Натхненник енергії «Енергетика-Миклуш»

Протягом двох останніх років нетішинська футбольна команда «Енергетик – Миклуш» виборює чемпіонське звання у чемпіонаті Хмельниччини серед колективів першої ліги.

Це надзвичайний успіх, адже до цього жодній команді області не вдавалось двічі підряд ставати кращою.

Привів колектив до перемог тренерський склад на чолі із Дмитром Кравчуком, який розпочав роботу із колективом 2013 року. Сам він у минулому відомий спортсмен. Ми поцікавились початками його футбольної кар’єри.

- Футболом почав займатись дуже рано. Навчаючись у Нетішинській зош I-III ступеня №3 вже з четвертого класу брав участь у шкільних змаганнях як за свій клас, так і за збірну школи. Повезло, що вчителем фізкультури у нас був Юрій Олександрович Чепкасов, який організував у школі секцію футболу. Це була творча і добра людина. За часів Радянського Союзу Юрій Олександрович очолював команду вищої ліги «Кайрат» (Алма-Ата, Казахстан). Він, як мовиться, «проповідував» нам футбольну філософію, навчав азам. Згодом тренер Валерій Вікторович Перехристюк, що працював у спорткомплексі ХАЕС, покликав до себе. Наш колектив брав участь у турнірах у Білорусії, Молдові, багатьох містах України.

- Невже жили лише футболом?

- Закінчивши вісім класів, поїхав з батьками до Києва, аби спробувати вступити у Вище республіканське училище фізичної культури. Мене взяли, хоча команда вже була сформована.  У двох контрольних товариських іграх, я, видно, проявив себе непогано. Моїм наставником був заслужений тренер України Володимир Григорович Киянченко, який підготував таких знаних футболістів, як Віталій Хмельницький та Євген Рудаков тощо. 

Ми брали участь у чемпіонаті України серед юнацьких команд, різноманітних турнірах у Німеччині, Італії, Франції, Іспанії…

Роки, проведені в училищі, запам’ятались, як свято дружби, спортивної боротьби, молодості. Був на перегляді у різних спортивних колективах. Тренер запропонував продовжити навчання у Київському торгово-економічному інституті, куди я вступив на факультет економіки менеджменту. Навчався і грав за університетську команду. Але дуже хотілось досягти професій­ної майстерності у футболі. Відігравши збори у команді ФК «Красилів», що виступала у другій лізі, я закріпився у стартовому складі, хоча був наймолодшим у колективі. Перевівся на заочне відділення у Рівненський економіко-гуманітарний інститут.

Два роки виступів за команду майстрів були неабияким  щасливим періодом у футбольному житті. На жаль, надрив ахілового сухожилля вибив мене з колії. На перші ролі розраховувати не довелось.

- Отже, футбол закінчився?

- Ні, я повернувся у Нетішин і з командою «Енергетик», яка виступала у чемпіонаті області, досягав непоганих результатів. Згодом директор СК «Енергетик» Станіслав Араратович Балаян запропонував роботу інструктора-методиста. Ця робота мені подобається і приносить велике задоволення.­

З футбольного життя маю багато вражень, які важко забути. Ще у складі команди Респуб­ліканського вищого училища фізичної культури 1988 року ми стали фіналістами чемпіонату України. Ігри проходили у Севастополі. Ми були фаворитами турніру у своїй групі, але втрата очок із не надто сильним колективом вивела нас на друге місце. У іншій групі лідирували київські динамівці, які також спіткнулись у боротьбі за лідерство. Саме з юнаками київського «Динамо» довелось грати нам у боротьбі за третє місце. Тренер сказав, що пробачить нам від­сутність чемпіонства, якщо ми подолаємо дина­мівців. Ні в основний час, ні у додатковий переможця не вдалось виявити. А от у серії пенальті ми перемогли принципового суперника.­

- Отже останні роки доля пов’язана із Нетішином?

- 2013 року директор КСК «Енергетик» С.Балаян запропонував очолити команду «Енергетик». Мені було 30 років, і я став граючим тренером. Того року ми вибороли третє місце у вищій лізі і поїхали на турнір в Алушту. Аби взяти участь у змаганнях серед команд вугільної промисловості та робітничих колективів. Там ми вибороли срібні нагороди.

Таким був перший тренерський успіх. Згодом були успішні виступи на змаганнях Атомпроф­спілки, інших турнірах.

- Нині команда має назву ФК «Енергетик-Миклуш».

- Це окрема і дуже приємна сторона моєї тренерської кар’єри. Підприємець Олександр Миклуш  підтримав нас фінансово і став спонсором багатьох турнірів, згодом і президентом клубу. Тісне співробітництво принесло позитивні результати. ФК «Енергетик-Миклуш»  став чемпіоном області з футзалу, а у 2018 році ми сягнули чемпіонства  Хмельницької області серед команд першої ліги. Минулого року успіх закріпили повторним чемпіонством.

У нас склався міцний дружній колектив. Команда ставить якнайвищі завдання і добивається результатів. Допомагає мені у тренерській роботі Юрій Валентинович Тюпкін, у минулому гравець ФК «Дніпро» м.Черкаси, - досвідчений фахівець і вмілий організатор тренерського процесу.

- Футбол, це половина життя. А як з другою половиною?

- Друга половина – дружина Катерина та син Олексій – вболівають за батькові успіхи. До речі, син також займається футболом при місцевій КДЮСШ. Для свого віку він демонструє гарні результати і має більше нагород, ніж свого часу було у мене. Мої батьки в основному вболівають за успіхи онука.

- Побажаємо нових успіхів і йому, і команді «Енергетик –Миклуш». Нових перемог і досягнень!

Петро Шелепало,

член НСЖУ

На знімку: Д.Кравчук з сином