ПОРОДЖУЮЧИ СПОКІЙ ТА ВПЕВНЕНІСТЬ
Перше знайомство із Хмельницькою АЕС Анатолія Тураса відбулося у 1989 році, коли він у складі групи представників Київського інституту «Енергопроект» на території проммайданчика проводив сейсмічну розвідку. Тут були пробурені свердловини, в яких за допомогою спеціальних датчиків спеціалісти фіксували опір земних порід. Це давало можливість визначати структуру товщі ґрунту, на якому знаходився діючий енергоблок. На основі численних замірів одержувалась достовірна інформація про те, чи існують геофізичні загрози його стабільній експлуатації. За весь період спостережень не було підстав ставити під сумнів попередні дослідження фахівців, які давали свої заключення перед початком спорудження основних об’єктів електростанції.
На початку дев’яностих років Анатолій Турас був свідком активності різних екологічних організацій, що інколи поширювали серед громадськості недостовірну інформацію не тільки про діяльність Хмельницької АЕС, а й вдавались до розповсюдження через ЗМІ чуток про те, що, мовляв, під проммайданчиком електростанції є карстові пустоти. Дехто переконував про наявність тектонічних розломів. Усі ці нісенітниці породжували у досвідченого спеціаліста подив від некомпетентності та дилетантства. Тут, як мовиться, час розставив всі крапки над «і». За весь період експлуатації Хмельницької АЕС не було навіть й натяку на проблеми, які б могли призвести до нестабільної роботи енергоблоків. Анатолій Олексійович постійно усвідомлює, що всі дослідження були проведені фахово та достовірно.
Офіційна трудова біографія на Хмельницькій АЕС у Анатолія Тураса розпочалась у 1994 році. Його було зараховано на посаду дозиметриста зміни цеху радіаційної безпеки. Цьому сприяли ґрунтовні знання та практичний досвід, які молодий спеціаліст набув під час навчання, а згодом у ході багатьох відряджень на проммайданчики різних АЕС, де проводився комплекс геофізичних досліджень.
На новій роботі Анатолій Турас швидко призвичаївся до виробничих обов’язків та завдань. Вони у нього чітко регламентовані. У складі зміни цеху радіаційної безпеки він займається обробкою результатів дозиметричних і радіометричних вимірів, індивідуального дозиметричного контролю. Складає відповідну документацію, за допомогою різної апаратури здійснює дозиметричні і радіометричні вимірювання різної складності з усіх видів іонізуючого випромінювання. Згідно із регламентом проводить штатні виміри радіаційної обстановки у контрольованій зоні, робить заміну аналітичних фільтрів і відбір проб технологічних середовищ. Також займається контролем радіаційної безпеки на робочих місцях.
Про свою роботу Анатолій Турас розповідає цікаво та пізнавально. Він постійно робить акцент на безпечній експлуатації діючих енергоблоків Хмельницької АЕС. За словами фахівця, рівні викиду інертних радіоактивних газів за час експлуатації двох енергоблоків, ніколи не перевищували допустимих величин, постійно знижуються. Це ж стосується також рівнів викиду довгоіснуючих радіонуклідів, йоду. Вони вимірюються тисячними долями від допустимих величин. Усе це перебуває під ретельним контролем апаратури, яка розміщена на спеціальних постах. У зоні спостереження ХАЕС розташовані 11 постів радіаційного контролю АСКРО, а на проммайданчику електростанції – 12 постів контролю потужності експозиційної дози (ПЕД). Результати усіх проведених вимірювань демонструються на моніторі, встановленому на будівлі лабораторії зовнішнього радіаційного контролю ХАЕС, регулярно оприлюднюються для громадськості.
Знання про місцеву радіаційну обстановку Анатолія Олексійовича певною мірою пересікаються із його захопленнями. Коли випадає нагода, то залюбки може на березі з вудкою в руках помилуватись місцевими краєвидами. А трапиться хороший улов, то з нього без вагань приготує смачні страви, не сумніваючись у хімічному, радіаційному забрудненнях риби. Вона у нашій місцевості екологічно чиста. Це стосується й місцевих грибів, які любить збирати Анатолій Турас.
Одного разу він провів експеримент із дослідженнями дарів лісів на його малій батьківщині – Чернігівщині. Ніяких відхилень від норми виявлено не було. А гриби такі ж смачні як і біля Нетішина.
Про рідне селище Холми, де пройшло дитинство, шкільні роки, Анатолій Олексійович згадує з трепетом у душі. Тут були всі умови для цікавого та змістовного життя. Особливий колорит створювали густі тамтешні ліси, чисті водойми, де дітлахи проводили свій вільний час. Ту красу не просто описати.
Для сім’ї Анатолія Тураса Нетішин також став не чужим. Тут народилися його діти. Донька Євгенія свою долю знайшла у Одесі. Син Дмитро пішов професійною стежиною тата – також працює дозиметристом у цеху радіаційної безпеки Хмельницької АЕС.
У вільний час від роботи Анатолія Тураса часто можна побачити на території дачної ділянки, яка знаходиться неподалік річки Горинь. Тут унікальна місцевість, бо добре видно всі енергоблоки електростанції, над якими видніється вентиляційна труба, до експлуатації якої причетний і Анатолій Турас. Він завжди переконаний, що радіація під контролем.
Олександр Шустерук
Фото автора
