Вхід

Очима японських журналістів

Вт, 22 Вересня 2009

Представників ЗМІ умовно можна розділити на кілька  категорій. Зокрема тих, що полюють за сенсаціями та резонансними подіями,  нехтуючи такими категоріями, як об’єктивність та достовірність. Журналісти японського журналу «Бунгей Шюнджу», які днями відвідали ХАЕС, до цієї когорти не належать. У  листі, який був надісланий на імя генерального директора Миколи Панащенка,  зокрема розповідалось про мету візиту – розповісти для читачів часопису про роботу та дозвілля одного з працівників ХАЕС. Мета - сприяти покращенню розуміння японським народом значення функціонування атомної енергетики.

Японський журнал, який видається тиражем 460 000 екземплярів, на ХАЕС представили журналіст Мацуо Хідеске і фотокореспондент Ямамото Шігекі. До складу іноземної делегації також увійшов представник Токійської ядерної компанії Акіра Йошімура.

Ознайомлення із роботою ХАЕС розпочалось із зустрічі з  генеральним директором станції Миколою Панащенком. Для іноземних гостей очільник станції зробив екскурс в історію спорудження електростанції та міста-супутника. Була озвучена  інформація про виробничу діяльність ХАЕС. Микола Сергійович основний акцент зробив на такому напрямку, як підвищення безпеки. Це, за його словами, вдається робити за рахунок постійної реконструкції та модернізації.

Велика увага японських представників була прикута до впливу ХАЕС на довкілля. На основі статистичних даних генеральний директор роз’яснив, що виробнича діяльність електростанції за всі роки експлуатації не змінила екологічної обстановки в регіоні. Микола Сер­гійович також оприлюднив показники рівня викидів. Вони складають соті, а то й тисячні частини від допустимої норми.

Представник Токійської енергетичної компанії поцікавився у генерального директора, чи оприлюднена ним інформація є секретною. Микола Сергійович запевнив, що всі дані про різні напрямки діяльності ХАЕС є доступними для громадськості і вони постійно оновлюються на офіційному сайті електростанції.

Гості також цікавились перспективами  добудови третього та четвертого енергоблоків, а також концепцією розвитку атомної енергетики України.

Після того,  як на ім’я генерального директора ХАЕС надійшов лист з проханням сприяння в підготовці публікації в японському журналі, відбулися консультації в адміністрації ХАЕС щодо кандидатури, про яку б могли написати іноземні журналісти. Було вирішено, що нашу електростанцію може гідно представити начальник енергоремонтного підприємства Михайло Ковальчук, який крім основної роботи займається громадською діяльністю. Завдяки йому десять років тому в місті було засновано спортивний клуб «Пульсар», вихованці якого набули хорошої спортивної форми. Більшість з них проявили себе у різних видах єдиноборств на республіканських, європейських та світових першостях.

Перше знайомство японських журналістів із Михайлом Ковальчуком відбулося у його робочому кабінеті. В ході невимушеної розмови гості довідались про життєвий шлях героя майбутньої публікації. Принаймні їх зацікавило, що Михайлу довелось змінити п’ять шкіл, бо батько був військовим і сім’ї часто доводилось переїжджати в ті чи інші гарнізони.

І юному Михайлу теж випало «послужити». Особливою гордістю для Ковальчука є його служба на Північному флоті. Про це нагадують фотознімки на стінах робочого кабінету. Були й запитання про його роботу на електростанції. Очолюваний Михайлом підрозділ бере участь у ремонтах та обслуговуванні обладнання в реакторному і  турбінних відділеннях. У цьому процесі задіяно більше тисячі працівників.

Щоб у іноземних гостей склалось більш повне уявлення про енергоремонтне підприємство, Михайло Ковальчук запропонував оглянути ремонтно-механічну майстерню, в якій досвідчені працівники відновлюють та виготовляють різні деталі.

Певною екзотикою для іноземців видалось робоче місце коваля. Вони зрозуміли, що специфічним приборканням розпеченого металу можуть займатись тільки справні професіонали. Таких, до речі, у енергоремонтному підприємстві не бракує.

Для представників японського журналу випала нагода познайомитись із сім’єю Михайла Ковальчука. Вони побували у нього вдома. Михайло не тільки розповів про свою родину, а й поділився спогадами про роки військової служби та віхи становлення його як спеціаліста-енергетика. Свої розповіді Михайло супроводжував демонстрацією фотознімків, на яких відтворені різні моменти його життя.

З великим інтересом гості слухали розповідь Ковальчука про нещодавні відвідини корабля «Нетішин» і занурення його у спеціальному водолазному спорядженні на дванадцятиметрову глибину. За його словами, під час військової служби доводилось спускатись на відмітки біля сотені з лишнім  метрів.

 

Трохи інформації

Хмельниччина

опікується

відповідно до угоди про організацію шефства над кораблями та військовими частинами Військово-Морських Сил Збройних Сил України над такими військово-морським підрозділами, як корвет “Хмельницький”, рятувальний буксир “Ізяслав”, батальйон радіоелектронної боротьби, центральний клінічний військово-медичний центр Кримського регіону, водолазне судно «Нетішин».  Останнє – єдиний  в країні корабель, обладнаний відповідною технічною базою, що дозволяє  виконування підводних робіт на глибинах до 100 метрів. «Нетішин» брав участь в усіх навчаннях «Сі-Бриз», антитерористичних навчаннях біля острова Зміїний тощо. Корабель обладнаний двома барокамерами для здійснення водолазами декомпресії після глибоководного занурення, водолазний колокол, комплект вентильованого водолазного спорядження та спорядження з відкритою системою дихання тощо. Екіпаж 23 чоловіки.   

 

Для того, щоб людина змогла розвиватись гармонійно, важливе значення має мікроклімат у сім’ї. Для Михайла та його дружини Жанни (до речі, також працівниці ХАЕС) важливо, щоб їх діти змогли стати справжніми людьми і згодом їм не було б соромно за  виховання. Старші доньки Юля та Марина вже мають певні життєві орієнтири. Для Олі ще треба закінчити школу. А найменша, двохрічна Саша, ще тільки  пізнає навколишній світ. До речі, до неї був чи не найбільший інтерес іноземців.

Згодом вони дізнались й про талант Марини. Вона два роки тому стала чемпіонкою України з кікбоксингу. Але журналістів вона заворожила не спортивними досягненнями. Її чудовий спів у супроводі гітари створив піднесену атмосферу. Японці були  в захваті, бо в іхній країні вже не одне століття пропагується культ сім’ї, родини. Тут, як мовиться, все стає зрозумілим без перекладу.

На завершення візиту гості познайомились із діяльністю спортивного клубу «Пульсар». Фотознімки, нагороди, яких достатньо у його архіві, засвідчили про значні здобутки вихованців закладу. Сворєідною родзинкою став показ основних елементів східних бойових мистецтв тренером-інструктором Наталією Дядюк. Журналістам було приємно познайомитись з призеркою чемпіонату світу, її методикою тренувань тощо.

Журналісти поїхали, як мовиться, осмислювати побачене, аби донести його читачам журналу «Бунгей Шюнджу». Немає сумніву, що побачене стане нагодою піднесення  атомної енергетики серед населення Японії, яке давно усвідомило значення цієї галужі в житті держави.

Олександр Шустерук

 




ВідмінитиДодати коментар


 

Всі публікації

faberlic