Пізнання – основа переконання
Актуальність добросусідських відносини із мешканцями територіальних громад регіону, представниками громадськості, політичними партіями та організаціями, владними структурами для колективу ХАЕС перевірена практикою. Атомникам важливо бути впевненими, що їх діяльність не буде спотворена у свідомості громадян. Журналісти різних видань округи є своєрідним трансформаторами наших здобутків. Їм вірять. І це надзвичайно важливо для повноцінної комунікації між колективом ХАЕС і громадою.
Серед журналістів, які неодноразово відвідували у службових справах Хмельницьку АЕС, острожанин, член Національної спілки журналістів України, координатор випуску газети «Замкова гора» Іван Глушман. Днями випала нагода поспілкуватись із колегою на теми ставлення жителів регіону до діяльності Хмельницької АЕС та атомної енергетики в цілому.
- Іване Павловичу, розкажіть коли і за яких обставин ви познайомились із Хмельницькою АЕС?
- Це трапилось після пуску другого енергоблока. Інтерес журналістів до атомної енергетики був напрочуд великий. Для нас організовували прес-конференції, прес-тури та пізнавальні екскурсії на електростанцію. Пригадую, велике враження справив машзал – безліч різного обладнання, масштаб будівлі і відсутність працівників. Згодом дізнався, що всі процеси змінний персонал відслідкує на моніторах.
Під час відвідин повномасштабного тренажера у навчально-тренувальному центрі переконався, що уваги потребує кожен датчик. Для журналістів продемонстрували дії оперативного персоналу в разі виникнення аварійної ситуації. Від компетентності фахівців, оперативного прийняття рішень, залежить безпека енергетичного об’єкта.
Атомники переймаються безпекою 24 години на добу. Пригадується розмова із працівником електростанції, який зауважив, що у кожного, кому довірено прийняття миттєвих та оперативних рішень, у місті мешкають їх сім’ї. Аргумент залізобетонний!
- Ніде правди діти, що серед колег-журналістів та представників громадськості чимало людей, які поверхово судять про роботу АЕС, є й відверті противники атомної енергетики.
- Недовіра має різну природу. Вона може бути не тільки від нестатку знань чи небажання докопатись до суті, а й від впливу нав’язаного оточення. Значення мають чутки. Як засвідчує практика, стереотипи у суспільстві досить нав’язливі та стійкі у формуванні думок. Пригадую, як у другій половині дев’яностих років одне із періодичних видань Львова опублікувало «сенсаційну» замітку «Що ж трапилось насправді на Хмельницькій АЕС», яка б могла стати сюжетом для голівудського блокбастера. Журналісти написали про те, що турбіна рухнула вниз, змітаючи все на своєму шляху, почала вириватись радіоактивна пара, завирувала пожежа і «начальство сіло на чемодани». Треба зважити на те, що тираж видання на той час складав понад 70 тисяч екземплярів. Подана журналістами замітка могла викликати серед населення паніку. Важко зрозуміти, чим саме керувались автори сенсації, але «падіння турбіни» – явна нісенітниця. Уявіть: турбоагрегат вагою понад дві з лишнім тисячі тонн «гепає» з п’ятнадцятиметрової висоти!.. Усупереч логіці ймовірного розвитку подій, журналісти ще й написали, що керівництво електростанції для «маскування» великої аварії біля турбіни провело екскурсію для освітян Острога. Нісенітниця? Так. Але вона спроможна нанести велику шкоду.
За свою газетярську практику кілька разів доводилось навідуватись на Хмельницьку АЕС аби спростувати чутки про ненадійність дамби ставка-охолоджувача, мовляв, буде прорив води, яка затопить старовинне місто. На шпальтах видання наводив коментарі спеціалістів про технологічні параметри дамби, яка постійно перебуває під контролем відповідних служб гідротехнічного цеху.
Особливості природних катаклізмів деякі мешканці регіону пов’язували із діяльністю Хмельницької АЕС. Одні вказували на надмірну кількість грунтових вод, інші на їх постійний брак із пересиханням криниць. Подібне трактування подій здебільшого поширюють люди, яких неможливо переконати будь-якими аргументами. Але робити це необхідно, бо ж не всі орієнтуються на відверту галіматію.
- Але багато жителів Острога та регіону люблять відпочивати біля тієї ж «небезпечної» водойми-охолоджувача.
- Я знаю, що тамтешня вода постійно контролюється і відповідає встановленим санітарним вимогам. Коли готував матеріал про екологічну ситуацію навколо електростанції, запам’ятав дані, що вода у ставку-охолоджувачі за більшістю параметрів чистіша від річкової, яку несе Горинь. Про стан довкілля у регіоні свідчить присутність різних видів птахів. Вони, як відомо, оминають неблагополучні території. Саме цим треба гордитись і берегти все, що даровано Всевишнім.
- Іване Павловичу, знаю, що ви послідовний прихильник охорони довкілля. Навіть для пересування використовуєте велосипед.
- Якщо сказати жартома – мій велосипед подібний до Хмельницької АЕС, бо у процесі експлуатації не забирає з повітря кисень.
- Як ви прийшли у журналістику?
- Стати журналістом мріяв з дитинства. Під час навчання у школі на Івано-Франківщині в бібліотеці закладу перечитав багато журналів: «Наука и жизнь», «Знание – сила», «Техника молодежи», «Природа» тощо. Родина передплачувала районку, два обласні часописи, «Советский спорт», «Спортивну газету». Та мені цього було замало. Тому часто ставав у чергу до сільського кіоску «Союзпечать», щоб придбати «Футбол. Хокей», «Неділю». А вступати на факультет журналістики відмовили самі ж вчителі, мовляв, сільському хлопцеві важко буде «пробитись» до університету. Вищу педагогічну освіту здобув у Тернополі. Працював на різних посадах у Закарпатській області. Там почав у районній газеті спочатку трудитися коректором, згодом – верстальником. Паралельно готував різні матеріли. А потім доля привела до сивочолого Острога, де й продовжив займатися газетярством.
- Якщо підбити підсумок нашої розмови, то ви, як я розумію, є прихильником атомної енергетики?
- Ось перед нашою розмовою я переглянув інформацію на деяких сайтах і прочитав про те, що НАЕК «Енергоатом» вперше в історії взимку запустив у роботу всі наявні 15 енергоблоків. Тобто енергетики підставили плече нашій економіці, жителям України у критичний період нестабільної роботи теплової генерації. Які ще потрібні аргументи?
Спілкувався Олександр Шустерук
