Друга світова війна, і як її складова - Велика Вітчизняна, все далі в часовому вимірі, пристрасті ж навколо її підсумків все бурхливіші. Більшість європейців ці травневі дні відзначають як дату примирення, чимало країн відзначають День Перемоги. Це не означає, що у італійців, чи французів немає власного дня перемоги. Як правило, це день звільнення країни від загарбників. І святкують вони його здебільшого урочисто, з розмахом, піснями і танцями, загальним братанням.
Існує твердження, що кінцевим результатом війни є мир, найбільш прийнятний для переможців. Іншими словами, це спонукання до миру насильницьким способом. У мемуарах відомого військового і політичного діяча часів Другої світової війни знайшов твердження, що Перша світова війна просто не закінчилась, а з першої переросла у другу. І лише у п’ятдесяті роки минулого століття так-сяк встановився нинішній світовий «порядок». Можу лише констатувати, що коли забуваються причини і наслідки воєн, коли не робляться належні висновки з минулого, воно вибухає з новою силою у теперішньому і голосно відгукнеться у майбутньому.
Нетішин відносно лояльний до політичних пристрастей навколо тих чи інших подій. Принаймні 9 Травня у несприятливу, холодну, далеко не весняну погоду, на урочисту ходу до пам’ятника загиблим землякам зібрались тисячі містян. В колоні йшли ветерани Другої світової, яких нині можна перелічити на пальцях однієї руки. Йшли ветерани АТО, воїни-інтернаціоналісти, представники козацького полку, прихильники націоналістичного руху і радянської ідеології, сини і дочки, онуки і правнуки тих, хто боронив рубежі Вітчизни, кому війна постукала в двері і зламала життя.
У свята є традиції, започатковані давно і які витримали перевірку часом: почесний караул юного покоління біля пам’ятника, урочисте оголошення відкриття мітингу-реквієму. Пісня «Степом, степом йшли в похід солдати» огорнула думами про головну діючу особу війни – бійця. У
зверненні до присутніх міський голова Олександр Супрунюк зауважив, що якби весь економічний потенціал, що пішов на війни, повернути на мирні рейки, людство не знало би голоду, сягнуло надзвичайних висот у розвитку.
У слові генерального директора Хмельницької АЕС Миколи Панащенка прозвучали слова великої вдячності тим, хто захистив Батьківщину від фашизму, хто відбудував зруйноване господарство і зрештою зумів спорудити заводи, фабрики, атомні електростанції, що рухають економіку країни вперед.
Заступник голови правління ПАТ УБ ХАЕС Олександр Степанюк та голова ради ветеранів міста Валерій Шеліванов закликали до шанування усіх, хто не шкодував здоров’я і сил, аби наближати День Перемоги, День пам’яті і примирення.
Звучав мартиролог прізвищ земляків, які не повернулись з Другої світової.
Він великий і охоплює період з 1939 по 1945 рік. А ще чимало земляків пішло за межу у післявоєнний час від отриманих ран.
На щастя, в Нетішині ще є люди, які можуть розповісти неприкрашену правду про лихоліття Другої світової. Їх напередодні вітали у Палаці культури. У віршах, вокальних та хореографічних номерах згадувались грізні події війни, яка змінила долю мільйонів людей, війни, яка навчила світ об’єднуватися у боротьбі проти імперських амбіцій. Міський голова Олександр Супрунюк висловив ветеранам слова вдячності за безстрашність, витривалість і силу духу, що є зразком справжнього патріотизму та благородства. З нагоди Дня пам’яті та примирення і 72-ї річниці Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні почесними грамотами виконавчого комітету міської ради, цінними подарунками та квітами були відзначені члени Нетішинської міської організації ветеранів Василь Головко, Олексій Дяченков, Орест Козак, Євдокія Лебідь, Дмитро Мельник, Володимир Мордик, Ніна Пилипчук, Надія Чубата і Галина Фурсяк.
Генеральний директор ВП «ХАЕС» Микола Панащенко і заступник голови правління ПАТ «УБ ХАЕС» Олександр Степанюк подякували героям Другої світової війни за трудові подвиги, за перемогу, за безкорисливу працю. Хвилиною мовчання присутні вшанували загиблих, котрі віддали життя за Україну у Другій світовій війні, Революції Гідності та на сході нашої держави.
А мітинг-реквієм традиційно завершився військовим салютом. Серед мирного дня постріли різко здисонували у свідомості кожного.
Ветеранам, напевно, пригадались ці тривожні звуки. Нинішні АТОвці полегшено зітхнули, що постріли холості. Літні люди понесли у серцях смуток про батьків і знайомих, що вже відійшли у вічність.
Того святкового дня випало побувати на Лисячій горі, де під час війни перебувала стоянка ветеранів. Люди самотужки приїздили до пам’ятника партизанам, клали квіти. На жаль, від влади такого жесту поваги не було.
У Стриганах, на місті бою партизанів з бійцями націоналістичного руху опору було людно, хоча й не так, як у попередні роки. Урочистості відкрив міський голова Олександр Супрунюк, який висловив міркування про майбутнє відзначення свята саме 8 травня, у День пам’яті і примирення. Про історію виникнення пам’ятника і події воєнних літ розповів письменник, дослідник націоналістичного руху опору Микола Руцький.
Хочеться, щоб свято відзначалось і не пішло в небуття з героями, що його наближали.
З історичних джерел відомо, що капітуляція Німеччини підписувалась кілька разів, зокрема о 02:41 7 травня в приміщенні оперативного відділу SHAEF. 8 травня о 22:43 за центральноєвропейським часом (о 00:43, 9 травня за московським) в берлінському передмісті Карлсхорст в будівлі колишньої їдальні військово-інженерного училища був підписаний ще один Акт про капітуляцію Німеччини. Отже, обидві дати - 8 та 9 травня справедливі. Аби вони нас об’єднували, а не вносили розбрат.
Віктор Гусаров
Фото автора
