Не виносячи смiття з дому
У 1972 році в проливі Па-де-Кале спостерігав наступну картину: на горизонті понад два з половиною десятки плавзасобів різної вантажопідйомності і призначення, а за бортом маса сміття у вигляді склянок, пластикової упаковки, газет і журналів на різних мовах. Звичайно, був здивований, адже від берега було миль п’ятнадцять – сімнадцять. Згодом довідався, що так званий цивілізований світ вже певний час страждає від засилля сміття. За збіглі роки проблема торкнулась і України. Причому у гіпертрофованих масштабах. Останніми роками страшно спостерігати за перлиною нашої батьківщини – Карпатами. Річки несуть з гір тисячі пластикових пляшок, різний мотлох. Європейці схаменулись і почали утилізовувати та переробляти сміття цивілізованими методами. Ми ж накопичуємо гори відходів.
Нетішин не виняток. Пригадаємо, що «за сміття» постраждав колишній керівник місцевого житлово-комунального об’єднання. Не знімається питання утилізації і нині: чимало нарікань на переповненість сміттєзвалища в районі с.Бадівка. Ще В.Сапронов виношував плани створення біополігону для переробки сміття. Піднімалось питання і останніми роками. Зокрема рішенням сорок другої сесії Нетішинської міськради V скликання від 16 липня 2009 року було ухвалено: «погодити КП НМР «ЖКО» відведення та передачу у постійне користування земельної ділянки площею 6,0000 га, яка розташована за межами м.Нетішин на північ від лісового масиву у районі існуючого полігону твердих побутових відходів для будівництва сміттєпереробного комплексу (СПК)». Хмельницька АЕС погодилась зі свого боку виготовити проектну документацію. За словами заступника генерального директора ХАЕС з капітального будівництва О.Рахлінського, проект виконано у відповідності до типового договору ППП «Теплоелектропроект» з Хмельницькою АЕС №54-08 та завдання на проектування, затвердженого ХАЕС і міськвиконкомом м.Нетішин від 01.012. 2008 року. Завдання на проектування складено з урахуванням виконаного у 2007 році техніко-економічного обгрунтування. Були розглянуті варіанти будівництва полігону ТПВ (твердих побутових відходів) та СПК. Перевагу віддано останньому.
Громадські слухання щодо проекту відбулись у міському Палаці культури за участю зацікавлених сторін та громадськості. Не можна сказати, що це було велелюдне зібрання, але внутрішню інтригу воно зберігало довго, адже серед виступаючих були противники і прихильники будівництва СПК.
Представник Бадівки наполягав, що його будівля входитиме у санітарно-захисну зону і це нанесе шкоду здоров’ю родини. Екс-голова міської ради О.Омельчук переконувала, що нетішинці не захочуть займатись сортуванням відходів, що метод піролізу не найсучасніший і також впливатиме на здоров’я громади.
З свого боку заступник генерального директора ХАЕС В.Демидюк зауважив, що не зайве прислухатись до компетентних висновків проектанів. Його підтримала начальник відділу освіти М.Моцик, інші присутні.
Розробник проекту А.А.Процко охарактеризував складові сміттєперобного комплексу. Зокрема планується спорудити адміністративно-побутовий корпус та три відділення: когенерації, газифікації та виробництва будівельних блоків і виробів.
Тверді побутові відходи на полігоні сортуватимуться на складові: папір, скло, метали, дерево, гума, пластмаси та полімери тощо. Продуктивність сміттєпереробного комплексу 20 тисяч тон на рік. Органічні компоненти можуть бути газифіковані з подачею газу на газогенератори з виробленням електроенергії та тепла на сміттєпереробному комплексі.
Органічні компоненти пропонується переробляти методом компостування.
Переробка органічних компонентів на компост на 30% зменшить обсяги ТПВ, що захоронюються на полігоні і суттєво підвищать екологічну безпеку цього об’єкту. Компост може використовуватись для створення родючого грунту при рекультивації техногенно порушених територій.
Найскладніший процес – піролізна переробка твердих відходів. Вона проходить при температурі 1400 градусів в електропечі типу електрошлакового відновлення. При цій температурі шлак стає нетоксичним і може використовуватись для виробництва будівельних матеріалів.
Надійшло зауваження, що в Україні цей метод ніде не застосовувався і напевно ніхто не знає як він позначиться на довкіллі. В західному світі такі заводи працюють.
Треба зазначити, що в Україні насправді сміттєпереробних комплексів і немає. В Рівному осо-ось запустять перший такий за німецькою технологією. Решта, крім шосткінського, де знешкоджують хімічну сировину – сортувальні, або сміттєспалювальні. Вони не вирішують проблему, а відкладають її на майбутнє. Спалювання ж взагалі підпадає під дію екологічного закону. Чому Нетішин має дочекатись, що такий СПК спочатку побудує Славута, збагнути важко.
Серед достоїнств СПК – дійсне зменшення об’ємів сміття, власне вироблення електроенергії, виготовлення продукції для потреб народного господарства. А ще це 80 робочих місць на сучасному виробництві.
Заступник генерального директора ХАЕС з капітального будівництва Олег Васильович Рахлінський висловив пропозицію, що попри дебати щодо піролізу, треба ввести хоча б сміттєсортування та компостування, як початкову стадію роботи. Бо поки вирішуватиметьмя питання, яка ж технологія краща, ми захлинемось у смітті.
Віктор Гусаров
