небайдужа. Такою є директор Нетішинського краєзнавчого музею Оксана Кононюк, яка опікується закладом більше десяти років. Завдяки її керівництву музей отримав таке неофіційне звання, як «живий», оскільки справді зорієнтований на відвідувачів, працює для людей.
Аби не бути голослівними, скажемо про деякі здобутки. На сьогодні заклад знаний як на теренах краю, так і далеко за його межами. Музей тричі брав участь у Всеукраїнських музейних фестивалях і був у числі переможців на першому, на другому отримав заохочувальний приз. Впродовж 2007-2009 років музейники були учасниками українсько-нідерландського проекту «Матра / Музеї України».
У музеї успішно реалізуються ряд науково-освітніх та виставкових проектів, проводяться наукові семінари, розвідки та експедиції. У результаті діяльності у стінах музею творчої студії «Літературна кав’ярня», було впорядковано та видруковано два альманахи «Нетішинських талантів дивоцвіт». У музеї постійно відбуваються різноманітні цікаві акції. Щорічно сюди потрапляє понад вісімнадцять тисяч відвідувачів.
Проведення виставок, творчих зустрічей стало вагомим напрямком діяльності Оксани Василівни у музеї. Різноманітні заходи їй вдається проводити легко і невимушено. Мабуть тому, що вона любить знайомитися та спілкуватися із новими цікавими людьми. А ще – завдяки ерудованості. Колеги дивуються вмінню Оксани Василівни влучно цитувати вислови із класичної літератури, художніх фільмів. У цій роботі важливо вміти побачити людину, відкрити її талант, дати поштовх для подальшого розвитку. З легкої руки директора перші персональні виставки, або творчі зустрічі дали путівку у творче життя не одному майстру з Нетішина і регіону.
Потрапивши в кабінет Оксани Кононюк, одразу розумієш, що це кабінет саме директора музею. Тут і петриківський розпис, і картини, і народні іграшки з різних матеріалів, і вироби з соломи, і… звичайно ж дзвоники, які стали справжнім хобі. В колекції Оксани Василівни їх уже більше шістдесяти. Таким чином у 2012 році вона стала учасницею міжнародної виставки дзвоників «Спадок віків» у Луцьку.
Багата Оксана Василівна й друзями, серед яких творчі, неординарні люди, теж музейники за покликанням. Між іншим, колекції дзвоників та цукрових «стікерів» (ще одна ідея пані Оксани) поповнюються і завдяки їхній підтримці.
Колегам з Нетішинського краєзнавчого хочеться вчитися, професійно зростати, адже директор працює за принципом – спонукати власним прикладом. Завдяки цьому, а також її вмілому керівництву, в колективі панує дружня, доброзичлива атмосфера, в якій приємно працювати.
Існує думка, що «не так важливо, наскільки досконало ти володієш музичним інструментом, як те, наскільки ти любиш заняття музикою». Все ж, мабуть, у кожній сфері важливе і одне, й інше. Добре, коли професіоналізм підкріплений любов’ю до своєї справи, тоді вона обов’язково приречена на успіх.
Книга, як душевна потреба і безцінний експонат
Світлана Володимирівна Позіховська – неординарна особистість. Хоча б тому, що все життя пропрацювала і продовжує працювати у музеї. А працівник музею – це «і швець, і жнець, і на дуді грець»! Тут і наукова діяльність, і екскурсійна, і виставкова… та хіба усе перелічиш.
Прийшовши працювати у Державний історико-культурний заповідник м. Острога у 1979 році, Світлана Володимирівна незмінно віддана обраній професії. Протягом 1988 – 1999 років працювала директором Заповідника, а з 1999 року очолює Музей книги та друкарства.
Серед досягнень Світлани Володимирівни – розроблені і втілені в життя проекти, в тому числі і міжмузейні. Зокрема, вона є автором обох експозицій Музею книги та друкарства м. Острога – одного з двох повнопрофільних музеїв книги в Україні. Брала участь у підготовці експозиції Нетішинського міського краєзнавчого музею.
У 2006 році Світлана Позіховська стала першим стипендіатом фонду «Україна 3000». Світлана Володимирівна – учасник трьох всеукраїнських музейних фестивалів. Виставка «Спочатку було слово», автором якої була С. Позіховська, увійшла до п’ятірки переможців на першому музейному фестивалі 2005 року.
Із дослідженнями в галузі історії книги, історичного краєзнавства Світлана Володимирівна постійно бере участь у міжнародних наукових конференціях в Україні (Київ, Львів, Луцьк, Рівне, Житомир, Нетішин, Острог), Білорусі (Брест, Мінськ), Польщі (Краків).
Віднедавна Світлана Позіховська ще й колекціонер. Вона захопилась глиняними свищиками, і тепер величезна їх кількість «отримала прописку» у неї вдома. Частина колекції уже побувала на виставці у Нетішинському музеї, з яким Світлана Володимирівна підтримує тісну співпрацю. Кажуть, що людям творчим, захопленим своєю справою, жити разом нелегко. Але подружжю Позіховських це вдається. Чоловік пані Світлани – Олександр Леонтійович – археолог, нумізмат. Вона ж вміло поєднує обов’язки керівника з обов’язками дружини, мами.
Відкрита для всього нового, комунікабельна, інтелектуально розвинута Світлана Позіховська власним життям доводить, що жінка може поєднувати в собі різні якості та реалізувати себе у багатьох напрямках.
На знімку: О.Кононюк та С.Позіховська.