Пам’ятай, що ти Людина

Звичайний вихідний, яким стала для нас цьогоріч перша субота листопада, небуденна для начальника турбінного цеху А.Г. Ку­ценка,  адже саме на цей день припав його піввіковий юві­лей. Більш як половина життєвого шляху Анатолія Григоровича тісно пов’язана з Нетішином.

- А де ваша мала батьківщина? – починаю розмову, яка відбулася незадовго до ювілею.

- Черкащина, село Литвинець неподалік Канева. Міста, добре відомого кожному за іменами Тараса Григоровича Шевченка, Аркадія Петровича Гайдара. Люблю цей благословенний край.

- Що привело у Нетішин?

- Дружина родом з цих місць. В роки, коли міняв Канів на Нетішин, Україна оговтувалася від наслідків чорнобильської катастрофи. До Київщини, де все це сталося, від нас рукою подати, і через таку близькість багато хто шукав іншого пристанища. Вийшло так (сміється), що нібито втікаючи від проблемної АЕС у Прип’яті, за короткий час прийшов працювати на Хмельницьку АЕС.

Це було в квітні 1993 року, коли чиста випадковість звела мене з тодішнім начальником турбінного цеху Є.М.Григоровим. Разом рибалили, розговорилися про життя-буття. Він пройнявся почутим про мізерні вчитель­ські зарплати – я на той час працював у школі, і не вагаючись сказав: «Давай, хлопче, приходь до нас у турбі­нний. Ти молодий, перспективний, сім’ю забезпечувати треба». З його легкої руки так і сталося, в цьому підрозділі я пройшов усі щаблі кар’є­рного росту. Починав з машиніста-обхідника, був у різні роки провідним інженером з управління турбіною, старшим машиністом, начальником зміни і заступником на­чальника цеху з експлуатації. Очо­люю підрозділ з 2005 року. Оскільки профільної освіти не мав, бо за фахом викладач математики, чому навчався в Київському національному університеті імені Т.Шевченка, вступив до КПІ, обравши атомні електростанції і установки. Став дипломованим інженером-фізиком, але  справжньою школою для свого утвердження в професії став пуск другого енергоблока. Практичний досвід тоді отримав неабиякий.

- Можу припустити, що якостям керівника ви також навчалися у Євгена Михайловича?

- У мене трохи інший стиль кері­вництва, але почерпнув у попередника, без сумніву, дуже багато.

- Ось ми спілкуємося за тиждень до вашого піввікового ювілею. Згадалися слова колишнього гравця київського «Динамо» Олега Протасова, котрий у переддень свого 50-ліття сказав: «У 50 тільки все починається». З якими відчуттями ви зустрічаєте цю дату?

- Хіба це дата 50, ось сотня, це вже щось, - жартує.

- Маєте рецепт довголіття?

- Працювати, бути оптимістом і завжди пам`ятати, що ти на землі Людина, за будь якої ситуації нею залишатися.

- Що для вас, Анатолію Григоровичу, означає отчий дім?

- Основа основ. На жаль, нема в живих вже тата, а мама завжди радо зустрічає. Часто провідую, ось на Покрову збиралися всією родиною і видалася хата затісною. Залюбки приїжджаємо не тільки ми, діти Надії Іванівни – маю дві старших сестри, а й внуки, правнуки. Так ось і зібралося на престольне свято 25 осіб. Пристойна сімейка.

- Яка з двох фраз вам ближча – «Людина – творець своєї долі» чи «Від долі не втечеш?»

- Доволі філософське, я вам скажу, запитання. Мені здається, що в обох випадках є раціональне зерно, і ці твердження пов’язані між собою. Звісно, пливти за течією, не вихід. Як правило, доля дарує вибір, а як ним скористатися – особиста справа кожного. Виникають перепони на шляху, потрібно їх долати, робити певні висновки і йти вперед, насолоджуючись кожною миттю життя.

- Ви успішна людина?

- Нехай це інші оці­нять.

- А які складові успіху, на ваш погляд?

- Повага людей, незалежно від того яке місце в соціумі займаєш – простий робітник, чи керівник будь-якого рівня. Якщо цього немає, про яку успішність може йти мова?

- Які найбільш світлі події в своєму житті можете назвати?

- Все світле пов’язане із сім’єю. З дружиною Оленою Євгенівною вже понад 30 років у парі, виховали двох дітей – сина і доньку. Що Євген, що Надія стали програмістами, працюють у Києві.

А взагалі потрібно радіти кожному прожитому дню і намагатися зробити його світлим.

- Понад чверть століття ви працюєте в турбінному цеху, маєте колосальний досвід. Які настанови даєте молодим?

- Перше, на чому наголошую: «Основне – це здоров’я і життя -  особисте і людей, котрі тебе оточують». Наступне: «Чогось не знаєш, запитай». Я особисто завжди готовий підказати, хоч би й посеред ночі виникла в цьому потреба. У колективі знають, що мені можна зателефонувати в разі чого, і жоден дзвінок не залишиться без відповіді.

Серед моїх настанов молодим – бути відповідальним за те, що робиш, ніколи не втрачати людяності, не пасувати перед проблемами і працювати на випередження, бути наполегливим, йти в ногу з часом, не дружити з лінощами, сповідувати принцип взаємодопомоги і взаємовиручки.

- Кажуть, життя – це рух. Дивлячись на кубки, здобуті командою турбінного цеху на різного роду змаганнях, так і хочеться перефразувати ці слова на «Життя – це спорт». Яке місце посідає він у житті турбіністів, цілком очевидно. А у вашому особисто, до чого тяжієте?

- Був період, коли воротарював у нашій футбольній команді. Але ворота захищав недовго, з’явилися більш вправніші, і я уступив їм місце. Я, знаєте, більше вболівальник, ніж учасник. Але мою підтримку команда завжди має. Радий за команду цеху, яка з року в рік як не в переможцях, то у призерах станційної Спартакіади, має хороші результати у інших змаганнях. І на виробництві наш колектив демонструє фаховість і згуртованість, я задоволений роботою колег.

- Яким для вас видається майбутнє атомної енергетики?

- Поки що альтернативи їй не бачу.

- Україна буде успішною?

- У це неодмінно потрібно вірити і докладати зусиль для її процвітання. Вчитися у великого Тараса, твори якого не тільки не втрачають своєї актуальності, вони ніби про нашу сучасність. Ось нещодавно перечитував «Кобзаря», поема «Сон» («У кожного своя доля…») писана немовби сьогодні.

- Охарактеризуйте будь ласка Куценка поза виробництвом. Які маєте уподобання, чим займаєтеся?

- Поза виробництвом, кажете,а таке буває? - віджартовується. Люблю рибалити, особливо «полюю» за хижою рибою. З радістю разом із дружиною господарюємо на дачі, люблю доглядати за молодим садом.

- Дякую за невимушену розмову. Снаги вам, сил, ентузіазму і многая літа!

Ольга Сокол