ПОЗУВАЛИ…СОВИ
Нещодавно на подвір’ї Нетішинської медико-санітарної спеціалізованої частини №4 відвідувачі стали свідками імпровізованої фотосесії. Кожен, хто мав з собою мобільний телефон із функцією фотографування, намагався зафіксувати зграю сов, що серед дня причаїлись на ялині та березі. Тут їх зібралось зо два десятки. Як не дивно, але близька присутність людей аж ніяк не полохала птахів. Вони граціозно позували перед об’єктивами.
До місця скупчення сов нагодився і знаний у нашому краї орнітолог-любитель Віктор Бондарець. Він прихопив із собою звичного як для його пізнавальних мандрів фотоапарата.
- Це не «екзотичні» як для нашої місцевості птахи, - роз’яснив природолюб, - ареал вухатої сови обіймає Євразію від атлантичного до тихоокеанського узбережжя. На території України сови гніздяться скрізь, але взимку оминають лише Карпати. Тож не дивно, що сову вухату можна побачити й у Нетішині. Улюблені місця гніздування вухатої сови - високостовбурні ліси різних порід, але найчастіше хвойні. Охоче гніздиться у парках, садах, лісосмугах різного віку. Обов'язковою умовою для гніздування є наявність старих гнізд переважно воронових, насамперед – сорок і ворон.
Віктору Бондарцю добре відомі ці птахи. Він їх фотографував не раз. Кращі знімки підготував для ілюстрованого випуску атласу-довідника про птахів, які зустрічаються у нашій державі.
- Сова вухата належить до порівняно невеликих птахів, - демонструє свої пізнання Віктор, - довжина тіла в межах 35 – 37 сантиметрів, а вага не більша 400 грамів. До речі, ворона сіра має більшу масу. Однак вражає розмах їх крил – майже до метра у довжину. Саме це допомагає совам демонструвати гарні здібності у літальних маневрах, особливо вночі, коли вони вирушають на полювання. У денну пору вони відпочивають. У позагніздовий період часто утворюється скупчення з 5-30 птахів, іноді до 60 і більше. Для зимуючих скупчень сов властиві високо розвинені почуття зграї і відсутність страху до людини. Для днювань такі зграйки обирають густі зарості чагарників, купи викорчуваних дерев, групки й самітні хвойні дерева. Тому й не дивно, що вони обрали місце біля лікарні. Тут завжди спокійно.
Коли зблизька розглядаєш вухату сову, то можна рпомітити сірувато-буру спину з рудим відтінком. Груди і черевце у неї руді або жовтуваті з продовгуватими чорними смугами, які перекреслені плоскими поперечними штрихами. Низ черевця і підхвістя білі. Хвіст знизу жовтуватий з рівномірною темною смугастістю. Очі жовто-помаранчеві. Дзьоб темно-сірий або чорнуватий. Коли сови з’явились біля лікувального закладу, то спочатку рідко хто звертав на них увагу, мовляв, на ялині дозріли великі шишки…
Під час спостереження за совами Віктор Бондарець також розповів, що ці птахи потребують захисту, бо часто стають здобиччю непорядних мисливців, а то й браконьєрів. Свого часу довелося взяти їх під захист Бернської конвенції та Конвенції CITES.
У Нетішині та на його околицях вухаті сови почувають себе комфортно. Як відомо, забруднені території та несприятливі місця вони просто інтуїтивно оминають.
Олександр Шустерук
Фото Віктора Бондарця