Нетiшин. Лiтопис сучасностi розпочато
Поява цієї книги очікувалась давно. Ще за часів редакторства у «Енергобудівнику» Микола Панасюк розпочав збір документів та матеріалів, що засвідчували ті чи інші значимі події з життя громади міста. Як мовиться, велике видно із відстані. І відстань у більш як сорок років від початку будівництва Хмельницької АЕС та міста-супутника дала привід сформувати насправді історичні дати і події, що вплинули на життя цілого покоління теперішніх городян. «Нетішин. Хронологія сучасності» за авторством Миколи Панасюка та Галини Фурманчук стала літописом, що охоплює 1976 – 2006 роки з невеличким екскурсом у передісторію вибору майданчика для Хмельницької АЕС.
Основу цього унікального за змістом видання складають факти та свідчення очевидців, за сухими фактами та цифрами документів криються долі багатьох людей, - на той час звичайних, а нині знаних і визнаних; колись обтяжених високими посадами достойників, а нині пенсіонерів, що радіють онукам, пишаються здобутками своїх синів.
Отже, цікаве, гарно ілюстроване видання на 240 сторінок побачило світ у видавництві «Поліграфіст – 3».
Городяни, що прибули на презентацію книги, шанобливо перегортали сторінки, звертаючи увагу на світлини із зображенням колег, товаришів по роботі, знаходячи серед них і себе.
Директор Нетішинського краєзнавчого музею Оксана Кононюк представила присутнім героїв певних подій (а вони один одного знають сто років!) – Альвіну Петрівну Шестак, Олександра Павловича Селіхова, Петра Костянтиновича Балачука, Івана Васильовича Гладуняка, Олександра Олексійовича Супрунюка…, і, звичайно ж, авторів видання – Миколу Васильовича Панасюка та Галину Йосипівну Фурманчук.
Не всі вдалися до спогадів, тільки констатуючи, що факти, наведені у книзі, дійсно мали місце. Проте першопрохідці таки розширили горизонти знань про певні події.
Заступник генерального директора Хмельницької АЕС з економіки та фінансів Альвіна Петрівна Шестак з числа першої десятки працівників Хмельницької АЕС. Дівчина із села Потереба після здобуття вищої освіти у Тернопільському фінансово-економічному інституті потрапила у штат ХАЕС в числі перших. Надзвичайно вдячна тодішньому виконуючому обов’язки директора Анатолію Васильовичу Заніну, у якого здобула вишкіл і головні настанови. Пригадала ветеран, як у якості архіваріуса, який «базувався» у Славуті на вулиці газети «Правда», 27, щодня приймала машину технічної документації - по чотири екземпляри: два будівельникам і два Дирекції, яку треба було розібрати по поличках, збагнути призначення кожного креслення, аби замовник отримав саме те, що вимагається. Згодом були проблеми, коли перебирались на нове місце «дислокації» в район піонерної бази. Ліс, вагончики, невлаштований побут…
Вона із вдячністю згадала фахівців, що допомогли їй відбутись як спеціалісту і людині, у тому числі й присутніх у залі. А її зростання було поступовим і високим. Інженер, старший інженер-економіст, провідний економіст кошторисно-договірної групи відділу підготовки проведення ремонтів, заступник начальника планово-економічного відділу з договірної роботи, виконуючий обов’язки заступника генерального директора ХАЕС, заступник генерального директора з економіки і фінансів. «Заслужений енергетик України» Альвіна Петрівна Шестак наша сучасниця і герой книжних сторінок.
Анатолій Іванович Третяк родом з Хмельниччини, і саме тому він без вагань погодився переїхати із Вуглегірської ГРЕС на будівництво Хмельницької АЕС.
Одного погожого квітневого дня 1978 року на нетішинську землю висадився «донецький десант». Разом з А. Третяком на будівництво Хмельницької АЕС приїхали його друзі та колеги по роботі у Донбасі - В.З.Празднов, Б.М.Філяєв, А.П.Каушнян, Б.Т.Куриленко. Ця група й склала основний інженерно-технічний та виробничий потенціал майбутнього будівництва. Будову очолював начальник управління будівництва ХАЕС І.Х.Малюк, допомагав йому головний інженер В.В.Орловський. Анатолія Івановича було прийнято на посаду заступника начальника УБ ХАЕС з кадрів та побуту. Крім того, на його плечі поклали ще одну ношу - секретаря партійної організації будівництва. І розпочалася нелегка щоденна робота. Все довелось робити вперше на території, яка не мала доріг, господарських та складських приміщень, дитячих садків, шкіл, магазинів, закладів громадського харчування та охорони здоров`я. Ось тут і прийшовся до діла організаторський досвід, набутий на комсомольській, партійній та профспілковій роботі. Часу на відпочинок не було, не було і вихідних.
Чисельні поїздки у навколишні міста та села з метою підбору робітників та інженерно-технічних працівників стали майже щоденними. Довелось створювати команду, яка їздила не тільки округою, але і західним регіоном України, вербуючи солдат, які закінчували строкову службу, не оминаючи військові частини Рівного, Острога, Шепетівки, Славути, Ізяслава. Більшу частину приїжджих становила молодь, яка не мала ні професійного, ні життєвого досвіду.
Для дітей будівельників були відкриті тимчасові дитсадки в селах Нетішин і Кривин, які були переповнені і не відповідали ніяким нормам, насамперед санітарним. Учнів розподіляли по школах Нетішина, Кривина та Острога. Все це потрібно було контролювати і брати на себе велику відповідальність за добробут, здоров`я робітників та їх дітей.
Влітку 1981 року А.Третяка обирають головою об`єднаного профспілкового комітету УБ ХАЕС. Тепер, до так званих господарсько-побутових обов`язків додалась організація дозвілля та відпочинок робітників і соціалістичне змагання між субпідрядними та підрядними організаціями, дільницями та окремими ланками. А згодом і інтернаціональне змагання, адже на будівництві ХАЕС працювали польські будівельники…
…Свій історичний шлях у ще однієї знаної особистості – Олександра Павловича Селіхова. Його підпис у числі інших відповідальних осіб стоїть під актом приймання Хмельницької АЕС у експлуатацію. Надзвичайно великий обсяг робіт було зроблено Управлінням будівництва ХАЕС, керівником якого і була ця поважна людина у 1987 -1999 роках. Під його керівництвом завершено будівництво пускового комплексу ХАЕС, об’єктів житлового та соціально-культурного і побутового призначення у обсягах чотирьох енергоблоків. Під його керівництвом певний час було близько 14 тисяч будівельників різних національностей та кваліфікацій. І ця сторінка досить грунтовно відображена на сторінках книги.
А була й інша. Певний час Олександр Павлович був керівником представництва АЕС у Люньюньгані, що у Китайській Народній Республіці. Під його керівництвом побудовано два енергоблоки Тяньваньської АЕС. Він є Героєм праці провінції Цзянсу…
У книзі чимало уваги присвячено місцевим радам. Попервах цьому громадянському інституту не надавали такого значення у місті-супутнику АЕС, як це позначено нормативними актами. Зрештою міська влада набрала необхідної ваги. І не остання роль у цьому процесі належить Івану Васильовичу Гладуняку. Атомник з технічним дипломом став знаним на теренах краю громадським діячем. Був міським головою Нетішина з 1991 по 2002 рік, головою Хмельницької облдержадміністрації та Хмельницької обласної ради. Він Почесний громадянин Нетішина, адже саме у цьому місті сталось його становлення, як громадського і державного діяча. Іван Васильович висловив сподівання, що історія міста і ХАЕС не тільки буде продовжена у визначних справах, але й на сторінках нових видань. Його слова підтримав нинішній очільник міста Олександр Олексійович Супрунюк.
Під час презентації книги висловлювались слова подяки авторам та усім, хто доклав зусилля до творення літопису. В їх числі Віктор Войковський, Сергій Форсюк, Петро Войтович, Майя Романюк, Марія Манько, Оксана Кононюк та десятки інших нетішинців, завдяки яким вдалось уточнити ті чи інші події.
Сподіваємось, нетішинцям буде цікаво тримати у руках це унікальне видання з історії нашого міста.
Віктор Гусаров
Фото автора