Нетішинське  коріння  україномовного  Корану

На початку січня в Туреччині завершено видрук нової редакції перекладу смислів Корану українською мовою, здійсненого Головою Цент­ру ісламознавчих досліджень Національного університету «Острозька академія», кандидатом історичних наук Михайлом Якубовичем. Нагадаємо, перший раз переклад було видано у Саудівській Аравії (Медина, 2013), а потім у Києві («Основи», 2015).

Нова редакція опублікована одразу у двох окремих виданнях - великого формату включно з арабським оригіналом, а також меншого, де представлено лише український текст і коментарі. Вийшли обидва видання у Діянеті - Управ­лінні у справах релігій Турецької республіки, офіційній інституції, яка нині відповідає за релі­гійну політику Туреччини. Як повідомив автор перекладу, домовленість про видання Корану була досягнута в Стамбулі у липні 2015 року в  ході перемовин із турецькими партнерами Острозької академії, які й запропонували Діянету здійснити вказане видання. Готувався переклад до друку практично весь 2016 рік, здійснювалася додаткова вичитка (яку забезпечила викладач кафедри журналістики Острозької академії Вікторія Назарук), верстка й інші заходи з перевірки. Спеціальну передмову й рекомендацію до друку надав шейх Саїд Ісмагілов, муфтій Духовного управління мусульман України «Умма». Нова редакція містить деякі уточнення і доповнену передмову.

«Діянет опублікував уже десятки перекладів смислів Корану на різні мови світу, передусім з метою безкоштовного поширення. Українське видання стало наслідком поглиблення відносин між Туреччиною і Україною, ми бачимо позицію турецької влади по Криму, бачимо, як пожвавилося сполучення між країнами, як активно налагоджується співпраця в різних сферах. Не винятком стала й Острозька академія, куди минулого року завітало дві представницькі турецькі делегації, зокрема й депутати Турецького парламенту», - розповідає Михайло Якубович. «Звісно, хтось може вбачати в цьому якусь міфічну ісламізацію, якою нас часто залякують медіа, але не забуваймо, що Туреччина - світська країна з умовно ліберальним баченням ісламу. Окрім того, моя принципова позиція - це щоб цей переклад смислів Корану був визнаний як адекватний не лише світськими науковцями, а й мусульманськими інституціями. Нині це фактично офіційні мусульманські структури країн-лідерів ісламського світу - Саудівської Аравії і Туреччини».

За словами перекладача, наразі турецька сторона планує відправити більшу частину перекладу в Україну, де його безкоштовно зможуть отримати бажаючі. А тим часом уже в найближчі місяці планується п’яте видання перекладу Корану, яке буде здійснено в Україні.

Зазначимо, що і до цього Коран перекладався на українську мову, здебільшого уривками, певними частинами. Проте 2010 року ще один колишній нетішинець (перший редактор газети «Энергостроитель») Валерій Магафурович Басиров здійснив переклад «смислів» священої книги мусульман на українську мову і видрукував у Сімферополі у власному видавництві «Доля».

Початком роботи над Кораном письменник вважає записи, зроблені ним біля ліжка вмираючої матері, які він називає притчами і які написані в манері, подібної коранічеській - всі рядки пронумеровані, для кожної притчі дотримана наскрізна нумерація.

За словами В. Басирова, переклад смислів Корану став його головним досягненням як людини, що пише. «Тексти смислів Корану настільки глибокі і чисті, що коли вникаєш в суть айятів, ніби поринаєш у вид своєї сутності. Словами пере­дати це відчуття неможливо», - поділився він. Проте, знавці ісламу знайшли у текстах В.Басирова багато неточностей, адже  він  здійснював переклад «з російських текстів, які були зроблені з французької мови, а також користувався англійськими перекладами». До 2013 року ви­йшло чотири редакції Корану від Валерія Магафуровича.

Перші спроби перекладу Корану на староукраїнську (старослов’янську) мову були здійснені в XV ст. у Великому князівстві Литовському, Руському та Жемантійському. Після приєднання до ВКЛ Великим князем Вітовтом Криму в Литву переселилася значна група татар. Саме ними й були здійснені перші спроби перекладу Корану на офіційну мову Великого князівства Литовського.

Питання, пов’язані з Кораном, вивчалися у XVI-XVII ст. в Острозькій та Києво-Могилянській академіях. Відомий український вчений-сходо­знавець Агатангел Кримський не ставив своїм завданням повний переклад Корану, проте в його роботах можна знайти переклади окремих сур, переважно російською мовою, хоча окремі фрагменти присутні і в україномовних роботах.

У 1913-1914 Коран переклав львівський полі­глот Олександр Лисенецький. Як показало дослі­дження цього тексту, праця базується на німецькому перекладі Корану М.Геннінґа (Лейпциг, 1901). На жаль, текст залишився неопублікованим. Пізніше частковий переклад Корану публі­кували Ярема Полотнюк (1990) та Валерій Рибалкін (2002).

За періодичними виданнями

Віктор Гусаров