Повторення пройденого

У переддень професійного свята будівельників аж надто кортить поспілкуватися з людьми, котрі працюють у цій галузі, про хід і темпи робіт на спорудженні бодай третього, а то й четвертого наших енергоблоків. Але рік за роком спливає, а суттєвих зрушень на цьому напрямку, на жаль, немає. Новим потужностям судилася доля попередника під №2, який ось уже 15 років успішно працює на благо України і її людей. А міг би, як і перший, потихеньку наближатися до свого 30-ліття. Та за крок до завершення будівництва через оголошений Верховною Радою України мораторій все зупинилося на роки. Коли ж всі перепони залишилися позаду, енергоблок запрацював, жевріла надія, що затишшя на майданчику не буде, оживуть наступні довгодубови. Але реалії життя набагато жорсткіші, ніж наші плани. Знову не вистачило зовсім трошки. Не буду переповідати покроково, нагадаю лиш, що колосальна підготовча робота колективу станції, дирекції Енергоатома таки увінчалася успіхом у вигляді Закону про розміщення, проектування і будівництво наших двох ядерних енергоблоків, який відкривав дорогу до реалізації масштабного проекту. Але у везунчиках долі ми походили зовсім недовго, на заваді стала війна на сході України, подальша співпраця з країною-агресором припинилася.

І знову все спочатку. Вдруге долаючи нелегку дистанцію на шляху прийняття нового Закону через втрату чинності попереднього, ми дісталися фінішної прямої, але фінішувати не змогли. Коли підготовлений і погоджений всіма зацікавленими сторонами законопроект з позитивним висновком урядового комітету потрапив у стіни парламенту, сталося те, що сталося. Новообраний Президент України Володимир Зеленський розпустив Верховну Раду, оголосивши дочасні вибори. Як поведуть себе нові народні обранці в питанні майбутнього наших енергоблоків, гадати важко. Щонайменше доведеться чекати до осені, вкотре аргументувати і відстоювати свої позиції, переконувати, чекати, вірити.

Зустрівшись із заступником генерального директора Хмельницької АЕС О.В.Рахлінським ми вели розмову про об’єкти, будівництво яких не потребує прийняття окремого Закону. Відтак вирішується більш оперативно. Втім основні зусилля в поточному році все таки були зосереджені на виконанні заходів з продовження терміну експлуатації першого енергоблока.

- Це була доволі напружена робота, - каже Олег Васильович. – Наявними силами виконували разів у 5 більші обсяги, ніж зазвичай. Персонал часто працював у понадурочний час, вихідні дні. І навіть за таких умов ледве-ледве встигли підготувати всі необхідні документи, які регламентують нашу співпрацю з підрядними організаціями. Йдеться про проведення конкурсних торгів, укладання договорів на виконання основних і додаткових робіт.

На жаль, як ніколи гостро цього року постали проблеми з фінансуванням. Основні складові такої ситуації – низький тариф на електроенергію, вироблену нашими АЕС, який не покриває всіх необхідних витрат, велика заборгованість Енергоринку перед Енергоатомом. Компанія вимушена була брати кредити для реалізації, передусім, заходів з підвищення безпеки. Вийшло так, що сьогодні наша кредиторська заборгованість значно вища дебіторської. За таких умов непросто вибудовувати рівні партнерські стосунки з підрядниками. Тим не менше, співпраця з ними не припиняється, і спільними зусиллями, в тому числі за безпосередньої участі в процесі інших станційних підрозділів, зокрема ВМіР, ми зробили все, аби отримати Ліцензію на продовження експлуатації першого енергоблока у понадпроектний термін.

У полі діяльності УКБ в поточному році, за словами співрозмовника, залишалися заходи з будівництва такого важливого для ХАЕС об’єкта, як комплекс з переробки твердих радіоактивних відходів. Його вартість оцінюється у понад міль­ярд гривень, з яких відсотків 80 – це вартість обладнання. Воно вже закупляється, наразі проводяться авансові проплати, остаточний розрахунок з виробниками буде зроблено в наступному році. Введення об’єкта в експлуатацію заплановано на 2022 рік, і в тому, що саме так і станеться, О.В.Рахлінський не має ні краплі сумнівів.

Комплекс з переробки РАВ не єдиний об’єкт, на який чекають, над будівництвом чи модернізацією і реконструкцією якого працюють. ВП ХАЕС спільно з Дирекцією Компанії приступив до реалі­зації Проекту Енергомоста Україна – ЄС, найближчим часом будуть об’явлені торги по вибору проектанта. В планах поточного року є завершення  проектування об’єкта Тепловозо-ремонтного депо, виконання передпроектних робіт по сонячній електростанції, будівництво яких заплановано в 2020 році. Також у КГ в планах реконструктивні роботи і нові об’єкти  систем водозабору, водопостачання й водовідведення, а також теплопостачання - бо все це надзвичайно важливо для міста,  щоб нетішинці почували себе спокійно, не переймаючись, що зимової пори раптом вийде з ладу тепломережа чи, не приведи Господи, «прорве» напірний каналізаційний колектор. Для унеможливлення подібного потрібно зробити ще багато як у поточному, так і в наступному році.

Є в переліку ряд «дрібних» об’єктів, які належить збудувати – розширення стоянки автотранспорту біля АПК ХАЕС, є вже навіть попередній кошторис цих робіт . А ще – певні об’єкти у транспортному цеху, ВРГіЗМІ.

- На порядку денному залишається також буді­вництво житла, - каже О.В.Рахлінський. – Через велику чергу працівників ХАЕС на його отримання, актуальність питання залишається високою. І президент Енергоатома Ю.О.Недашковський дотримується свого слова про будівництво житла на кожному майданчику, даного під час здачі 2 під’їздів 505 будинку. Зрозуміло, що це стане можливим в разі підвищення тарифу на електроенергію, вироблену атомними електростанціями, і отримання, відтак, додаткового прибутку.

- Якщо обставини будуть сприятливими, що і де будуватимемо?

- Маємо в УКБ проект 3 будинків. Щоправда, проектну документацію доведеться дещо відгкоригувати, привівши її у відповідність до чинних нормативів. Якщо будуть кошти, можемо розпочати зводити житло вже в наступному році.

- Про які будинки йдеться?

- Будинок 503 малосімейного типу на 216 квартир, 144-квартирний 502а, і нестандартний 508, у якому в 3 під’їздах буде всього 81 квартира. Всі три будинки матимуть прописку у 5 мікро­районі.

- Олеже Васильовичу, все ж хотілося б повернутися до теми майбутнього наших 3 і 4 енергоблоків. Ось тривають повторні громадські обговорення у зоні спостереження, безпосереднім учасником яких неодноразово були і ви. Маємо ситуацію, коли їх результати не стали дзеркальним відображенням підтримки наших планів, отриманих у 2011 році. Зокрема, такої одностайності не продемонструвала Рівненщина. За вашими оцінками, це сталося тільки через невиконання певних зобов’язань перед громадами?

- Так, через невиконання фінансових зобов’язань, насамперед. Нам дорікають, що кошти в сумі 1% від виробленої і реалізованої Енергоатомом електроенергії, які перераховуються у спеціальний фонд держбюджету, не доходять на місця. Люди не особливо заглиблюються в суть питання і не беруть до уваги, що перерахунок коштів відбувається за встановленими правилами і кожному в цьому ланцюжку відведена своя роль. Зі своєю компанія справляється добросовісно, вчасно і в повному обсязі виконуючи взяті на себе зобов’язання. І не вина атомників у тому, що акумульовані у спецфонді кошти уряд у ручному режимі скерував на інші потреби. В результаті із всієї перерахованої нами суми за призначенням була використана третина. Тому зневіра й обурення громад зрозу­міла, але люди мають знати, що ні Енергоатом, ні Хмельницька АЕС не можуть робити прямі перерахування коштів конкретним громадам, що суперечитиме чинному порядку.

Серед питань, які найчастіше порушують громади, ще одне не менш чутливе у фінансовому плані. Це розбіжності в обіцяних обсягах коштів на розвиток спеціальної соціальної інфраструктури (до 10% від вартості будівництва енергоблоків) і реальних сумах, які знайшли відображення в Законі про розміщення, проектування і будівництво ядерних енергоблоків. Люди розчаровані.

І досі у населення присутня певна боязнь, сумніви у безпечній роботі об’єкта, використанні для будівництва старих конструкцій тощо. До речі, як того вимагають чинні нормативи, зараз проводимо їх повторне обстеження. Багато запитань ставили представники громад щодо доцільності закупівлі основного обладнання у чеської «Шкоди», яку пов’язують з машинобудівною корпорацією Російської Федерації. Ці та інші перестороги і дали отой результат – цілковитої підтримки громадами зони спостереження будівництва нових енергоблоків не було. На Хмельниччині проголосували «За», а от на Рівненщині, за невеликим винятком, сесії сільських і районних рад прийняли абсолютно протилежне рішення.

- Що далі?

- Думка громад має бути врахована при прийнятті Закону, але громадські обговорення не є референдумом прямої дії. Тим паче, що більшість представницьких органів територій зони спостереження ХАЕС все таки підтримала будівництво, маємо також протоколи обговорення про транскордонне перенесення забруднення в трьох зарубіжних країнах – Білорусії, Польщі, Австрії. Думаю, новообрані народні депутати врахують всі обставини і приймуть виважене рішення. Слово за ними.

Ольга Сокол