«Творчість об’єднує нас»
Світ рухають вперед небайдужі люди. Вони визначають мету, прагнуть реалізувати свій потенціал і просто хочуть зробити іншим людям приємне. Саме до таких належать дві мої співрозмовниці, дві Наталі: Новікова і Храбрих, колеги по роботі, однодумці за світоглядом. Уже багато років вони у своєму підрозділі – службі інформаційних технологій Хмельницької АЕС – незмінні творчо-креативні лідери: організовують тематичні вечори відпочинку, корпоративи, вилазки на природу з цікавими квестами.
Напередодні минулорічного Дня енергетика їм запропонували свої творчо-організаторські здібності та професійні навички інженерів-програмістів реалізувати у підготовці до урочистостей, присвячених річниці пуску першого енергоблока ХАЕС. Так Наталя Новікова та Наталя Храбрих увійшли до робочої групи, яка займалася організацією святкових заходів.
«Ми охоче взялися за цю роботу, адже стільки років пропрацювали на рідному підприємстві, знаємо зсередини багато нюансів, людей, разом крокували до цієї дати. Відтак просто хотілося, аби кожен відчув свято сповна», - каже Наталія Новікова, яка за стажем трудової діяльності є ровесницею пуску першого енергоблока, адже працює на ХАЕС із серпня 1987 року.
«Перед нами було поставлено завдання запропонувати зміни у підході до проведення свята. Усім хотілося чогось нового, креативного, масштабного, - продовжує розмову Наталя Храбрих, - і ми почали «генерувати» ідеї, опрацьовувати сценарій проведення заходу, підшуковувати матеріали. Саме тоді нам прийшла думка, що замість традиційних кульок слід оформити сцену сучасними засобами, стильніше: за допомогою LED-екранів, на яких би відтворювалося свято в режимі on-line: обличчя, деталі, навіть настрій та дух піднесення. Дякуючи профспілковому комітету ХАЕС, наша ідея була реалізована: київська команда привезла і встановила усе необхідне обладнання».
Наталя Храбрих зайнялася безпосередньо розробкою ескізів фірмового стилю, який би відзначав усю іміджеву продукцію, приурочену 30-річчю пуску блока. Дизайн логотипу було затверджено і згодом він прикрасив блокноти, ручки, кружки, буклети, банери.
До колег із СІТу долучився і Олексій Дьячин, інженер цеху ТАВ, який займався відеомонтажем зібраного матеріалу, перенесенням логотипу ювілею на сцену, технічно опрацьовував так звані робочі футажі.
Працівники ремонтно-будівельного управління ЕРП (керівник Володимир Кандабаєв - ветеран спорудження ХАЕС) наші забаганки перевели у практичну площину, оздобивши сцену, хол тощо.
«Ідеї народжувалися ночами, - жартують співрозмовниці, - а в робочих перервах наступного дня ми їх обговорювали, думали, як краще втілити. Наше жіноче бачення доповнювала і чоловіча логіка: в Олексія Дьячина цікаві практичні підходи до створення відеороликів, він справжній генератор ідей і неоціненний помічник. У нас команда була суперова! А ще ми були раді працювати з командою таких професіоналів поліграфічної справи, як Роман Свинарчук та Сергій Коваль. Вони креативні, йдуть в ногу з часом, давали слушні поради при розробленні дизайну банера, селфі-зони».
Наталя Новікова – безпосередній організатор та виконавець фотовиставки, розміщеної в фойє Палацу культури. Вона опрацювала близько трьох з половиною тисяч світлин: колеги з усієї станції зносили чорно-білі спогади, ділилися своїми домашніми архівами. Це все потрібно було відсканувати, перевести в електронний вид, порівняти, що краще дивиться і сприймається. «Ви не уявляєте, як я перейнялася цим процесом: адже люди приносили мені спогади молодості, радості, щастя, мрій, безтурботності і відповідальності одночасно. Цей еліксир дивним чином наповнює і тебе саму; і все те прекрасне, що було, переживаєш знову і знову. А яка енергетика віє від давніх фотографій! Ось з таких крупинок, моментів та ідей і складається масштабне відчуття гордості за свою працю, підприємство, місто», - ділиться враженнями Наталія. Взагалі через її руки пройшло більше 10 тисяч знімків: одні відбиралися для виставки, інші – для фільмів, монтажу заставок. Знакові майже сто світлин були віддруковані у дільниці оперативного друку цеху господарського забезпечення ХАЕС і оформлені тематично у Палаці культури. Усі, хто був на урочистостях, відзначили високий рівень і емоційну насиченість виставки.
Наталя Храбрих безпосередньо співпрацювала із режисерами-постановниками урочистостей: робила демонстрацію слайдів, слідкувала, коли і який футаж (відеоролик) потрібно запускати, коли вивести на екрани зображення сцени, людей, заставок. Дещо коригувалося, як кажуть, на ходу. Обидві Наталії також відзначають велику допомогу у проведенні свята колег з електроцеху Євгена Цибульського та Олега Шатковського. Євген доклав чимало зусиль у організації фотовиставки, а на самих урочистостях знімав події в залі, обслуговував селфі-зону, був, так би мовити, штатним фотокором заходу. В усьому назустріч ішов нашій команді і творчий колектив Палацу культури із директором Світланою Петрівною Кириленко.
А взагалі, весь досвід, творчість і вміння моїх співрозмовниць, як вони стверджують, був отриманий в їхньому рідному підрозділі, в його цеховому комітеті, незмінним головою якого багато років була Наталія Новікова. Приділяли неабияку увагу профспілковій роботі, брали участь у виїзних семінарах, корисну інформацію та ідеї втілювали в своєму колективі. Жінки наголошують, що якби не всебічна підтримка з боку однодумців та керівника Віктора Асабіна, не впевнені, що все вийшло б на найвищому рівні. «Були моменти, коли опускалися руки, - каже Наталя Храбрих, - але за нами стояли друзі, які завжди знаходили потрібні мотиваційні слова, аби підняти наш творчий дух і крила. Ми їм усім дуже вдячні за це, за те програмування творчості, яке витає поміж нас. Адже нам це було насправді важливо, ми вперше брали участь у підготовці такого свята поза межами нашої служби інформаційних технологій, це інший, вищий рівень. Проте емоційну віддачу відчули шалену».
В кожної з моїх співрозмовниць попри їх творчо-організаторські здібності є ряд захоплень і приємних суто жіночих хобі. Наталка Новікова любить в’язання, вишивання, бісероплетіння. Каже, що знову взялася за нитки та шпиці, хоче надолужити свої навички та надбання. Наталя Храбрих захоплюється малюванням, обробкою та оформленням світлин, уже виготовила декілька фотокниг, зокрема доньці на випуск у школі. - Я люблю багатоелементні роботи, щоб відкрити художній альбом і знайти там новий погляд, нову посмішку, нову квіточку. Я туди вкладаю душу і наповнюю її звідтіля, - каже співрозмовниця. А ще обидві, як справжні українські господині, люблять готувати, колег часто пригощають смаколиками власного виробництва.
Дівчата, - а саме так хочеться називати їх за душевну легкість, прагнення до усього нового, незвіданого, за блиск в очах, в один голос стверджують, що цікавим і щасливим життя під силу робити кожному з нас, потрібно лише небагато: позитивний настрій, посмішка і вміння не зациклюватися на неприємностях. І, звичайно, пам’ятати, що самовдосконаленню меж таки немає.
Тетяна Степанюк
Фото Олександра Шустерука
