Я заведу тебе в музей!
2001 року він був першим в Україні музеєм, що відкрився за роки незалежності. Подія була урочистою, на відкриття нового закладу прибули тодішній голова облдержадміністрації Віктор Лундишев, народний депутат України Сергій Буряк, президент НАЕК «Енергоатом» Юрій Недашковський. Гостей зустрічали ведучі у старовинному вбранні часів правління князя Острозького, нові хазяї музею, чиїми стараннями створювалась експозиція, хто вклав душу і знання в збирання артефактів, оформлення вітрин, наукове обгрунтування музею. Це зокрема Галина Фурманчук, нині заслужений працівник культури, Олександр Романчук, Валерій Походонько...
Вже тоді фонди музею складались з 10 тисяч експонатів. Тодішній начальник відділу зовнишніх зв’язків та інформації Валентин Решетник сміливо резюмував, що програма екскурсій на ХАЕС збагатиться відвідинами музею. І як у воду дивився. Майже всі відвідувачі станції відвідують і музей, де містяться експонати з будівництва станції, здобутків колективу. В галереї АРТ-пласт та у виставковій залі музею постійно демонструються витвори рук працівників Хмельницької АЕС, які займаються творчістю. Тут же проходять різноманітні заходи з відзначення переможців конкурсу «Ми і атомна енергетика» тощо.
Нині Нетішинський міський краєзнавчий музей - науково-дослідницька установа, яка активно співробітничає з численими українськими та окремими зарубіжними музеями. Її експозиція складається з чотирьох відділів: історичного, природничого, фондового та масово-просвітницького і демонструється у 18 залах.
Тут представлена нумізматика та фалеристика, історія створення музею, археологія, історія села Дорогощі та Нетішина і Хмельницької АЕС.
У відділі природи подано загальну характеристику регіону, природоохоронні заходи, зразки рослинного та тваринного світу, енографію, ремесла, ткацтво тощо.
Розпочинається огляд музею нумізматично-боністичним зібранням, котре відтворює історію грошового обігу на теренах України від давнини до сучасності. Найдавнішими в експозиції є монети Стародавніх Греції та Риму й Кримського ханства. Привертають увагу грошові знаки, пов'язані з добою української державності початку XX ст. Окремо виділено радянський період та його три грошові реформи. Сучасна українська грашова одиниця, гривня, та її розмінний варіант - копійка представлені колекціями обігових, а також пам'ятних та ювілейних монет, серед яких і зразки періоду використання в Україні купоно-карбованців. Доповнюють нумізматично-боністичні матеріали зібрання бойових, освітянських, материнських, ювілейних та сувенірних відзнак, нагород та медалей.
В експозиційних залах музею представлено понад 160 видів рослин Хмельниччини. Серед них червонокнижні екземпляри - осока богемська, пальчатокорінники м'ясочервоний та плямистий, сверція багаторічна. Експонати рослинного світу розподілені за їх природними біоценозами. На теренах Славутчини створено більше десяти природозаповідних територій, серед яких низинне сфагнове болото в урочищі «Теребіжі» має статус заказника державного значення. Одна з вітрин представляє діяльність лабораторії з охорони навколишнього середовища, котра діє на Хмельницькій АЕС.
Справжньою перлиною закладу є академічна геологічна колекція, розподілена між трьома експозиційними залами. Вона сформована не лише місцевими зразками, а й матеріалами, котрі походять із доволі віддалених регіонів. Комплекси «Вивітрювання», «Діяльність моря», «Діяльність річок, озер, боліт та карстові процеси», «Льодовикові утворення», «Прояви вулканізму», «Магматичні породи», «Метаморфічні породи», «Облицювальне каміння», солідна група гірських порід, що входять до геологічної основи території нашої держави -Українського кристалічного щита, інші колекції мінералів, порід, фрагментів скелетів викопних тварин, відбитків давніх рослин на твердих породах, молюсків є унікальними для регіону зібраннями, які використовуються не лише у процесі оглядових екскурсій, а й під час спеціалізованих музейних занять
Всі вони об'єднані у п'ять екологічних груп: тварини заплавно-болотяного зооценозу, лісу, оброблюваних угідь, комахи та шкідники. Найбільш численим у залі «Тваринний світ» є представництво членистоногих, що об'єднує в собі комах, павукоподібних, ракоподібних та багатоніжок. Окрасою зали є дві об'ємні діорами, в одній із яких відтворено куточок волинського лісу, а в другій - краєвид із зимуючими птахами нашого регіону.
До сивої давнини переносить відвідувачів експозиційна зала «Археологія та давня історія». Вона щойно оновлена руками все тих же В.Походонька та О.Романчука. Нуклеуси, пластини, скребла, крем'яні ножі, вістря списів та стріл, кам'яні сокири, зернотерки з розтирачами, відбійники, прясла, а також археологічні реконструкції - все це так чи інакше дозволяє нам зазирнути у матеріальний та світоглядний світ наших далеких пращурів.
Спокон віків українці були працелюбним народом і, здебільшого, власноруч забезпечували себе всім необхідним. Відтак і славилася наша земля майстрами. Вже на кінець XVII ст. в Україні було відомо близько 270 ремесел та промислів. В музеї експонуються бондарний та гончарний комплекси експонатів, вироби з еластичної сировини, побутова кераміка, серед якої черепиця, вироблена на підприємствах славутського князя Романа Сангушка.
Віддавна невід'ємним компонентом господарювання у слов'ян було хліборобство. Хліб шанують як святиню. Без нього немає життя. В музейному залі «Шлях хліба» представлено знаряддя обробітку ґрунту та збору зернових, короби для сівби, жорна, ручну та ножну ступи, пікну діжу та різноманітне домашнє начиння. Завершенням експозиції є хліб на столі - символ багатства та добробуту.
За твердженням співробітника музею Василя Вихованця, власна назва «Нетішин», найімовірніше, походить від імені «Нетіша». Чоловік із таким ім'ям, напевно, був колись першим осадником села. В історичних джерелах воно з'являється у 1542 р. Протягом XVI - XIX ст. його власники змінювалися: Острозькі, Конецпольські, Яблоновські... Зображення декотрих присутні в експозиції зали історії Нетішина. На 1629 р. у Нетішині налічувалося 50 дворів, а відтак близько 400 осіб людності. В XVII ст. тут на р. Горині діяло два млини. Наприкінці згаданого століття Нетішин відійшов до Яблоновських, котрі володіли ним до середини XIX ст. У їх господарстві Нетішин був фільварком, про що довідуємося із представленої у вітрині карти. В 1870 р. у селі зведено церкву в ім'я Георгія Побідоносця, а за два роки засновано школу. Цікаво, що річка Горинь до її впадіння у Прип'ять, починаючи від Нетішина й протягом 537 верст, була на середину XIX ст. суднохідною, а 200 плотів, які щорічно відходили з пристані у нашому селі, перевозили товарів на 46 570 крб. сріблом. На початку XX століття збудовано новий цегляний млин. У 1930 р. в Нетішині організовно колгосп ім. 13-річчя Великого Жовтня, наступного року відкрито семирічну школу, клуб та бібліотеку. В 30-х роках споруджено гідроелектростанцію. Про це та про багато інших речей можна довідатися, уважно познайомившись з експозицією.
Доля Нетішина змінилась у середині - другій половині 70-х років XX століття з початком будівництва енергетичного об'єкта-Хмельницької АЕС. 7 квітня 1977 р. у Нетішині поблизу старого млина ступив на землю перший десант будівельників із Бурштинської ГРЕС. Першим директором АЕС, що будувалася, став Олексій Іванович Троценко. 1978 року створено Управління будівництва Хмельницької АЕС. 1987 року введено у дію перший енергоблок електростанції. Одночасно розбудовувалась соціокультурна інфраструктура: житловий комплекс, магазини, школи, бібліотеки, дитсадки... До зведення Нетішина долучилися й польські будівельники. З початком 2000-х років розпочав роботу другий енергоблок Хмельницької АЕС. Познайомитись з усім цим можна в нашому прекрасному краєзнавчому музеї, який є окрасою Нетішина. І десятиріччя його – лише перша сходинка на шляху до збагачення новими експонатами, науковими відкриттями. З ювілеєм, музейники!
Фото із фондів редакції
