Осанна тобі, Нетішине!

Кожна місцина на землі має власну привабливість і особливості. Стверджувати, що територія навколо Хмельницької АЕС унікальна – перебільшення. Але що тутешні обрії ні на який інший ландшафт не схожі – правда.

Свого часу на кордоні пралісу і болотяних заростів чагарника зусиллями багатьох неординарних особистостей зведено Хмельницьку АЕС. Як правило восени, у вранішньому тумані плавають куполи двох енергоблоків станції, ніби надбудови величезного пароплава. Поступово відкривається вся велич споруд, що є осередком, зрештою  - пульсуючим серцем атомного енерговелета Хмельниччини.

2000  кВт*год електроенергії продукує у енергосистему України це рукотворне сонце. І ми справедливо пишаємось здобутками колективу Хмельницької АЕС, місцем станції у економічному потенціалі країни, підносимо славу людей, що спрямовують надзвичайну  міць атому на  добробут міста Нетішин, нашого регіону.

Людина втрутилась у навколишній ландшафт не для того, щоб перетворити його у промислову зону і позбавити природної краси. Навпаки – непоказна річка з непривабливою назвою Гнилий Ріг зусиллями проектантів та будівельників перетворилась на велике озеро, подекуди із потужною хвилею на кшталт морської, у глибинах якого вирощується промислова риба, на широкому плесі  якого та у прибережній полосі гніздяться птахи, водиться дичина.

Навколишні ліси є природним парком, що оберігається державою. Тут збережено розмаїття ендемічних рослин, зростають дерева  і квіти, що мають право на оспівування.

Річка Горинь  разом із рукотворним обвідним каналом кільцем охоплює світле місто енергетиків Нетішин. Місто природно вплетене у навколишню місцину, не дисонує, а доповнює природну акваторію строгістю будівель, простором проспектів та скверів. Нетішин оживляє природний ландшафт, надає динаміки, доповнює розміреність природи енергією руху. Місто гармонійно співіснує з навколишнім світом. І ми сподіваємось, що таке співіснування продовжиться в дітях та онуках, що наше піклування про збереження природи оціниться у потомках.

Оглядаючись у минуле, хочеться віддати шану проектантам і будівельникам, монтажникам  та експлуатаційникам, обслуговуючим організаціям та закладам, адже сукупно усією громадою створено комфортабельну оазу для праці і відпочинку, сприятливе середовище співіснування людини і навколишнього середовища.

Перший директор станції Олексій Іванович Троценко свого часу встановив додатковий стимул у вигляді грошової нагороди кожному, хто під час будівництва збереже «зайве» дерево. Нині посеред міста маємо паркову зону. Під час керівництва Віктора Григоровича Сапронова висаджувались алеї на піщаному пустирі за міськрадою. Привабливим місцем для відпочинку виглядає нині ця частина міста: спортивні споруди, впорядковані алеї, крита сцена для демонстрації талантів аматорів і професіоналів, розважальні атракціони.

 

Це місто ночами пірнає в тумани,

а вранці в Горині колише зорю,

і дихає вітром гортанно-органно,

і п’ є прохолоду колючу, як брют.

І храмові дзвони висвячують днину,

і дзвінкоголосі шумлять школярі.

Нетішин єднається з кожним родинно,

сповитий каналом в кільце-оберіг.

Нас доля обрала служити прогресу,

ми з атомним серцем пульсуємо в такт.

Ідем у майбутнє містком-перевеслом,

торуємо шлях до тепла і добра.

І красень Нетішин, збудований нами,

завжди милуватиме душу і зір.

Опалого листя складне орігамі

підсвічує вересень – місяць-факир.

Віктор Гусаров