Початок є, продовження буде

Перші паростки подолання соці­альної напруги в колективах атомників, викликаної незадоволенням рівнем зарплат, який давно не відповідає не тільки європейським стандартам, обраними нашим суспільством за взірець, а й суттєво програє аналогічним показникам  росту доходів інших секторів української економіки, з’явилися в жовтні. «Пробивалися» вони важко, на досягнення результатів у вигляді підвищення тарифних ставок і посадових окладів персоналу ДП «НАЕК «Енергоатом» на 15.6% пішли місяці колосальної роботи профспілки і адміністрації компанії. Легко збитися з ліку, відслідковуючи хронологію подій, скільки чого було: протестні акції на початку квітня у всіх містах-супутниках галузі, численні переговори  і листування з урядовими і парламентськими структурами, заяви, звернення до керівників держави з вимогою дослухатися до проблем і втрутитися в ситуацію. Це не було банальне: «Дайте зарплату!», а крик душі, надривне «SOS», якого удавано не чули у високих кабінетах. Так, ніби не лихоманило галузь від загрози цілковитої втрати висококласних професіоналів, які у пошуках кращих заробітків покидали Україну. І за кордоном вони були затребувані.

Точка дійшла кипіння, і з цим таки треба було щось робити. Перший крок назустріч у вигляді підвищення зарплатні та відновлення виплати місячної премії (виходячи з можливостей фонду заробітної плати) у розмірі 68 і 40% промислово-виробничому і непромисловому персоналу відповідно, зроблено. Та це тільки перший етап, як сказав голова профспілкової орга­ні­зації ХАЕС Михайло Гук.

- Вважати процес відновлення соціальної справедливості у питанні гідної оплати праці персоналу атомних електростанцій завершеним  надто рано, - каже він. – Ми не домоглися наразі включення додаткових коштів у тариф на нашу електроенергію, які мали б скеровуватися на підняття зарплати персоналу. Тут слово за Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг, предметного діалогу з якою наразі не виходить. І хоч позиціонує вона себе як незалежний орган, який діє прозоро, справедливо, по-державницькому, конкретні рішення свідчать про інше. Вони не на користь державному підприємству «Енергоатом». Втім, ми і надалі шукаємо шляхи порозуміння, хоча робити це складно.

- Вочевидь, додає складнощів черговий передвиборний період, у який вступає Україна? Тим паче, що вектор незалежності НКРЕКП спрямований у бік президента.

- Так, через наближення виборів діалог ускладнюється, але з’являються можливості заручитися під­тримкою та отримати певні гарантії від претендентів на найвище посадове крісло у державі. Профспілки добре розуміють, що паралельно з переговорним процесом на рівні уряду й парламенту, який у жодному разі не згортається, маємо вміло скористатися можливістю донести інформацію про справжній стан справ у атомній енергетиці до потенційних переможців у виборах. Це може зіграти нам на руку.

І керівники компанії, і її відокремлених підрозділів, і профспілки добре розуміють яка відповідальність лежить на них за збереження трудових колективів і безпечну експлуатацію наших об’єктів. У необхідності вживати рішучих кроків для виходу із загрозливої ситуації нам вдалося переконати членів профільних парламентських комітетів, відповідальних представників Міністерства енергетики й вугільної промисловості, Кабінету Міністрів, а от з державним органом НКРЕКП порозуміння ніяк не виходить.

- Михайле Володимировичу, хотілося б торкнутися ще одного важливого питання, яке неодноразово порушувалося на конференціях профспілкових і трудового колективу як на ХАЕС, так і у НАЕК – оплата праці промислово-виробничого і непромислового персоналу.

- Так, проблема є, і вона не втрачає своєї актуальності. На жаль, мушу це констатувати, в компанії немає в цьому питанні єдиної полі­тики. Відтак на одних підприємствах одні підрозділи входять до непромислово-виробничого персоналу, на інших інші. Дуже хотілося б, щоб це питання було врегульовано най­ближчим часом. Ось якраз розпочинається процес розробки нового Колективного договору на 2019 рік. Я вже звертався на господарській нараді до керівників структурних підрозділів з проханням долучитися до цієї роботи. Звертаюся також до всіх членів трудового колективу подавати свої пропозиції для удосконалення нашої, так би мовити, соціальної конституції. Їх можна передати як у відділ соціального розвитку, так і у профспілковий комітет. Всі розумні, виважені пропозиції,  будуть розглянуті і за можливості включені у новий Колдоговір. Питання, яке ви ставите, також має бути в ньому відображене. Не можу сказати напевне, як звучатиме остаточне формулювання, але про зміну системи оплати праці йтиметься.

- Довгий час через прогалини у законодавстві в компанії, зокрема й на ХАЕС, існувала проблема із розподілом житла. Закон за № 3131 прийнято. Проблему вирішено?

- Ми на нього так довго чекали, що за ейфорією після прийняття не побачили інших нюансів. За три роки у сім’ях претендентів на житло відбулися певні зміни: одружилися діти, народилися внуки, відтак з’явилася потреба у більшій житловій площі. Дехто, скориставшись прогалинами в законі «розширився» за рахунок хитрих ходів з пропискою тощо. Отож, автоматично після набуття чинності Закону роздати ключі новоселам за існуючим списком не вийшло. Аналізуємо, вивчаємо і до кінця року маємо все владнати, щоб люди заходили у своє житло, упорядковували, у будинок можна було подати тепло.

- Чи вестиметься надалі в компанії житлове будівництво?

- Швидше за все розглядатиметься питання про виділення коштів працівникам на придбання житла. Суми, умови наразі обговорюються, але, питання, думаю, має перспективу. Бо поточні проблеми владнаються, вірю, буде продовжено будівництво нових потужностей на нашому майданчику, людям потрібне буде сучасне житло. І про це маємо думати вже зараз.

Ольга Сокол