Нагляд і контроль – супутники будівництва

На Хмельницьку АЕС Валерій Степанчук прийшов у 1986 році. Це був період активних пуско-налагоджувальних робіт на першому енергоблоці. Будівельники завершували спорудження основних об’єктів на пром­майданчику, паралельно тривав монтаж обладнання.

Спочатку з’явились під’їзні автошляхи до будівельних майданчиків, а потім – гуртожитки, магазини, їдальня, житлові будинки. З кожним роком темпи робіт тільки зростали. До цих процесів був безпосередньо причетний колектив виробничо-технічного відділу з будівництва Дирекції ХАЕС, що будується, який на основі нормативних галузевих документів заснувався на початку спорудження електростанції. Тоді в його складі діяли група  технічного  нагляду  за якістю  будівництва  об’єктів промислового та соціального призначення, геодезична група, відділ обладнання, планово-економічний відділ, технічний архів. Ці підрозділи сформувались за рахунок досвідчених спеціалістів, до яких згодом приєднався інженер Валерій Степанчук.

Валерій Миколайович став свідком встановлення купола над реакторним відділенням першого енергоблока. Ці процедури засвідчили, що швидко наближається час, коли тепло розщепленого атома дасть змогу виробляти електроенергію.

Будівельні роботи тривали й на інших енергоблоках. Наглядом за їх якістю виконання у реакторних відділеннях третього та четвертого енергоблоків почав займатись і старший інженер з нагляду за будівництвом управління капітального будівництва Валерій Степанчук. Тоді ще було переконання, що реакторні установки протягом кількох років будуть підключені до енергосистеми. Але час розпорядився по-іншому. Крім першого енергоблока поталанило лише другому. Майже п'ятнадцять років знадобилось, щоб в урочистій обстановці було оголошено про вироблені ним перші кіловат-години електроенергії.

Згодом стала актуальною тема завершення будівництва третього енергоблока. Тут почали проводитись ремонтно-відновлювальні роботи будівельних конструкцій, за якими здійснював нагляд провідний інженер управління капітального будівництва Валерій Степанчук. Він, зокрема, опікувався  роботами з монтажу тимчасового трубопроводу стиснутого повітря у фундаментній частині реакторного відділення другого енергоблока. Перед ремонтно-відновлювальними роботами було проведене багатоступеневе обстеження залізобетонних та металоконструкцій, вивчено виконавчу документацію, проведено експертизу звітів «Київенергопроекту» з обстеження реакторного відділення та інших важливих об’єктів.

Під час виконання своїх професійних обов’язків Валерій Степанчук постійно займається наглядом за якістю виконання будівельних робіт  у ході реконструкції та модернізації діючих енергоблоків. Уся ця діяльність супроводжується контролем та веденням великої низки документації. Тут, як мовиться, відповідальність велика. Але професійний досвід та знання, які були набуті у Рівненському інституті інженерів водного господарства, допомагають йому успішно справлятись із поставленими завданнями.

Школа наполегливості

Дитинство Валерія Степанчука пройшло у місті Полонне. Тут він закінчив одну із місцевих шкіл. Допитливому та старанному учневі подобалися майже усі шкільні предмети. Але перевагу надавав так званим точним наукам. Його хороша успішність у навчанні не супроводжувалась майже фанатичним засвоюванням заданого матеріалу. У хлопця вистачало часу й для активних занять спортом. В особливій пошані був баскетбол та футбол. У шкільній команді йому дісталась роль воротаря. Така довіра не була випадковою, бо Валерій часто доводив, що надійно захищає «бастіон» для здобуття чергових перемог. А їх у юних футболістів було дуже багато. Це певною мірою загартувало хлопця та вселило переконання, що вагомі досягнення у житті здобуваються лише наполегливою працею.

Валерій Миколайович часто пригадує свою першу поїздку у кабіні тепловоза, яким керував його батько Микола Миколайович – машиніст із багаторічним стажем. Також пам’ятає старий паровоз, який перед своєю утилізацією ще на початку сімдесятих років успішно виконував перевезення на Понінківській паперовій фабриці.

Кажуть, що позитивні дитячі емоції часто впливають на вибір майбутньої професії. Але залізничний транспорт для Валерія залишився лише приємними спогадами. Юнака зацікавили ГЕС. Саме науки про них він став опановувати у виші Рівного.

Коли Валерій Степанчук навчався в інституті, на той час практично жоден вуз ще не готував профільних спеціалістів з ядерної енергетики. На нових АЕС кадри часто поповнялись молодими спеціалістами, які мали знання з експлуатації ГЕС, ТЕС. Основна робота ставала хорошою професійною школою.

Сад натхнення для життя

Щороку весною на території дачної ділянки Валерія Степанчука, яка знаходиться неподалік річки Горинь, кружляють бджоли, джмелі, щоб доторкнутися біло-рожевих квітів фруктових дерев. Їх у садовода-любителя більше двох десятків. Кожне з них з’явилось у ході ретельного підбору та завдяки рекомендаціям досвідчених селекціонерів. Своєрідними експериментами з покращення врожайності яблук, вишень, слив, груш не нехтує й Валерій Миколайович. Він з особливим трепетом доглядає кожне дерево, коли виникає потреба – то й лікує. А природа, як мовиться, у боргу не залишається – восени завжди є щедрий урожай, який допомагає подружжю Степанчуків мати різні припаси консервацій на зиму. Вистачає на частування добрих гостей та дітей – дочки Світлани та сина Антона.

Під час відвідин рідного Полонного Валерій Миколайович на батьківському обійсті взяв гілочку груші, яку багато років тому посадив його батько, й прищепив її на власній молодій груші. За його словами, якщо вона приживеться, то це буде найкращий пам’ятник рідним батькам, які дали йому життя та благословили на добрі справи.

Олександр Шустерук

Фото автора