Нові призначення

3 червня 2022 року головним інженером ВП «Хмельницька АЕС» призначено Руслана Миколайовича Карикова.

Руслан Кариков народився 20 вересня 1971 року. Вищу освіту здобув у Одеському політехнічному університеті. 1996 року розпочав трудовий шлях на ХАЕС з посади провідного інженера з управління реактором, працював начальником зміни енергоблока атомної електростанції, провідним інструктором навчально-тренувального центру.

З 2015 року обіймав посаду головного технолога служби головного технолога.

 

Нехай робота приносить задоволення

Нещодавно Руслана Миколайовича Карикова призначено головним інженером ХАЕС. Новий ранг і обрії діяльності передбачають значне розширення кола обов’язків і повноважень. Ця обставина стала приводом для бесіди із фахівцем, якому найближчим часом належить пріоритет у вирішенні різних інженерних та управлінських завдань. Зокрема ми поцікавились його особистими відчуттями щодо свого місця у процесі функціонування атомного гіганта краю, адже належить опікуватись не лише  технічними питаннями, але й занурюватись у сферу людських взаємин, діловодства, документації тощо.

– Мені п’ятдесят  років, і вся попередня діяльність пов’язана із сферою виробництва. Спеціальних упереджених кроків у кар’єрному напрямку не робив, але прикладав зусилля, аби бути компетентним у обраному фахові. Свого часу закінчив профільний вуз у Одесі,  після закінчення якого відразу ж влився у середовище, яке  мені вважалось романтичним і цікавим – колектив  Чорнобильської АЕС. Це була корисна фахова школа. На Хмельницьку АЕС перевівся 1996 року, де  опанував усі передбачені регламентами  процедури, працював на посадах провідного інженера з управління реактором, начальником зміни енергоблока атомної електростанції, провідним інструктором навчально-тренувального центру. З 2015 року обіймав посаду головного технолога служби головного технолога. Був зарахований до кадрового резерву на посаду заступника головного інженера з експлуатації ВП ХАЕС та головного інженера ВП ХАЕС. З групою фахівців атомних станцій пройшов програму підготовки перспективного кадрового резерву на посаду президента НАЕК «Енергоатом». Відтак, відступати нікуди. Обставини складаються на користь роботи, яку я шаную і яка, при­наймні до сьогодні, приносила мені задоволення своєю цікавістю.

 - Перед вступом на нинішню посаду ви очолювали службу головного технолога. Знаю, що це також непроста ділянка роботи.

Так, здебільшого аналітична робота, що вимагає гарного володіння технічною стороною роботи. Не менше цих аспектів і у головного інженера. Хіба що додається відповідальність, вміння працювати з людьми, планування, процес керівництва як творчість.

- Отже, перед вами стоїть низка завдань. Насамперед грамотної експлуатації наявного обладнання. Воно за роки експлуатації виправдало себе?– Безумовно. Блоки надійні, експлуатаційні характеристики високі. Проте час невмолимо відносить нас з епохи зародження атомної енергетичної галузі і вимагає нових технічних рішень. Ми не можемо до безкінечності продовжувати ресурс реактора, у якого є свій вік. Ми хочемо зменшити час на планово-попереджувальні ремонти, збільшити тривалість циклу між ППР, мати можливість працювати у маневровому режимі.

- Не так давно саме на Хмельницькій АЕС проводились планові роботи з підвищення дозволеної теплової потужності реакторних установок енергоблоків до 101,5%, проводився цикл іспитів на можливість працювати у маневреному режимі. Що у цьому напрямку виявилось прийнятним?

- Ми провели всі необхідні до­слідження, підтвердження характеристик обладнання і накопичення інформації щодо можливості подальшої експлуатації енергоблока саме на потужності 101,5%. І цей напрямок приносить позитивні результати. Щодо маневреного режиму, то затрати на необхідні модернізації не перекривають очікуваного ефекту. Відтак поки що цей проєкт залишається за кадром.

- Україна приєдналась до Європейської енергосистеми. Серед завдань – запустити лінію електропередач 750 кВ  ХАЕС-Жешув. На якому етапі знаходиться цей проект?

- Через так званий Бурштинський острів ми під’єднані до Європейської енергосистеми. Російський і білоруський чинник нині не задіяний. Проте є можливість експор­тувати електроенергію євро­пейським споживачам лінією ХАЕС-Жешув. Ми постійно підтримуємо цю лінію у працездатному стані. Польська сторона також зацікавлена у співпраці. Вирішуються пи­тання як технічного, так і політико-еко­номічного спрямування. Переконаний, лінія працюватиме за призначенням. Також ми обов’язково завершимо будівництво 3 енергоблока. Закладені підвалини співпраці із фірмою Вестінгауз також втіляться у конкретику. Ми – солідний енергетичний партнер з високоосвідченим персоналом.

- Хотілось би дізнатись, що спонукало вас на цю стезю?

- У школі я схилявся до думки обрати професію медика. Але втрутився його величність випадок: нас приїхали агітувати фахівці Одеського політехнічного інституту. І я зробив свій вибір на користь Одеси. – Знаю, що ви активний спортсмен. Як з цим напрямком нині?

- Є труднощі. На «вільне» життя припадають вихідні, яких нині практично немає. Робочий день починається о 6.30 і закінчується пізніше за 19 годину. Свого часу ходив на роботу пішки. Нині треба всюди встигнути – їжджу автомобілем. Рідні стали бачити батька перед самим сном. Часу обмаль. Це вибір пріоритетів. Пригадую, як у 2004 році пускали другий енергоблок. Було велике задоволення. Хочу, щоб кожен від своєї праці отримував задоволення і бачив результати своєї роботи.

 Бесіду вів Віктор Гусаров

Фото Євгена Цибульського