Небо і його соколи
О 4 годині 30 хвилин 22 червня по бойовій тривозі ми піднялися назустріч ворогу з аеродрому в Судилкові, що за 15 кілометрів на схід від Шепетівки. Через повітряний простір над аеродромом летіли групи літаків. Вони йшли високо, але по силуетах льотчики впізнали - так, це «юнкерси» і «хейнкелі».
Поодинці повітряні пірати з’являлися над нами і раніше... Але тепер це була уже не провокація. «Юнкерси» і «хейнкелі» направлялись бомбити і обстрілювати те, що було розвідано і відзнято ними на фотоплівку. Противник наносив удари прицільно.
Насамперед нальотам піддалися ті аеродроми, на яких базувалися частини і з’єднання, озброєні новими типами літаків. На наші «чайки» німецькі льотчики не звертали ніякої уваги, мабуть, не вважаючи їх серйозною бойовою силою, пролітали повз, навіть не намагалися бомбити аеродром. Чи нічого не знали про нього?
...Командувач Південно-Західним фронтом генерал М. П. Кирпонос наказав...зосередити зусилля авіації на прикритті з повітря військ, що висувались до кордонів, нанесенні прицільних ударів по танкових і моторизованих угрупованнях противника і його найближчих аеродромах. Для цього було вирішено перекинути полк ближче до лінії фронту.
23 червня на аеродром Судилків проводити авіаторів прийшли їх дружини і діти. З невимовним болем розлучалися льотчики зі своїми рідними. Чи вдасться зустрітися ще? Що буде з сім’ями на важких дорогах евакуації під ворожими бомбами?
... Незабаром ми дізналися, що в глиб нашої території у напрямку на Київ гітлерівці націлили великі сили... Ми отримали наказ перебазуватися назад на свій аеродром під Шепетівку.
... Аеродром Судилків жив кипучим бойовим життям. Молодший лейтенант Кострицин перший у полку збив ворожого бомбардувальника, два стерв’ятники збив старший політрук Сердюцький, відзначилися у повітряних боях капітани Богданов і Корочанцев, старший лейтенант Колеснік, лейтенанти Троян і Смірнов, молодші лейтенанти Ремезов, Мурзін, Іванчей. У перші ж дні війни ворог побачив, на що здатні радянські льотчики. На Південно-Західному фронті народилася слава льотчика 91-го винищувального полку молодшого лейтенанта Дмитра Ковтюлева. За два тижні війни він збив три німецькі літаки, а четвертий змусив приземлитися на нашій території в районі Бердичева. Після вимушеної «подорожі» під бомбардуванням і обстрілом, повернувшись до рідного полку, ми раділи успіхам наших товаришів. Перелетівши з Ковеля у Судилків, вони відразу ж включилися в бойову роботу і досягли багато чого ...
Тим часом обстановка у повітрі продовжувала ускладнюватись. Ми мали прикрити аеродроми Коськова, Варварівки, Врублівки, Тиранівки, залізничний вузол Шепетівку, наземні війська у районі Шепетівки, Ізяслава, Славути, супроводжувати бомбардувальники 14-го бомбардувального полку, вести повітряну розвідку, штурмувати наземні війська противника, вилітати на перехоплення ворожих літаків за викликом ВНОС Шепетівки. Повітряні бої ставали все більш жорстокими. Гітлерівці шаленіли. Після легких перемог на заході вони дивувались опору радянських бійців.
Павлов Г.Р. Однополчани:
Повість. - М.: ДОСААФ, 1985. - 159 с.
