Плани амбітні, реалізувати їх під силу

Через три місяці сплине рік роботи Сергія Количева радником генерального директора Хмельницької АЕС. Посада нова як для нього самого, так і для колективу станції загалом. Отож, під час зустрічі з журналістами розмова йшла  про функції і завдання РГД, виклики, які підносить життя і пошук оптимальних шляхів вирішення назрілих проблем.

Посаду радника генерального директора, будемо відвертими, не всі сприйняли однозначно, розцінивши її як зайву ланку в структурі управління. Мовляв, є ж на станції заступники генерального директора за напрямками, головний інженер та його заступники.

- Усі вони – фахівці своєї справи і успішно виконують покладені на них обов’язки, – каже співрозмовник. – До того ж, генеральний директор професійна і обізнана людина, нібито й не потрібен йому радник. Але це тільки на перший погляд здається все просто.

Найвідповідальнішим у роботі керівника структурного підрозділу компанії вважаю  прийняття конкретних рішень за різними напрямками діяльності підприємства. Базуючись при цьому на колосальному масиві різнобічної інформації, у якому певний відсоток грішить недостовірністю. Відтак, треба зважати на ризики, які можуть нести прийняті рішення і їх миттєво відчує на собі персонал станції та підрядних організацій, постачальники, та й зрештою усі нетішинці, оскільки місто й ХАЕС тісно взаємопов’язані. Скрупульозний підхід до інформації, яка надходить з різних джерел, зваження усіх позицій – основа основ на шляху до досягнення поставленої мети. Радий, що іноді вдається за­пропонувати Андрію Ростиславовичу слушну пораду, яка допоможе врахувати можливі ризики і звести їх нанівець вивіреними рішеннями.

Спектр питань, якими доводиться щоденно займатися раднику генерального директора, за його словами, доволі широкий і не обмежується, як це багатьма сприймається, економічним та фінансовим напрямком. Багато часу займають, наприклад, організаційні питання. Але найголовніше, на чому зосереджує свої зусилля, - раціональне та ефективне використання бю­джету підприємства, доведеного енергокомпанією і отриманого за рахунок інших надходжень від нашої діяльності. Такого прискіпливого контролю до витрачання коштів, як зараз, за твердженням Сергія Количева, не було ніколи рані­ше. Андрій Козюра в цьому питанні демонструє найкращі якості справжнього господарника.

Ми поцікавилися у співрозмовника якими                були перші доручення і завдання на новій посаді. Стверджує, що насправді й не пам’ятає, хоча точно знає, що ставши радником генерального директора мав велике бажання зробити якомога більше і швидше, щоб кожен новий день був спрямований на досягнення конкретного результату. Але той великий масив інформації, який доводиться щоденно опрацьовувати, відсіюючи зайве і другорядне, сповільнює рух.

- У перші дні роботи зрозумів, що до того (прийшов на посаду РГД з УВТК, де очолював планово-економічний відділ – ред.) перебував у своєрідній зоні комфорту. Порівнюю ставлення до роботи керівників вищої ланки тоді і тепер, відмінність суттєва. Відчувши на власному досвіді що почім, починаєш розуміти, що категоричність в оцінках порою залежить від обмеженої інформації, якою володієш. Заглибившись у цей вир, переосмислюєш усталені стереотипи. І все більше переконуєшся, що намічені цілі лише пів справи, без чіткої організації і визначення шляху, яким будемо йти до поставленої мети, її ніколи не досягнути.

Головне, в чому переконаний Сергій Количев, не звернути з цього шляху та не піти манівцями. Не приставши на звабливі ідеї, які не підкріплені реальними розрахунками. Чого гріха таїти, зі зміною керівництва ХАЕС, було чимало пропозицій від людей, які хотіли в такий спосіб «за­світитися», а потім обурювалися, що їх не підтримали. Але як­що, подаючи ідею, ти не маєш відповіді, хто буде її виконавцями, які ресурси потріб­но задіяти, не можеш поетапно роз­писати послідов­ність дій з врахуванням ймовірних ризиків, прорахувати коефіцієнт корисної дії від втілення своєї ідеї, годі розраховувати на результат і підтримку. Це мильна бульбашка, «життя» якої короткочасне. Отож, часу на глибокий аналіз великого масиву інформації, в тому числі з баз даних, розроблених службою інформаційних технологій та SAP ERP, витрачається багато. Але по іншому ніяк.

Радник генерального директора налаштований на результат і переконаний, що у команди, яка відпрацювала рік і ще не повністю оновилася, все вдасться, вистачить сил рухатися вперед, спираючись на набутий досвід і роблячи  висновки із допущених помилок. Минулий рік був небачено напруженим, передусім через пандемію коронавірусу, інші зовнішні й внутрішні фактори, в тому числі нічим не виправдана негативна практика до певної міри легковажного ставлення в країні до енергетичного сектора.

- Практично весь рік ми пропрацювали без коштів, у борг, кредиторська заборгованість перевищила 500 мільйонів гривень, – поінформував Сергій Олександрович. – Не секрет, що з цих причин партнери вже не завжди хочуть іти назустріч, брати участь у торгах, закупівлях. Складно? Так. Але це не вирок і не привід відмовлятися від нашого вектора руху. Тільки вперед.

Невдовзі відбудеться внутрішня балансова комісія, згодом балансова комісія Енергоатома і фахівці дадуть оцінку ефективності виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства за відповідними критеріями. Сподіваюся, вона буде позитивною. І так звану 13 зарплату персонал отримає.

Зважаючи на те, що 2020 рік був непростим, не хочеться запрограмовувати себе на продовження викликів і проблем, які б гальмували розвиток. Фінанси полюбляють тишу, отож про них впівголоса. Це тільки у «Фейсбук» всі знають що з ними відбувається, як витрачаються і куди мають бути спрямовані. Всі, крім фінансистів, як це випливає з коментарів.

Зауважу, що такого фінансового становища, як у минулому році, компанія ще не переживала. Слава Богу, не було проблем з виплатою зар­платні і сплатою податків. Разом з тим ми недоосвоїли десятки міль­йонів гривень, а це недозакуплене обладнання, засоби індиві­дуального захисту, обсяг робіт і послуг, які могли б покращити умови праці персоналу. І  хоч подібне мало місце й у попередні роки, це не може бути приводом для самозаспокоєння. Пильна увага до використання бю­джету, яку демонструє генеральний директор, тільки посилюватиметься, впевнений, що під­ходи до контролю за раціональним витрачанням зароблених коштів, ми докорінно змінимо.

Щодо планів на поточний рік і далі, Сергій Количев був лаконічним і однозначним: «У нас ам­бітні плани, рухатися є куди». У можливості досягнення грандіозних намірів він не сумнівається, переконаний, що амбіції в поєднанні з чітким баченням що і як робити, дадуть результат. І отой славнозвісний лозунг «Немає кош­тів» зникне з нашого лексикону. Бо навіть у най­скрутнішій ситуації можна знайти вихід, домовлятися, йти назустріч один одному. Без дета­лізації, не розкриваючи карт, співрозмовник наголо­сив, що всі зусилля керівництва станції спрямовуватимуться на те, аби персонал був забезпечений якісним спец­одягом і спецвзуттям, підприємство не мало жодних проблем з інструментом і оснащенням, ми могли похизуватися новим обладнанням, техні­кою, користу­ватися ком­фортними автобусами, якісними комп’юте­ра­ми, працювати в комфортних приміщеннях з новими меблями… На користь того, що таке можливо, свідчить яскравий факт – у 2020 році ХАЕС вдалося придбати доволі складне нове обладнання, чого вона не змогла зробити впродовж десятиріч. І це за умови фінансової скрути.

Наш візаві запевняє, що не залишиться поза увагою і соціальна інфраструктура, яка перебуває у занепаді. Разом з первинною профспілковою організацією на ХАЕС розробили іміджеву програму, яка сприяє розвитку спорткомплексу, іншій якості культурно-спортивних заходів.

- І це не слова, – переконує Сергій Количев.

На новій посаді він багато вчиться, «універсальним солдатом» себе не вважає. Є чому вчитися всій команді, а також діяти злагоджено, допомагаючи один одному і тоді шлях до поставленої мети буде не таким складним.

Ольга Сокол