Подивлюсь я на небо й Петренка згадаю

Подивлюсь я на небо  й Петренка згадаю

«Про роботу Хмельницької АЕС ми зараз будемо знайомити Олександра Петренка, - нащадка автора відомої пісні «Дивлюсь я на небо».  Така інформація від працівників інформаційного центру заінтригувала. При­­родно, виникло бажання поспілкуватися. І очікування виправ­да­ли себе: Олександр Петренко та його дружина Тамара Василівна виявилися цікавими співрозмовниками.

До Нетішина подружжя Петрен­ків завітало не випадково. Тут мешкають їх хороші друзі Василь та Валентина Тихолази. Дружини Василя та Олександра під час навчання у виші Львова товаришували. Згодом життя, як мовиться, «розкидало»  по світу. Робота, сімейні турботи не сприяли пошукам тих, з ким були пов’язані кращі роки юності. Проте свої корективи вніс розвиток систем­ комунікацій, зокрема соціальні ме­режі. Валентина Аврамівна через Інтернет відновила спілкування із подругою Тамарою Василівною.

Відтак подружжя Петренків охоче­ відгукнулось на пропозицію нетішинців відвідати місто енергети­ків. Василь Тихолаз, який працює у електроцеху Хмельницької АЕС, потур­бувався, щоб гості зблизька по­ба­чили одне із найбіль­ших під­при­єм­ств Хмельниччини. Не став приховувати нетішинець свого захоплення місцевими краєвидами. Василь Тихолаз в окрузі знає кожну стежину та всю берегову смугу водойм, бо ж багато років не зра­джує захопленню риболовлею. У нього напрям дещо специфічний – віддає перевагу так званій фідерній ловлі на англійську вудку і є активним пропагандистом спортивних надбань «Клубу рибалок-аматорів ВП ХАЕС».

Під час зустрічі Олександр Петренко розповів, що народився у Запорізькій області, але йому ще жодного разу не довелось зблизька побачити діючу АЕС. Про технологію виробництва електроенергії на ядерних установках він знає з так званих достовірних джерел, бо ж вісімнадцять років працював у Інституті біоорганічної хімії, є кандидатом хімічних наук. Зараз бере активну участь у синтезі хімічних сполук, які використовуються у агро­технічних технологіях, виробництві лікарських препаратів. Часто у виробничих справах буває у країнах Азії, Тихоокеанського басейну. Не дивлячись на постійний брак часу, Олександр Євграфович вже багато років займається дослі­дженням біографії та творчого надбання свого прапрадіда Михайла Петренка – українського поета 19-го століття.

– Мені неодноразово доводилось бути свідком поверхневого знання співвітчизниками історії національної культури та мистецтва, – розповідає Олександр Пет­рен­ко. – Коли мова заходить про відому пісню-романс «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю», то багато хто вважає її народною. Вона дійсно за багато років набула такого статусу, але автор її відомий. Це Михайло Петренко. Він є автором слів іншої відомої пісні: «Взяв би я бандуру».

Досліджувати творчий та життєвий шлях свого пращура Олександрові Петренкові сприяє його досвід роботи у архівах. Крупинки інформації про українського поета він знаходив у документозбірнях Києва, ряду обласних центрів, Москві та Санкт-Петербурзі. Кожна цікава знахідка ставала приводом для нових публікацій у періодиці. З Олександром Євграфовичем активно співпрацюють вітчизняні пошуковці у сфері відтворення історичної культурної спадщини України. Про цікаві факти, пов’язані з ім’ям Михайла Петренка він охоче поділився під час нашої зустрічі.

Інтелектуал із ліричною душею

Михайло Петренко народився  1817 року у Слов’янську (нині Донецька область) в сім’ї губернського секретаря.  З 1833 року Михайло проживає у Харкові.  Тут він  вступив до Імператорського Харківського університету на юридичний фа­культет. Після його закінчення був зарахований на службу у Харківську Палату кримінального суду канцелярським чиновником. Не забарилось просування по службовій драбині: губернський секретар, коле­з­ь­к­ий секретар, титулярний радник, колезький асесор. Помер  Михайло Миколайович Петренко 25 грудня 1862 року у віці 45 років в місті Лебедині Харківської губернії від лихоманки. Вперше згадка про нього, як поета, з’явилася у 1841 ро­ці у поетичному альманасі «Сніпъ». У збірці під загальним заголовком «Думки» було надруковано декілька віршів поета: «Недоля» (Дивлюся на небо та й думку гадаю…), «Вечірній дзвінъ» (Якъ в сумерки вечірній дзвінъ…), «Смута» (Чого ты, козаче, чого ты, бурлаче…), «По небу блакитнімъ очіма блукаю…», «Гей, Іване! Пора…» (два вірші), «Брови» (Ой, біда мені, біда…) та «Туди мої очі, туди моя думка…». У 1843 році вийшов український літературний збірник «Молодикъ», який видавав І. Бецький, де були надруковані два вірші М. Петренка: «Вечиръ» (Зхилившись на руку, дивлюся я…) та «Батьківска могила» (Покінув нас и нашу матір…). Останнє прижиттєве видання віршів М. Петренка відбулося у «Южном русском зборнике» (1848), де вони були об’єднані в цикл «Думи та співи»: «Думи мої, думи мої…», «Небо» (Дивлюся на небо, та й думку гадаю…) (під цією назвою об’єд­нані три вірші), «Весна» (Весна, весна, година мила…), «Славьянск» (Ось, ось Славьянск! Моя родина…), «Тебе не стане в сих містах…», «Туди мої очи, туди моя думка…», «Як в сумерки вечірній дзвін…», «Ой біда мені, біда…», «Минулися мої ходи…», «Чого ти, козаче, чого ти, бурлаче…», «Іван кучерявий». Загалом дослідникам на сьогодні відомо 18 поетичних творів Михайла Пет­ренка­.

Михайло Петренко   сколихнув космос

Коли заходить мова про такий популярний напрям сучасної музики, як «космічна», мимоволі вимальовуються образи відомих композиторів Дідьє Морунані («Спейс»), Жана-Мішеля Жара, Яніса Лусінса («Зодіак»). Їх записи вже побували на навколоземній орбіті під час численних польотів космонавтів. Але маловідомим залишається факт, що першою піснею, яка прозвучала у космосі була саме українська - «Дивлюсь я на небо…» Михайла Петренка. Її виконав під час сеансів радіозв’язку із кораблем «Восток-4» у 1962 році перший космонавт українського походження Павло Попович. Він знав, що у Центрі управління польотами знаходиться ще один прихильник відомої пісні, космічний конструктор, українець  Сергій Корольов. Друзі Павла Поповича у своїх інтерв’ю неодноразово підтверджували, що відому пісню космонавт любив часто співати під час численних тренувань у Зоряному містечку.

На відзначенні 100-річчя з на­­го­ди дня народження Сергія Корольо­ва у Житомирі 2007 року серед по­чес­них гостей  був і Павло Попович. Ювілейне засідання прохо­дило в об­ласному музично-драматичному театрі. Зала вибухнула аплодисментами, коли на сцені з’явився Павло Романович. Його не відпуска­ли до тих пір, поки з уст космонавта не прозвучала «перша космічна» укра­­їнська пісня «Дивлюсь я на небо…»

«Космічна епопея» Михайла Петренка лише одним виконанням відомої пісні космонавтом не завер­шилась. Вченими Андрушівської обсерваторії було відкрито астероїд, який зареєстровано  Міжнародним центром з малих планет при Міжнародній астрономічній спілці (МАС) під номером 274843. Нині на сайті MPC з’явилось офіційне підтвер­дження про надання астероїду наз­­ви Mykhailopetrenko (реєстраційний номер MPC 90380). Вона з’явилась завдяки дослідженням кандидата фізико-математичних наук Юрія Миколайовича Іващенка та його соратника, місцевого аматора астрономії  Петра Вікторовича Остафійчука. Ім`я Михайла Петренка буде включено у наступне перевидання книжки «Імена України в Космосі», яка писалася багатьма поколіннями українських учених-астрономів.

Цьогоріч літературна та культур­на громадськість будуть відзначати­ 200-річчя від дня народження відомого українського поета-романтика Михайла Петренка. Осторонь не став і Національний Банк України. Незабаром в обігу з’явиться пам’ят­на монета номіналом «2 гривні», яка присвячена цій знаменній даті.

Олександр Шустерук

На знімках: подружжя Петрен­ків та Тихолазів у інформаційному центрі Хмельницької АЕС; «косміч­ний» поет-романтик Михайло Петренко.