Раїса Малинкіна малює родзинки рідного краю Галерея Арт-ПЛАСТ порадувала прихильників мистецтва виставкою донецької художниці Раїси Петрівни Малинкіної. Душевна, домашня, приземлена за складом робіт виставка, схиляє до теплого споглядання, спокійного осмислення життя, простого, але не спрощеного погляду на буття. Фарби на полотнах приглушені, буденні, але при цьому об’ємні, реалістичні. Лише у деяких роботах символізм прогресує над реалізмом, і це не манерність, а творчий задум, що має підсилити ефект від сприйняття картини. Дуже промовисті полотна із жінками, що співають, «Горлиця»¬, «Свя¬то Великодня», «Мадонна». Ніби вибились із зага¬льного контексту кілька робіт графічного характеру. Осмислення власного роду, походження людини – головний лейтмотив цих пошуків. Зазначимо, що саме у графіці більшу половину власного творчого життя працювала Раїса Петрівна, і лише останнім часом її привабив живопис. При цьому пензлі художниця використовує дуже рідко, голов¬ним чином застосовуючи технік¬у малювання мастихіном. Об’ємність – головний ефект цієї техніки. Раїса Петрівна використовує у своїй творчості офорт і ліногравюру, монотипію, акватипію, пастель, гуаш, акварель, олію. Її картини наповнені образністю і щи¬рістю. Художниця народилася в Макіївці. Нині там війна. І від цього болю та невизначеності майбут¬нього ви¬їхала вона з чоловіком «на материк». Оселилась у Старокостянтинові, який припав до душі і дає поштовх для натхнення. «Напевно через те, що ми з чоловіком вже пенсіонери, нам простіше покинути обжиті місця. Донька Світлана - за фахом теплотехнік, - просто так залишити нажите не може. Переживаємо, і чекаємо, щоб перестали стріляти»… У творчій скарбниці є кілька відомих графічних робіт на воєнну тематику. Вони тривожні і сумні. Любов та інтерес до мистецтва у майбутньої художниці прокинувся у 14 років. 1981 року Раїса закінчила Іванівське художнє училище і була прийнята у Донецький художній виробничий комбінат в якості художника-оформлювача. У цьому ж році взяла участь в обласній виставці, яка стала початком її творчої біографії. З того часу брала участь у багатьох міських, обласних і всеукраїнських виставках, неодноразово нагороджувалася дипломами і грамотами за активну творчу діяльність. Її роботи знаходяться в музеях і приватних колекціях України, Росії та Італії. У 1990 році її прийняли у об’єднання молодих художників при Донецькій обласній організації Націона¬льної спілки художників Україн¬и. З 2002 року вона член Донецкої¬ обласної організації Національної спілки художників Україн¬и. У її полотнах багато сонця, пастельних напівтонів природи та архітектури. При цьому вона мало малює людей. Вони швидше мають вгадуватись за дверима будівель, за деревами. Вона щиро закохана у той світ, який споглядає і якому дає власне відтворення. Під час відкриття виставки директор Нетішинського краєзнавчого музею Оксана Кононюк зазначила, що ніби потрапила у глибоке дитинство, коли можна прихилитись до спідниці рідної тіточки, бавитись метеликами і квітами, відчувати себе вільною і крилатою. Валерій Походонько відзначив щирість у полотнах художниці, спокійне споглядання дійсності, теплоту фарб. Директор міської художньої школи Інна Степаненко побачила в творах художниці можливість вивчення архітектурних пам’яток, тощо. Раїса Петрівна поділилась фактами з біографії, творчими планами, власними враженнями від життя у Макіївці і у Старокостянтинові, висловила впевненість, що ще не раз презентуватиме свої роботи у Нетішині. Доповненням до зустрічі був виступ викладачів музичної школи Олександра Гурєєва та акомпаніатора Оксани Кацан. Щемлива пісня створила настрій заходу, додала своєрідну родзинку. Віктор Гусаров