На гостинах у Миколи Радиці
У центральній міській бібліотеці відбулась презентація книги Миколи Миколайовича Радиці «На кресалах життя».
- Я прийшов у цей світ, щоби бути почутим, бо ж для кожного Бог дав свої завдання, - зазначає автор у одному з програмних віршів. Завдання у Миколи Миколайовича прості і зрозумілі – творити добро.
Нетішинці знають його, як професійного і мудрого керівника сільськогосподарського підприємства «Тепличний комбінат», де він працює і яким живе з 1989 року. До того обіймав різні посади у ХМУ «Юженергомонтаж», гідротехнічному цеху ХАЕС. Микола Миколайович здобув дві вищі освіти – інженера-гідротехніка та фахівця з економіки підприємства. В його життєвому доробку два авторських винаходи, довгий шлях керівника високорентабельного підприємства. Про це розповіла заступник генерального директора з економіки Хмельницької АЕС А.Шестак, яка добре знає організаторські якості М.Радиці. «А нині він відкрився у іншій іпостасі, невідомій нам. І шкода, що ми раніше не знали про глибокий внутрішній світ цієї людини», - зауважила Альвіна Петрівна.
Вона зазначила, що колектив атомників – високо інтелектуальна спільнота людей, об’єднаних навколо ідеї грамотної експлуатації енергії атома.
Автор поетичної збірки з їх числа, адже пов’язаний з іншими нестримним устремлінням пізнання світу. І щиро радіє проявам творчості у колег та й про себе заявляє, що «сам не знав, що зможу так писати»…
Вірші Миколи Миколайовича друкувались у «Нетішинському віснику», «Трудівнику Полісся», всеукраїнській газеті «Гарний настрій», квартальнику «Буковинський журнал», колективних збірках: «Я серцем ненароком відболю», «Самоцвіти України», «Трояндовий попіл».
Автор дякує Богу, людям, природі, усьому тому, що надихає його на творчість.
«Я дякую і Господу, і долі, Що я живу, пишу, і мучуся у слові». У зверненні до присутніх автор віддав шану колишньому редактору «Нетішинського вісника» Миколі Заріцькому за те, що саме він свого часу підштовхнув невпевнену Музу назустріч юнацьким спробам пера. Через десятиліття літературні спроби втілились у книгу, яка вийшла друком у рівненському видавництві «Гарний настрій». У книзі п’ять розділів.
У першому - «Теплі спогади дитинства», Микола Миколайович згадує юні роки, батьківську хату, рідних. Разом із автором блукаєш сходженими ним стежками, купаєшся у ставку та ловиш карасів, вдихаєш на повні груди запах скошеної трави, милуєшся красою рідного села. А згодом трагічні рядки: «Розвалена хатина, спустошене село, Горіх мені вклонився і на колінах плаче».
У розділі «На кресалах життя», автор замислюється над сенсом буття, аналізує свої вчинки, наставляє інших бути добрими, мудрими, благородними людьми, любити життя та Україну. Крізь його поезії невловимо проціджується смуток і жаль, біль і пристрасть.
«Ми - українці, це знамення Боже» - розділ сильної патріотичної та громадянської лірики. У віршах відчувається чітка позиція автора, тривога і біль за рідну землю, за долю людей. Микола Миколайович щиро переконаний, що тільки разом можна здолати незгоди, що українці заслужили кращої долі, що переможе любов.
Кохання - вічна тема, яка найбільше спонукає до творчості. «Моє життя - все повністю в тобі» - прекрасна інтимна лірика. Усе земне і небесне його хвилює, змушує сумніватися, шукати пояснень. Зрештою, як і у розділі «Осінь стукає тихесенько у двері», що позначений пейзажною лірикою, Микола Миколайович шукає власний звукоряд, акценти тощо.
Про Миколу Миколайовича цього разу говорили і як про митця, і як про людину великої щирої душі та вдачі. Як людина духовна він робить добрі справи тихо і скромно, за покликом душі. Зазначимо, що М.Радиця нагороджений орденом «1020-річчя Хрещення Київської Русі», грамотою священного синоду Української православної церкви. Він часто виступає спонсором та меценатом різних проектів. У переддень Свята Миколая 43 дитини-інваліди та міські і шкільні бібліотеки отримали у подарунок від Миколи Миколайовича книгу про велику Лесю Українку. Головний редактор всеукраїнського літературно-художнього видання «Гарний настрій» Юлія Мельник висловила сподівання, що це не останній доробок непересічної особи, яку, як вона переконалась, знають і глибоко шанують у Нетішині.
Ганна Митюк,
секретар Нетішинської міської
літературної студії «Натхнення»