ОДНА НА ДВОХ

Електростанції, які експлуатуються у різних країнах, умовно можна розділити на три категорії. Одні працюють суто на внутрішній енергетичний ринок, інші ж причетні до виробництва електроенергії на експорт. Унікальною є третя категорія. Це енергетичні установки, які є власністю двох держав. Цю тенденцію можна простежити за рахунок вивчення традицій оформлення паперових грошей – банкнот.

У південно-східній частині Африки, на кордоні Замбії і Зімбабве, розкинулося третє за обсягом водосховище світу – Каріба, створене в кінці 50-х років минулого століття для забезпечення потреб ново­збудо­ваної ГЕС. Заповненню цієї грандіозної водойми передувала масштабна підготовка. Тварин, які жили по берегах річки Замбезі, відловили, повантажили в човни і перевезли на безпечну відстань. Для людей, а саме представників народності тонга, які здавна насе­ля­ли майбутній район за­топ­лення, була розро­б­лена спеціальна програма переселення в міста Зімбабве і Замбії. Вся ця операція отримала промовисту назву «Ной».

ГЕС «Каріба» потужністю 1,2 ГВт до цих пір справно працює, майже повністю забезпечуючи потреби Замбії і Зімбабве в електриці. В регіоні активно розвивається рибальство, а теплі води озера Каріба зрошують великі плантації рису, кукурудзи, тютюну і цукрового очерету.

Враховуючи велике значення ГЕС «Каріба» для економіки двох держав, її зображено на паперових грошах двох держав. У Замбії – на банкноті номіналом «5 квачів», а у Зімбаве енергетичним об’єктом прикрашена ціла серія власних паперових грошей – 2, 5, 500 доларів, навіть 10 мільйонів та 10 мільярдів. Зараз ці гроші можна вважати колекційними диковинками, бо минуло кілька років від того часу, коли Зімбабве повністю відмовилось від використання власної валюти, увійшовши в емісійну зону долара США.

ГЕС «Каріба» має греблю завдовжки 579 м і 128 м у висоту. Загальний обсяг акумульованої води в озері складає понад 180 кубічних кілометрів води. (Для порівняння – у водосховищі Хмельницької АЕС знаходиться 0.12 кубокілометра води (прим. авт.). Сама гідроелектростанція загальною потужністю 1320 МВт складається із  південної та північної частин. Автодорога, прокладена по верху греблі, є одним з нечисленних місць, де шляхи сполучення перетинають Замбезі, і приймає на себе потужний транспортний потік між Замбією і Зімбабве.

На банкнотах Зімбабве активно відображалась і природна гідро­споруда. Це відомий водопад Вік­торія,  який аборигени називають Мосіоатунья («гримить дим»). Серед перших європейців, що його побачили, був знаменитий дослідник Африки Девід Лівінгстон (1813-1873 рр.). Сталося це 17 листопада 1855 року під час його подорожі по Замбезі. Саме він дав водоспаду ім’я британської королеви. І написав про нього так: «На місця, такі прекрасні, мабуть, дивилися ангели в польоті». Ширина водоспаду Вікторія близько 1800 м, висота падіння води - від 80 до 108 м, у сезон дощів він скидає 9100 метрів кубічних води у секунду. Бризки і туман над падаючим потоком піднімаються на 400 м і вище. Звук чути за 30 км, звідси і – «гримить дим».

Наступні 200 км Замбезі тече між пагорбами висотою 200-250 м, базальтовими скелями висотою 20-60 м, прискорюючись на порогах. Річка Замбезі на території Мозам­біку має протяжність 650 км. Тут її води стають у пригоді у експлуатації ще однієї гідротехнічної споруди – водосховища Кахор-Басса.

Ефективне використання енергетичного потенціалу змусило й інші країни організувати експлуатацію своїх ГЕС за принципом, як мовиться, одна на двох. На банкноті Уругваю номіналом «500 песо» зображена ГЕС «Сальто-Гранде», яка половину електроенергії постачає в Аргентину. Спільною для двох держав – Уругваю та Бразилії є ГЕС «Пальмар». Її відкритий розподільчий пристрій зображено на бразильській банкноті «100 крузадо» 1987 року випуску.

Для потреб національної економіки електроенергію, вироблену за допомогою сили води, використовує й наша сусідка – Румунія. Вона активно експлуатує ГЕС «Джердап 1» (Залізні ворота), яка знаходиться на річці Дунай на кордоні із Сербією. Вони порівну використовують її енергетичні потужності. Ця ГЕС є найбільшою на Дунаї і однією з найпотужніших в Європі.

Про спорудження ГЕС на Дунаї мова велася ще з двадцятих років минулого століття. Тоді при мініс­терстві сіль­сь­кого господарства Королівства се­рбів, хорватів і словенців був створений комітет з дослідження господарського потенціалу району Джердап. В результаті роботи групи експертів на чолі з С. Матіч був створений проект будівництва в районі Залізних воріт двох гребель, що мало скоротити час проходу кораблів через цю ділянку Дунаю з 52 до 17 годин, а також забезпечити електроенергією східні райони Югославії з населенням близько 6 млн осіб. Однак проект не був тоді реалізований. Після Другої світової війни до проекту повернулися. Розрив радянсько-югославських відносин в 1948-1949 роках означав припинення контактів Югославії з Румунією і привів до того, що реалізація проекту була заморожена.

Роботи поновились у 1954 році, коли румунський і югославський інститути підготували дослідження характеристик і показників майбутнього проекту. У січні 1956 на нараді комуністичних партій в Москві румун­ська сторона запропонувала вивчити використання потенціалу Дунаю для будівництва декількох гідровузлів за участю югославської сторони. Договір про будівництво гідро­енергетичної і судноплавної системи Джердап був підписаний у Белграді лідерами Югославії та Румунії.

Будівництво ГЕС почалося  1964 року (підготовчі роботи в липні, а урочистий старт будівництва у вересні). 16 травня 1972 року Й. Б. Тіто і Н. Чаушеску відкрили Джердапську ГЕС. У 1976 році було укладено угоду про будівництво ГЕС «Залізні ворота II», яка була добудована у 1984 році (останні 10 агрегатів з югославської сторони пущені тільки 2000 року). Про велике бажання розвивати власну гідроенергетику свідчить банкнота Югославії номіналом «5 мільйонів динарів» 1993 року. На аверсі грошей зображено американського дослідника серб­ського походження Ніколу Теслу, який розробив турбоагрегати для електростанцій. Реверс прикрашений зображенням ГЕС «Джердап».

У Румунії експлуатується ще одна електростанція, яка є власністю двох держав, зокрема, Молдови. Це Костешти-Стинка ГЕС, яка знаходиться на прикордонній річці Прут.

Перший гідроагрегат цієї ГЕС пущений у 1975 році. Загальна потужність електростанції складає  32 МВт, проектне середньорічне вироб­ництво - 130 млн кВт*г. У будівлі ГЕС встановлено 2 гідроагрегати потужністю по 16 МВт, з поворотно-лопатевими турбінами, які працюють на розрахунковому напорі 27 метрів. Гребля грунтова, утворює водосховище площею 59 квадратних кілометрів та  повним обсягом  води 735 мільйонів кубометрів.

Банкнота Румунії номіналом «5 леїв» 1952 року є унікальною для уявлення про будівництво майбутньої ГЕС. На реверсі графічно показано завершення спорудження дамби, присутня потужна техніка, будівельники.

Олександр Шустерук