Нетiшинськi вiсницi вiдзначили чвертьвiковий ювiлей
1991 року в кінці вересня вийшов перший номер міського часопису «Нетішинський вісник» під редагуванням Володимира Баталова, який у зверненні до читачів на першій полосі декларував: «Ми вважаємо, що чим більше і цікавіше «Нетішинський вісник» писатиме про реальний перехід влади у руки міської Ради, про політичний і економічний суверенітет України, чим конкретніше заговорить газета про інтереси, щоденні запити і проблеми трудящих нашого міста, сприяючи їх розв`язанню, тим більше стане народною, справжнім порадником і другом читачів».
На той час «Нетішинський вісник» конкурував з газетою «Энергостроитель», яка ціле десятиліття почувалась на теренах міста незаперечним авторитетом та виразником думок будівельників, а також з новоствореним дитям атомників – часописом «Хмельницкая АЭС» (нині «Перспектива»). Звичайно, програмні цілі видання були ширші за ті, що передбачались для газет трудових колективів. Революційні події того часу поступово винесли «Нетішинський вісник» в число найтиражованіших видань регіону. Пригадую наклад у 10 і навіть 14 тисяч примірників. Сприяла такій популярності влада на чолі з І.Гладуняком та бойовий характер публікацій, до яких долучались перебудівники нової хвилі, на той час депутати обласної та міської рад Микола Руцький, Микола Панасюк, Віталій Зінченко…
У місто приїздили політики високого штибу, зокрема кандидат на посаду президента України Вячеслав Чорновол. На шпальтах часопису він оприлюднив свою позицію стосовно майбутнього соціально-політичного розвитку нашої держави, а у Книзі почесних гостей ХАЕС зазначив: «… думаю, що вирішувати проблеми енергетики так, як це зроблено на Хмельницькій АЕС, другий енергоблок якої законсервовано у стадії, близькій до готовності, можуть тільки погані господарі. Думаю, у майбутній українській державі такої безгосподарності, коли спочатку вкладаємо мільйони і мільярди, а потім починаємо думати, не буде…».
Журналісти «Нетішинського вісника» намагалися не прогавити жодної події у культурно-мистецькому, спортивному, політичному та економічному житті міста, торкалися нагальних проблем. У 1992-1993 роках на шпальтах часопису часто з`являлись публікації Віктора Войковського, Тетяни Онісімчук, Тетяни Байрачної, Михайла Ільчука, Юрія Шминдри, Петра Шелепала, Олега Калюжного, Вячеслава Гаврилюка. Згодом до творення газети приєднались Валентина Могилюк, Руслана Чернюк, Валентина Боровик, Анжела Коваль, Надія Білоус, Оксана Заріцька та інші. Журналісти брались за різноманітні теми з професійної та виробничої діяльності влади, трудових колективів підприємств та організацій, приватних структур малого та середнього бізнесу тощо.
Керманич «Нетішинського вісника» Микола Заріцький був людиною широкою, незлобивою, відвертою. Відтак часопис мав значну кількість позаштатних дописувачів. Перше десятиріччя життя газети позначено рукою Миколи Матвійовича і було періодом змужніння видання.
Прихід 2012 року у колектив Ольги Мороз не був безболісним, проте за її кипучої діяльності змінились акценти у відображенні подій, збільшилась палітра думок. Газета почала друкуватись на дванадцяти полосах. Тематика публікацій стала різноманітнішою і об’єктивнішою. Поступово колектив став суто жіночим. І на плечах журналісток Тетяни Онісімчук, Галини Косік, Лесі Ліщенко, технічних працівників Валентини Боровик, Анжели Коваль, Марини Кротової до сьогодні лежить відповідальність за своєчасний випуск газети, за різноманітність і читабельність матеріалів.
Для журналістського загалу міста стала шоком звістка про наглу смерть Ольги Михайлівни Мороз - людини, яка служила громаді і яка була певною мірою свічадом подій, що хвилювали місто. Як на мене, то її смерть – надто дорога ціна за приналежність до професії.
Більше року опікується «Нетішинським вісником» Галина Косік. Саме тепер реалізовується програма роздержавлення друкованих видань. Колектив «Нетішинського вісника» в числі перших тринадцяти на Хмельниччині намагатиметься перебудуватись на нові рейки, коли серед засновників, а відтак і негласних керманичів, не буде владних структур. Як повернеться така «свобода», коли фінансовий внесок фактично відсутній, ще незрозуміло. Проте, вони зробили крок, і, сподіваємось, він буде вдалим.
Отже, на збіглому тижні колеги відзначили чвертьвіковий ювілей. Вітали їх представники влади і журналісти місцевих видань, друзі, представники різних громадських організацій. Багато теплих слів було сказано на адресу чарівних трудівниць часопису. Добра вам і нових здобутків, нетішинські вісниці!
Віктор Гусаров,
секретар міської організації НСЖУ
Фото Віктора Войковського
