Передноворiчний сюрприз вiд львiвського видання
На ХАЕС Сергія Ільющенкова знають не тільки як грамотного керівника, організатора, а й хорошого співрозмовника. Складається враження, що йому у дитинстві замість казок читали статті з енциклопедій. Важко знайти сферу життєдіяльності, в якій ерудит не мав би хоча б дещиці знань. У шкільні роки він був одним із найактивніших читачів у бібліотеці міста Славута. Працівникам цієї установи часто доводилось у його формулярі робити додаткові вставки, бо не вистачало місця для записів відомостей про літературу. Одного разу бібліотекар засумнівалася у «щирості» читача, мовляв, часті візити трапляються так собі, про людське око, і влаштувала своєрідний іспит щодо змісту книг. Сергій приємно здивував екзаменатора.
До будинку, де мешкав Сергій Ільющенков, тверда стежина була проторована і поштаркою, яка доставляла науково-популярні журнали. Педагоги звикли, що він на уроках під час відповідей може продемонструвати більше знань, ніж це передбачено шкільною програмою.
Коли Сергій закінчив вісім класів, вирішив, що треба самотужки утверджуватись у дорослому житті. Несподівано для багатьох знайомих став учнем Здолбунівського професійно-технічного училища, яке готувало столярів. І тут хлопець проявив свою старанність і наполегливість – одержав диплом з відзнакою.
Кажуть, що армія не мед. Але й тут можна було знайти «гімнастику» для розуму, принаймні для розгадування кросвордів. Як згодом виявилось, таке заняття не було марним, бо Сергій став призером змагань активних кросвордистів Західної України. І має звання «майстра спорту з розгадування кросвордів». Потяг до знань змусив його стати студентом Придніпровського енергетичного технікуму.
У Нетішині Сергій Ільющенков встиг проявити себе у різних професіях. Досвід спілкування із спеціалістами різних профілів став доречним під час роботи у відділі соціального розвитку ХАЕС та профспілковому комітеті, де Сергій очолював роботу комісії з соціального захисту персоналу.
Нещодавно на ім’я начальника відділу соціального розвитку Сергія Ільющенкова надійшла звістка від редакції львівської газети «Високий замок», що під час розіграшу цінних призів серед передплатників йому дісталась електром’ясорубка. Напередодні Нового року приз був доставлений в його рідну Славуту. Як каже Сергій Олександрович, «презент» став доречним у підготовці до Різдвяних свят.
- Сергію Олександровичу, а чому саме львівський «Високий замок», є багато інших газет, - поцікавився у володаря цінного призу.
- Щодо цієї гезети, то вона мені подобається за тематикою. Але я читач ще ряду інших періодичних видань, бо у кожного видання своя спеціалізація у поширені інформації. Принаймні у нашій «Перспективі» - життя колективу ХАЕС, енергетична тематика. Мої земляки у часописі «Пульс» розповідають про будні жителів північного регіону Хмельниччини. А у Львів я закоханий давно. Мені приємно бувати в місті, яке поєднало в собі архітектурні традиції Заходу і Сходу. Треба бути невігласом, щоб не зробити компліменти львівській каві, яку, до речі, треба споживати з рук професіоналів, а не з баночок чи пластикових упаковок.
- І львівське пиво…
- На жаль, часи змінились не в кращий бік. Зараз важко знайти такий напій, який би нагадував колишню «гордість». Я патріот славутських виробників. «Сангушко» не зрівняєш із пастеризованим «пійлом», яке часто пропонується для довірливих споживачів. Але треба пам’ятати, що пиво слід споживати з розумом і у вихідні дні.
Сергію Олександровичу трапляється можливість бувати у різних місцинах нашої держави. Коли запитуєш про те, що найбільше вразило, він знову згадає про Львів, а саме – Личаківське кладовище. Це місце, за його словами, «не тисне» на психіку, спонукає подумати про вічне і переглянути свої вчинки.
- Новорічний приз більше сподобався вам чи дружині?
- Моя Ірина добре знається на приготуванні всяких страв, але все, що пов’язане з м’ясом – моя прерогатива. Електром’ясорубка стала хорошою підмогою для сервірування новорічного та різдвяного столів.
Олександр Шустерук
