НА ЖИТТЄВІЙ ПЕРЕДОВІЙ
Нещодавно старший лейтенант Національної гвардії України, військовослужбовець військової частини з охорони Хмельницької АЕС Олександр Онищук з рук президента України отримав медаль «За військову службу Україні». Це відбулося під час урочистих заходів з нагоди 2-ї річниці створення Нацгвардії.
Олександр Онищук народився в Нетішині у 1980 році. Саме тоді на території старого села та його околицях кипіла робота будівельників та монтажників, які займалися зведенням нових будинків та об’єктів Хмельницької АЕС. Його тато Микола родом з Волині, брав участь у спорудженні міста Кузнецовська та Рівненської АЕС. Там і познайомився із дівчиною Ольгою із села Хвощівка Славутського району. Згодом молодята переїхали на нетішинський будівельний майданчик, де Микола Петрович займався доставкою різних вантажів.
Молодій парі ще не довелось одержати свою оселю, тому певний час жили на маминій малій батьківщині. Тут пройшло дитинство Олександра Онищука. Згодом перебралися у міське житло, але хлопець на все життя закохався у сільські краєвиди та з великою пошаною згадує місцевих трударів, які в нелегкій хліборобській праці зрощували хліб насущний.
Під час навчання у ЗОШ №1 Олександра часто можна було побачити у спортзалі, на шкільному спортивномався ігровими видами спорту. Він тоді ще не здогадувався, що саме хороша фізична підготовка допоможе йому в житті обрати свою стежину, яка буде пов’язана із військовою службою.
Шістнадцять років Олександр Онищук несе службу у військовій частині з охорони Хмельницької АЕС. Він командир одного з підрозділів.
У військовій частині у кожного військовослужбовця свої завдання та функції. У Олександра Миколайовича вони специфічні – унеможливлення здійснення терористичних актів на території ядерного об’єкта. Бійців таких підрозділів прийнято вважати елітою Національної гвардії України. Але за таким визнанням стоїть щоденна копітка праця, яка пов’язана із постійними тактичними навчаннями, де відточується вміння діяти у різних непередбачених ситуаціях. Тут цінується не тільки вміння ефективно нейтралізувати злочинців чи терористів, а й здатність унеможливити їх підступні прояви, як мовиться, на початковій стадії. Тут для Олександра у пригоді знання та навички психолога, які він здобув під час навчання в одному із вузів Рівного.
Увага до охорони стратегічних об’єктів стала актуальною після оголошення АТО на території Донбасу. У військовій частині, де несе службу Олександр Миколайович, були здійснені оперативні заходи з посилення захисту території Хмельницької АЕС. До цього процесу був залучений і він.
Торік на певних ділянках АТО виникла потреба залучення професіоналів-військовослужбовців. Із бійців, які беруть участь в охороні діючих АЕС, була сформована спеціальна група, що приступила до охорони 32 блокпосту. Під час другої ротації туди був направлений і Олександр Онищук. Його перебування на передовій в зоні антитерористичної операції тривало 45 діб.
Олександр не береться у подробицях розповідати про період перебування у зоні бойових дій, бо не всяка інформація варта розголошення. Для нього головне, що за період усіх чотирьох ротацій до свої домівок живими повернулись усі його побратими.
Коли Онищук ніс бойову службу, не раз з болем у серці спостерігав як смертоносним металом понівечена родюча земля. На багатьох ділянках замість колосся пшениці можна побачити великі бур”яни.
Коли спілкуєшся з Олександром Онищуком, диву даєшся його позитиву, на обличчі жодного штриха суворості. Натомість він часто посміхається, це для нього природньо. Кажуть, що люди, які мають почуття гумору, набагато легше переносять стресові ситуації. Цій премудрості дипломованого психолога годі й навчати.
Для багатьох знайомих Онищука стала певним відкриттям інформація про його захоплення розведенням бджіл, які утримуються у п’ятнадцяти вуликах.
- Наше хобі завжди з чогось починається. Як вдалося військовослужбовцю поєднати військову службу із турботою про крилатих трудівниць? – поцікавився у співрозмовника.
- У моїй родині немає пасічників. Коли святкував своє тридцятиріччя, вирішив для себе зробити подарунок – придбав два вулики з бджолиними сім’ями. Потім відчув, що догляд за бджолами – це моє…
Вулики нетішинського пасічника знаходяться на маминому обійсті у Хвощівці. Сюди Олександр часто навідується, щоб на власні очі бачити всі фази діяльності бджолиних сімей. Відповідальною є пора перших вильотів на весняні квіти. Такий період не завжди радує хорошою погодою, отож за бджолами потрібний ретельний догляд.
Торік пасічнику за них довелось добре похвилюватись, бо ж виконував на Донбасі бойове завдання. На виручку прийшли тато Микола Петрович та дружина Ольга Петрівна, яка працює учителем філології у Нетішинському НВК.
- Раніше мені ніколи не доводилось мати справу з пасікою, - розповідає Ольга Онищук, - я навіть дещо побоювалась бджіл. Але життєві обставини склались так, що Олександр не мав можливості опікуватись ними. Отож відважилась…Тепер їх вважаю своїми друзями.
У родині Онищуків з пошаною ставляться до продуктів з власної пасіки, ніхто не сумнівається у їх хороших лікувальних властивостях. Найбільше вони бажані для людей старшого покоління і Олександр любить частувати свою бабусю Надію Калениківну, яка ось-ось розміняє свій десятий десяток. Для рідних дітей – Романа та Надійки – в нього припасені й «делікатеси» - квітковий пилок. Щоб хвороб не знали та здоровими зростали. Смак меду із села Хвощівка добре знають і його колеги з військової частини. Хлопцям часто доводиться нести великі фізичні навантаження, а сили можуть добре відновлювати продукти бджільництва.
Про хороші людські та професійні якості Олександра Онищука можна почути багато хороших слів з уст командирів військової частини. За результатами минулорічної інспекційної перевірки Головного управління Нацгвардії України він разом зі своїми підопічними отримав найвищу оцінку - «відмінно». Певним іспитом стала участь в АТО. Саме ці чинники стали вирішальними для підписання Указу Президентом України про нагородження його медаллю «За військову службу Україні».
Олександр Онищук вважає, що медаль не є його особистою заслугою, бо будь-який результат завжди досягається колективно, щоденною титанічною працею. Тут головне, щоб була підібрана команда однодумців, які вміють на відмінно виконувати свої професійні обов’язки та не підведуть у скрутну хвилину. Життя показало, що поряд із Олександром Миколайовичем є справжні побратими, з якими він без вагань піде у розвідку.
Олександр Шустерук
Фото Олени Веселової