Перша, найстарша, iсторична
Психологи стверджують, що за тридцять літ з пам’яті витираються риси обличчя найкращих знайомих. На календарі часопису будівельників ХАЕС тридцятип’ятилітня дата від дня заснування. І саме з допомогою цього часопису ми здатні відновити у пам’яті головні віхи стрімкого будівництва Хмельницької АЕС та міста Нетішина. Принаймні цікаво тримати в руках перший номер газети, датований 1 грудня 1981 року під тодішньою його назвою «Энергостроитель» з матеріалом секретаря парткому О.І.Лапка «Сила слова», у якій підкреслюється, що видання розпочинає літопис атомного гіганта не тільки на Поділлі, але й в республіці.
«Батьками» газети вважають першого начальника Управління будівництва Івана Харитоновича Малюка, директора Хмельницької АЕС Олексія Івановича Троценка та голову профкому УБ Анатолія Івановича Третяка. Редагування довірили випускнику Літінституту Валерію Магафуровичу Басирову.
На шпальтах першого номера знаходимо виступи начальника управління будівництва І. Малюка, голови об’єднаного будкому А. Третяка та бригадира комплексної комсомольсько-молодіжної бригади, депутата обласної Ради народних депутатів, делегата ХХVІ з’їзду КПРС В. Бобрової, у яких говорилося про трудові здобутки, темпи будівельно - монтажних робіт, трудову дисципліну, удосконалення форм та методів соціалістичного змагання.
Польський спеціаліст П. Капчик у кореспонденції «На орбіті дружби» підбив підсумки спільної роботи на інтернаціональній будові. Тези зі звітної доповіді секретаря комітету комсомолу Юрія Орла, виступи делегатів конференції: механіка ЖБУ-2 Я. Тихана, комісара оперативного комсомольського загону Д. Сперкача та маляра-штукатура Т. Бойка, склад новообраного комітету комсомолу та список делегатів на ХХХІХ міську конференцію, які були обрані на І конференції комсомольської організації будівництва Хмельницької АЕС, привітання від шефів – редакційної колегії журналу ЦК ЛКСМ України «Ранок» та його головного редактора Володимира Бурбана, поезії Миколи Сингаївського, Василя Моргуна, Володимира Мордана та ліричні замальовки інших авторів, – все це є палітрою першого номера молодого видання.
А далі розпочалась копітка праця накопичення матеріалів про будні і свята будівництва, здобутки і упущення в роботі колективів, передовиків та відстаючих у соцзмаганні, культурно-спортивну та військово-патріотичну роботу, медицину, побут, діяльність рад, молодіжних об’єднань, мовні та етичні питання, дружбу між народами, міжнародне становище, міліцейські будні, – весь набір проблем, що ставить перед людиною життя.
Надзвичайно цікаві матеріали подають Олексій Тимощук, Андрій Кантоністов, Микола Заріцький, Валерій Басиров.
Для нас найважливіше, що за газетними публікаціями «Энергостроителя» маємо можливість від слідкувати виробничі процеси на спорудженні ХАЕС та Нетішина.
Приміром, у матеріалі від 21 серпня 1987 року дізнаємось, що «В прошлое воскресенье в торжественной обстановке началось заполнение подводящего канала Хмельницкой АЭС. Это событие - результат напряженной работы польских строителей. За четыре года коллективы участков КБ-14, КБ-11, КБ-12, КБ-1 выполнили огромный объем работ. За это время перемещено более 2 млн 400 тыс. кубометров грунта, уложено почти 70 тыс. кубометров бетона. На сегодняшний день закончена строительная часть всех четырех блочных насосных станций (БИС), сдан в эксплуатацию подводящий канал, практически завершены работы на отводящем канале. Такой объем работ в столь сжатые сроки выполнен впервые в практике строительства АЭС в нашей стране».
Газетярі сповіщають, що 24 листопада 1987 року вранці завершено завантаження ядерного палива. Для операції знадобилось вісім діб. Відзначились колективи дільниці транспортно-технологічного обладнання (начальник В.І. Тимохін, майстер А.А.Чернюк), інженерні працівники відділу ядерної безпеки та надійності (керівник В.В.Михляєв), колектив дільниці автоматичного безперебійного живлення електроцеху.
А у №50 читаємо, що 10 грудня о 6 ранку здійснено фізичний пуск енергоблока №1, його виведено на мінімальний контрольований рівень.
Тривожним і насиченим фактами був матеріал начальника зміни станції Миколи Комендантова (№41,1990 рік) під назвою «Не рубите, мужики». У полемічній формі фахівець запропонував, як альтернативу на мораторій щодо атомної енергетики, пожити міському мешканцю взимку без електроенергії, гарячої і холодної води, хто скільки зможе. І закликав з повагою ставитись до фахівців, навчитись рахувати вигоди і втрати, бачити кінцевий результат тих чи інших дій.
З 1991-го року в місті організовуються інші часописи, які доповнили палітру подій та звершень, що відбувались у Нетішині.
Перший номер щотижневика «Энергостроитель» був віддрукований тиражем 2000 примірників, і протягом 35 років ця цифра постійно змінювалася. Найбільшим він був у середині 80-х років минулого століття і становив понад 5000 екземплярів. У подальшому з російської газета поступово перейшла на українську мову. Наприкінці 2008 року, у зв’язку з економічною кризою, випуск газети було призупинено. Було випущено 47 номерів газети замість 52. З 1 січня 2009 року випуск було відновлено. Останніми роками тираж та періодичність зазнали падіння, як і орган, що є засновником газети. Всього побачили світ 1565 номерів газети.
За 35 років часопис редагували Валерій Басиров, Микола Заріцький, Олександр Радішевський, Михайло Ільчук, Микола Панасюк, Петро Войтович.
В числі журналістів знаходимо імена Олексія Тимощука, Андрія Кантоністова, Івана Бубена, Миколи Одайського (фотокореспондент), Людмили Рудковської, Ігоря Петровського, Ігоря Касьянова, Андрія Кульчицького, Володимира Баталова, Мирослава Горбового, Богдана Фединчука, Людмили Міхалевської. Технічний бік забезпечували Майя Романюк, Марія Манько, Володимир Шуль.
Сподіваємось, ці імена увійдуть в анали журналістики міста.
Віктор Гусаров,
секретар міської організації НСЖУ
