Незабутнi днi 1944-го

3 8 січня 1944 року почалося звільнення з-під окупації сіл Славутського району. Цього дня було звільнено село Великий Скнит, 11 січня - Великий Правутин, 12 - села Кутки і Мухарів, 13 -  Берездів, 14 - Ганнопіль, 18 - села Лисиче та Кривин. Наступного дня батюшка  села  Старий Кривин в присутності   партизанів, очолюваних І. М. Яковчуком, освятив воду і попросив партизанів  дати салют, що ті й зробили.

Партизани загону Івана Музальова, які стояли в лісі між Білотином і Хоровицею, увійшли в місто Славуту  в ніч з 14 на 15 січня.

Великі склади зерна і продовольства стали трофеями партизанів. Загін І.Музальова захопив 70 автоматів, багато гвинтівок та патронів, велику кількість різноманітної вибухівки.

Інші групи обстріляли відступаючий через село Ташки на Ізяслав підрозділ німецьких військ. В сутичці загинули партизани Василь Ковальчук, Олексій Островський, Зіник Миколайчук, Семен Новак, були важко поранені Михайло Островський і Віктор Ящура.

Напередодні Водохреща партизани вбили в селі Голиках німецького офіцера. У відповідь наступного дня німці оточили село, майже в кожній хаті якого були партизани. Ті на конях, а жителі села пішки стали тікати  в  напрямку  урочища Теребежі. У селі залишилися лише старики, яким місцевий священик порадив нікуди не тікати. Фашисти спалили практично все село. Згорі­ло 107 хат, вціліло лише 2 хати, церква і кузня. Мешканців села, які не встигли втекти у ліс, німці погнали на Ізяслав. Декого дорогою розстріляли.

У Славуті була встановлена радянська влада з партизанів, створена військова комендатура, вжиті заходи протиповітряної оборони. Першим комендантом міста було призначено М. В. Шевчука, рота якого звільнила Славуту. Міським головою І.Музальов призначив П.М.Мазяра. Партизанам з допомогою місцевого населення вчасно вдалося попередити підрив електростанції, казарм військового містечка і паперової фабрики. На вцілілих мостах була виставлена охорона. Особливо посилено охоронявся партизанами залізничний міст у Стриганах.

Зайнявши Славуту, загін І.Муза­льо­ва тримав оборону на найбільш відповідальній ді­лянці - південніше та південно-схід­ніше військового містечка. Підходи зі сходу прикривали загони ім. Леніна та ім. Калініна, що дислокувалися в миньківських лі­сах. Штаб з’єд­на­ння, загони ім. Хрущова, ім.Кармалюка та ім.Михайлова розташувалися гарнізоном у місті, яке піддавалося артилерійському обстрілу і бомбардуванню з повітря. Партизанська артилерія зайняла вогневі позиції обабіч шосе Славута - Шепетівка для відбиття можливої  атаки  танків з боку Шепетівки.

18 січня у Славуту прибула військова розвідка, а також вій­сь­кові частини та з’єднання 23-го стрілецького корпусу генерал-ма­йо­ра М.О.Чувакова 60-ї армії під командуванням генерал-полковника І.Д.Черняховського.

Ось що повідомляло Радянське Інформбюро у своєму оперативному зведенні від 18 січня 1944 ро­ку: «Південно-західніше від міста Новоград-Волинський наші війська навально просунулися вперед і оволоділи районним центром Кам’янець-Подільської області, міс­том і залізничною станцією Славута. Захоплено багато зброї, рухомий залізничний поїзд та склади з військовим майном».

Для охорони складів командир полку виділив М.В.Шевчуку два станкових кулемети і дві протитанкові рушниці з обслугою. Партизани передали військовим 26 400 центнерів зерна, 1000 центнерів борошна та інше продовольство.

22 січня місто було передане частинам Червоної Армії, а з’єднання ім.Ми¬хайлова передислокувалося в район Білотин - Плужне. Сюди ж підійшло з’єднання С.А.Олексенка. Цього дня загін К.Божевського оволодів райцентром Ляхівці і взяв під обстріл шосе Білогородка - Ямпіль, що припинило будь-який рух німців на Тернопіль.

В цей же час 18 січня 1944 року бійцями 287 стрілецької дивізії Першого Українського фронту звільнено Нетішин. З Нетішина та Солов’я протягом 1941-1945 років воювало 517 громадян, за ці роки загинув 321 житель названих сіл. Втрати колективного господарства у другій світовій війні становили 5080281 карбованець.

Станіслав  Ковальчук