Покликаний плекать спортивний гарт

Життя Станіслава Араратовича Балаяна було різнобарвним. Місцем появи на світ стало селище Синюга, що в Іркутській області – батьки були у засланні, і коли їх реабілітували у 1955році, маленькому сину Станіславу було вже три роки. Відтак родина оселилась у Баку. Там пройшли дитячі і юнацькі роки, навчання у школі. 1969 року він стає студентом фізико-математичного факультету Азербайджанського педагогічного інституту. Дипломованого вчителя математики призначають на роботу у школу селища Джейранбатан. Але вже у жовтні призивають до Збройних Сил. Знову Сибір – на станції Мирна Читинської області він опановує танкову справу, а після десяти місяців служби потрапляє на курси молодших командирів…

Зауважимо, що не тільки у навчанні та військовій справі проявляє себе Станіслав Араратович. Під час приїзду до  Старого Кривина, де мешкала мамина сестра, він знайомиться із своєю долею – Антоніною. За якийсь час молодята побрались (цьогоріч відзначатимуть «золоте» весілля), і зрештою з’явився на світ син Валерій.

Відтак після служби Станіслав приї­здить на Славутчину, де починає педагогічну діяльність на посаді заступника директора з виховної роботи та вчителя математики Марачівської восьмирічної школи. Згодом у Славуті у середній школі №5 викладає математику, фізику та креслення, далі працює у місцевих школах №9 та №2.

У грудні 1983 року Станіслав Араратович обіймає посаду заступника директора Нетішинського ПТУ № 23. Через три роки стає директором  школи №2.

За високі педагогічні показники удостоюється відзнаки «Відмінник народної освіти УРСР».

Двотисячного року він очолює службу у справах неповнолітніх при Нетішинському міськвиконкомі. А через два роки стає керманичем  СК «Енергетик» первинної профспілкової організації ХАЕС.

Саме тут він проявив себе як вмілий організатор  фізкультурно-спортивного процесу. Двадцять років колектив СК «Енергетик» та активісти «атомного» спорту в числі кращих не лише у галузі. За ці роки шість разів атомники ХАЕС ставали переможцями Спартакіади Атомпрофспілки, п’ять разів ставали срібними призерами і тричі – бронзовими.

Особиста прихильність у Станіслава Араратовича до футболу. Свого часу грав за міський колектив, а останніми роками виступав у якості судді на змаганнях різного рівня, має статус «судді національної категорії».

Він незмінний начальник команди «Енергетик». Саме цей футбольний колектив під керівництвом тренерського тріо працівників спортклубу - Дмитра Кравчука, Юрія Тюпкіна та Ігоря Лихвара – двічі ставав чемпіоном області.

Волейбольні збірні (жіноча і чоловіча) – також предмет гордості очолюваного ним колективу. Зокрема чоловіки вибороли друге місце у чемпіонаті вищої ліги, а жінки є кількаразовими переможцями Спартакіад серед колективів АЕС (тренери Сергій Харченко та Сергій Кузьмінчук). Чимало перемог здобуто і у пляжному волейболі.

Гарні результати демонструють пауерліфтингери, якими опікується майстер спорту міжнародного класу Аркадій Бухтійчук. Його підопічні здобувають призові місця на чемпіонатах і першостях України, Європи та світу.

Шахісти і тенісисти, зокрема Вікторія Сафронова, Микола Вагнер, Галина Розварська, – демонструють стабільність на найпрестижніших змаганнях.

Плавці (старший тренер Степан Пенчук), баскетболісти та майстри стрітболу (тренери С.Харченко і С.Кузьмінчук)  зазвичай досягають значних результатів у боротьбі із суперниками.

26 особистостей у колективі СК «Енергетик». Для кожного з них «Заслужений працівник фізичної культури і спорту України» (відзначений 2007 року) Станіслав Араратович Балаян знаходить мотивацію, слова підтримки і вимогливості.

Усі роки поруч із керманичем заступник Віталій Карпюк – людина відповідальна і закохана у свою роботу.

З перших днів існування СК «Енергетик» грамотно і надійно виконує свої обов’язки інструктор-методист Майя Харьковець. У колективі працюють гарні фахівці – Олександр Зінчук, Юлія Зощук, Олена Андрющенко, Надія Мартинюк, медики Леся Мирончук, Олена Самолюк, Світлана Лукащук,  Валентина Усенко, Тетяна Мельник.

А підбивають «підсумки роботи» бухгалтери Тетяна Кузьминчук та Ольга Тюпкіна.

Син Валерій і донька Інна, також як і дружина Антоніна Захарівна – працівники ХАЕС.

Онуки вже теж повиростали: Віталій – працівник станційного ЕРП, Вікторія після закінчення лінгвістичного університету працює у Києві, Олександр – комп’ютерний фахівець. Вони пишаються дідом, а він їх просто любить.

10 травня у Станіслава Араратовича ювілей. Нехай він залишається у гарній спортивній формі та чудовому колі друзів!

Петро Шелепало